"24" лютого 2014 р. м. Київ К/800/52521/13
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Приватного підприємства «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт»
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року
у справі №821/1732/13-а
за позовом Приватного підприємства «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт»
до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Приватне підприємство «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року позов Приватного підприємства «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 19.02.13 року №0001142200.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року скасовано, прийнято нову постанову. В задоволенні позову Приватного підприємства «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року №0001142200 відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представники позивача касаційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» з питання дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Ангстрем Континенталь» у березні 2012 року, їх відображення в податковій звітності, за результатами якої складено акт від 06.02.13 року №890/22-4/34286393.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п.198.3, п.,198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ним завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 214 375,66 грн.
На підставі акту перевірки 19 лютого 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001142200, яким Приватному підприємству «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 267 969 грн. 57 коп., в тому числі 214375,66 грн. - за основним зобов'язанням, 53593,91 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки надані позивачем належним чином засвідчені копії первинних документів підтверджують дотримання ним вимог податкового законодавства, а відповідач у свою чергу не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, свою позицію не доказав та не обґрунтував.
Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції та вказав, що відповідачем доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Податковим кредитом в розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до абз. 8 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту.
Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач придбавав у ТОВ «Ангстрем Континенталь» мелясу бурякову врожаю 2011 року, поставка відбувалась на ДП «Гайсинський спиртовий завод», який переробляв мелясу для позивача. До податкового кредиту березня 2012 року позивач включив ПДВ в сумі 24491,33 грн., до податкового кредиту квітня 2012 року ПДВ в сумі 189884,33 грн. з операцій придбання меляси.
ПП «БФ «Інтеркрайт» до складу податкового кредиту за квітень 2012 року включено податкові накладні від 06.03.12 року №43, від 08.03.12 року №44 на загальну суму ПДВ 14532,17 грн. та 13838,00 грн. Але позивачем самостійно здійснено корегування та в реєстрі податкових накладних від 15.06.12 року №9033851348 відкориговані суми по вищезазначеним незареєстрованим в ЄРПН податковим накладним, та включено податкові накладні з іншими реквізитами: від 08.03.12 року №1239 на суму ПДВ 9310,33 грн., від 06.03.12 року № 1240 на суму ПДВ 9454,83 грн., від 08.03.12 року №222 на суму ПДВ 4527,67 грн., від 06.03.12 року №221 на суму ПДВ 5077,33 грн.
Як вбачається із рішення суду першої інстанції головний бухгалтер дала пояснення з цього приводу як свідок, вказавши про те, що нею було допущено помилку, яка не вплинула на загальну суму податкового кредиту та розрахунки з бюджетом, а саме неправильно зазначені номера податкових накладних.
В акті перевірки податковим органом підтверджується надання при проведенні перевірки позивачем копій податкових накладних від 08.03.12 року №342 на суму ПДВ 9310,33 грн., від 06.03.12 року №343 на суму ПДВ 9454,83 грн.
Окремий недолік податкової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.
Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме - включення до податкового кредиту незареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, не встановлений.
Висновок суду апеляційної інстанції про безтоварність господарських операцій, з огляду на досліджені докази, які свідчать про фактичне отримання позивачем придбаних товарів та використання їх у власному виробництві, також є безпідставним, оскільки в матеріалах справи наявні копія договору купівлі-продажу, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі.
Крім того, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що контрагент позивача не знаходиться за своєю податковою адресою, не має будь-яких ресурсів (фінансових, трудових тощо) для здійснення господарської діяльності і товар реалізований позивачу був отриманий по безтоварному ланцюгу постачання.
Однак посилання відповідача на висновки акта від 21.12.12 року №7208/224/33906299 невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Форест», ТОВ «Пасіфік», ПП СВ «Гермес», БПП «Сура» правомірно не прийнято до уваги судом першої інстанції, оскільки вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Податковою інспекцією не наведено переконливих доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача як платника податків.
Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.
За таких обставин, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року скасувати.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року у справі № 821/1732/13-а залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук