"27" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/29669/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз» про стягнення штрафу за порушення вимог законодавства про зайнятість, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року,
У жовтні 2010 року Центр зайнятості Суворовського району м. Одеси звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз» про стягнення штрафу за порушення вимог законодавства про зайнятість.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року, залишеною без зміни ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року, позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Одесагаз» звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а в справі прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами встановлено, що на підставі п.1 ст. 40 КЗпП, у зв'язку з скороченням штату наказом ВАТ по газопостачанню та газифікації «Одесагаз» №36-Г від 23.03.2009 року було звільнено ОСОБА_3 з посади слюсаря з експлуатації та ремонту газового обладнання групи з зняття і установки побутових лічильників газу та наказом ВАТ по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»№54-К від 13.05.2009 року було звільнено ОСОБА_4 з посади монтера з ремонту катодних станцій 5 розряду служби експлуатації енергетичного господарства устаткування споруд.
Згідно Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005року № 420, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 21 грудня 2005 року за № 1535/11815 та відповідно до Закону «Про зайнятість населення» при вивільненні працівників, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням, підприємства, установи, організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання, а також фізичні особи, у тому числі підприємці, повинні не пізніше ніж за два місяці до вивільнення працівників інформувати про це центри зайнятості за місцем їх реєстрації та платника страхових внесків.
8-10 вересня 2010 року головними спеціалістами відділу інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Одеського обласного центру зайнятості Арцибашевою Н.І. та Кравцовою К.А. на підставі виконання своїх службових обов'язків та згідно ст. 34 Закону України «Про зайнятість населення»було проведено планову перевірку з питань додержання вимог законодавства України про зайнятість населення ВАТ по газифікації та газопостачанню «Одесагаз». Під час проведення перевірки перевіряючими встановлено, що відповідачем не подано до Суворовського районного центру зайнятості звіти за формою №4-ПН у десятиденний строк після фактичного вивільнення працівників, вивільнених згідно наказів №36-Г від 23.03.2009р. та №54-К від 13.05.2009 року, чим порушено п.5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».
За наслідками перевірки складено акт №12-16/20 від 10.09.2010 та надано припис, які були отримані начальником відділу кадрів, про що свідчить його підпис.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-XII від 01.03.1991 для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості. Відповідно до ст. 34 цього Закону контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення здійснюється, зокрема, інспекціями служби зайнятості.
Пунктом 1 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 47 від 24.06.1991 року зазначено, що державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Мінпраці, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості. У п. 2 вказаного Положення передбачено, що основними завданнями державної служби зайнятості є, зокрема, контроль за дотриманням законодавства про зайнятість підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності.
Згідно п. п. «ф», п. 4 «Положення про державну службу зайнятості», державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, законодавства про зайнятість населення.
Відповідно до п. п. «л», п. 8 вказаного Положення, державна служба зайнятості має право стягувати відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності, зокрема, у разі неподання або порушення строків подання державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення працівників, як це передбачено пунктом 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення».
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 47 від 24.06.1991 року затверджено «Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість» (далі - Положення), яка, згідно п. 1, 2 цього Положення, входить до складу державної служби зайнятості та складається з інспекції Державного центру зайнятості Мінпраці, інспекцій центрів зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості на правах підрозділів відповідних центрів зайнятості. Інспекція здійснює контроль за дотриманням підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями законодавства про зайнятість та має право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ, організацій усіх форм власності, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України «Про зайнятість населення»і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону.
Відповідно до п. 5, аб. 6 пп. "а" п. 6 Положення основним завданням Інспекції є здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями законодавства про зайнятість, Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.
Відповідно до п.5 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення" при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.
Крім того, відповідно до абзацу 3 статті 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівників із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що звіти про фактичне вивільнення працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (в десятиденний строк після звільнення), як передбачено п.5 ст. 20 закону України «Про зайнятість населення» до центру зайнятості Суворовського району міста Одеси відповідачем не надавались.
Колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що доводи відповідача про те, що діючим законодавством не передбачено накладення штрафних санкцій за подання неповної інформації про вивільнених працівників є обґрунтованими, оскільки норма п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» є імперативною і не звільняє підприємство, установу, організацію, незалежно від форми власності, від виконання обов'язку повідомити не пізніш як за два місяці у письмовій формі державну службу зайнятості про вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, а в десятиденний строк після вивільнення -направити списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів незалежно від будь-яких обставин
Відповідно до абзацу 2 п.5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: