"05" березня 2014 р. м. Київ К/9991/28059/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Гаманка О.І., Малиніна В.В. (доповідач), Ситникова О.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька про зобов'язання призначити страхові виплати, -
Постановою Київського районного суду м.Донецька від 13 жовтня 2010 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька. Зобов'язано відповідача призначити йому щомісячні страхові виплати у зв'язку із втратою годувальника..
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є інвалідом 3-ї групи з дитинства та має право на відшкодування шкоди, оскільки його батько загинув в 1953 році на виробництві.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволені позову.
Вказуючи на допущені апеляційним судом, на думку позивача, неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 КАС України.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.223 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 01.04.2001 року, визначено правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
Статтею 2 цього закону визначено, що дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності. Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Тобто, відповідач зобов'язаний здійснювати відшкодування шкоди, якщо право на таке відшкодування було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України.
Оскільки виробнича травма сталась у 1953 році, то необхідно застосовувати нормативно-правові акти, які діяли на той час і регулювали право позивача або його законних представників на отримання відшкодування шкоди.
Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції позивач не зазначає будь-яких нормативно-правових актів, які були підставою для звернення до суду. Цивільним кодексом УРСР, який діяв з 1922 року не передбачено відшкодування шкоди в зв'язку з виробничою травмою. Жодних інших документів про нарахування або отримання відшкодування шкоди з 1953 року позивач суду не надав.
З огляду на викладене, висновки суду є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, зазначених висновків суду та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4, - залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька про зобов'язання призначити страхові виплати, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
Судді: В.В.Малинін
О.І.Гаманко
О.Ф.Ситников