"27" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/65290/11
К/9991/58916/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Блажівської Н.Є.,
Лосєв А.М.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області на постанову Бродівського районного суду Львівської області від 10 червня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області,
про перерахунок пенсії, -
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області (далі - УПФУ) про зобов'язання УПФУ нарахувати та виплатити недоплачену пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст., ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з січня 2004 року до березня 2009 року.
10 червня 2009 року постановою Бродівського районного суду Львівської області позов задоволений частково.
Зобов'язано УПФУ здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 75%, мінімальної пенсії за віком, за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
16 серпня 2011 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду постанова Бродівського районного суду Львівської області від 10 червня 2009 року скасована, позов задоволений частково.
Зобов'язано УПФУ здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії за період з 22.05.2008 року до 31.03.2009 року відповідно до ст., ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з розміру основної (державної) пенсії, не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 75% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично здійснених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Бродівського районного суду Львівської області та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
УПФУ звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.
ОСОБА_2 перебуває на обліку УПФУ та отримує пенсію, передбачену ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ), а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну його здоров'ю як особі, віднесеній до 1 категорії, передбачену ст. 50 Закону № 796-ХІІ, у значно менших розмірах, оскільки виплати проводились з урахуванням положень постанов Кабінету Міністрів України №1 від 3.01.2002 року, №1293 від 27.12.2005 року, № 530 від 28.05.2008 року, № 654 від 16.07.2008 року.
Відповідно до ст. 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІ групи у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, інвалідам ІІІ групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І та у зв'язку з втратою годувальника.
Розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для ІІ групи інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком, а для ІІІ групи інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Вихідним критерієм обрахування державної і додаткової пенсії за віком, згідно з ст. 28 Закону № 796-ХІІ встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до ст., ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обов'язок визначення розміру основної і додаткової пенсій покладено на Кабінет Міністрів України у межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Розмір основної та додаткової пенсій, встановлений Кабінетом Міністрів України на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», був істотно меншим, ніж передбачений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» були визнані неконституційними та відновлено з 22 травня 2008 року право постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи осіб на отримання основної і додаткової пенсій у розмірах, встановлених ст., ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, при прийнятті судового рішення суд апеляційної інстанції правильно зазначив про пріоритетність закону над підзаконним нормативним актом, зазначивши, що для вирішення спірних правовідносин підлягає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, оскільки Рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію, а ст., ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у 2009 році не змінювались та не зупинялись, ОСОБА_2 має право на отримання основної та додаткової пенсій у відповідності із вказаним Законом.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що при розрахунку основної та додаткової пенсій, передбачених ст.,ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік00 із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що ОСОБА_2 звернувся до суду з даним адміністративним позовом 7.04.2009 року, з пропуском строку звернення до суду.
Висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову є обґрунтованим.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційних скаргах, немає.
Керуючись ст., ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Блажівська Н.Є.
Лосєв А.М.