04.03.2014 р.Справа № 641/12559/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Мельнікової Л.В. , Бартош Н.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.12.2013р. по справі № 641/12559/13-а
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Чернігівської міської ради
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
13.11.2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Чернігівської міської ради (далі -відповідач ) з вимогою визнання не чинним (незаконним) та скасування рішення від 30.09.2013 року "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок,технічних документацій із землеустрою та надання, передачі земельних ділянок юридичним та фізичним особам ".
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.12.2013 року закрито провадження по справі № 641/12559/13-а.
Не погодившись з рішення суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції,що 19.07.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки,зареєстрованим Чернігівською міською радою у книзі реєстрації договорів оренди за № 2699.
Даним договором, позивачу надано у короткочасне платне користування (до31.01.2016 року) земельну ділянку загальною площею 0,0071 га. в місті Чернігові для експлуатації нежитлового приміщення,яке належить позивачу на праві власності (а.с.11-14).
23.07.2013 року відбулося відчуження нерухомого майна загальною площею 103,3кв.м., за договором купівлі-продажу (а.с.16-17).
Позивач звернулася 29.07.2013 року до відповідача з заявою-повідомленням про припинення договору оренди земельної ділянки з 23.07.2011 року №2699 укладеного 19.07.2011 року,у зв'язку з відчуженням нежитлового приміщення, що розміщено на орендованій земельній ділянці.
За результатами розгляду вищезазначеної заяви-повідомлення відповідачем було прийнято рішення від 30.09.2013 року, яким відмовлено у припиненні договору оренди земельної ділянки.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку,що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Пункт 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративного судів " говорить, що за змістом статті 126 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ, статті 19 Закону № 1952-IV (до внесення змін згідно із Законом України від 7 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр») державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом, є підставою для державної реєстрації цих прав. Ці акти видаються спеціально уповноваженим органом державної виконавчої влади у галузі земельних ресурсів - Державним агентством земельних ресурсів України.
Видача державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку здійснювалася за єдиною визначеною процедурою, встановленою Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за № 354/3647.
Таким чином, ознаками цих державних актів є:
видача органом виконавчої влади;
видача в межах процедури державної реєстрації права власності, користування, що виникло на підставі правовстановлюючого документа;
єдиний порядок оформлення;
фіксування факту державної реєстрації права власності на землю або користування землею.
Оскільки порядок видачі державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку перебуває у сфері публічно-правових відносин, то спори щодо дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з приводу їх видачі підлягають розгляду адміністративними судами.
Відповідно п.3 ч.1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України,пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України від 01.04.2010 року № 1-6/2010, положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Отже,враховуючи вищевказане,колегія суддів вража,що питання щодо розгляду позовної заяви позивача на рішення Чернігівської міської ради від 30.09.2013 року підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів вважає,що ухвала суду першої інстанції прийнята без дотримання норм чинного законодавства,тому підлягає скасування,а апеляційна скарга задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
На підставі п.3 ч.1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Отже колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.3 ч.1 ст.199,ст. ст. 204, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.12.2013р. по справі № 641/12559/13-а скасувати.
Справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Донець Л.О.
Судді Мельнікова Л.В. Бартош Н.С.