"06" березня 2014 р. м. Київ К/9991/26320/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С.Я.
Калашнікової О.В.
Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до виконавчого комітету Черкаської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, треті особи: Черкаська міська рада та Орган опіки і піклування Виконкому Соснівської районної ради м. Черкаси про скасування рішень, -
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2010 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним та скасовано пункт 8 додатку до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 18.07.2000 № 723 «Про передачу земельних ділянок у власність і користування». Визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 17.10.2000 № 1050 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 18.07.2000 № 723 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування». Визнано недійсним та скасовано пункт 1 рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 19.11.2000 року №1189 «Про внесення змін до рішення міськвиконкому від 17.10.2000 № 1050 з питань передачі земельних ділянок у приватну власність і користування».
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою, у якій просить рішення скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, згідно пункту 8 додатку до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 18.07.2000 року №723 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування» ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1.
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1050 від 07.10.2000 року «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 18.07.2000 року № 723 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування» було внесено зміни до рішення та викладено пункт 8 рішення в іншій редакції, а саме: передано безоплатно земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 за вказаною адресою у приватну власність площею 521,4 кв.м (спільна часткова власність із державним комунальним підприємством «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління № 5», що становить 66,5% від загальної площі 783,5 кв.м) та надано право спільного постійного користування земельною ділянкою 50,4 кв.м.
Внесення змін було викликано невідповідністю даних стосовно площі присадибної ділянки із даними зазначеними у додатку до рішення міськвиконкому № 723 від 18.07.2000 року.
29.11.2000 року виконкомом Черкаської міської ради прийнято рішення № 1189 «Про внесення змін до рішення міськвиконкому від 17.10.2000 № 1050 з питань передачі земельних ділянок у приватну власність і користування».
Такі внесення змін до рішення міськвиконкому від 17.10.2000 № 1050 були викликані тим, що при оформленні громадянам державного акта на право приватної власності на землю, була виявлена невідповідність кількості співвласників будинку зазначених у свідоцтві на право власності на житло від 26.02.1998 року, видане Соснівським райвиконкомом із кількістю їх у рішенні міськвиконкому з питань передачі земельної ділянки у приватну власність.
На підставі зазначених вище рішень виконавчого комітету Черкаської міської ради громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 було видано державний акт на право приватної власності на землю, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 20 грудня 2000 року за № 2854.
В ході розгляду даної справи було встановлено, що рішення міськвиконкому №723 від 18.07.2000 року , №1050 від 17.10.2000 року, №1189 від 29.11.2000 року приймались на підставі акта визначення та погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 з суміжними землекористувачами від 14 грудня 1999 року та свідоцтва на право власності на житло від 26.02.1998 року.
Однак, згідно висновку від 04 травня 2007 року за № 4373 судово-почеркознавчої експертизи, проведеної Київським науково-дослідним Інститутом судових експертиз вбачається , що підпис від імені ОСОБА_5 в акті визначення та погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами та землевласниками від 14 грудня 1999 року виконано не ним.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вищевказані рішення відповідача суперечать вимогам чинного законодавства та порушують права та інтереси позивача у справі.
Разом з цим, судами не взято до уваги, що спірні правовідносини про визнання незаконними та скасування рішень відповідача, як суб'єкта владних повноважень є публічно-правовими, а тому під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду з таким позовом суди мали керуватися нормами статті 99 КАС України.
Суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позов, не звернули уваги на зазначені вище приписи закону та розглянули справу по суті позовних вимог, не дослідивши факт пропуску позивачем строку звернення до суду та наслідків пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, встановлених ст.100 КАС України.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч.1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно ч.2 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237. 238, 239-1 КАС України.
Судді: