"27" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/41477/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової прокуратури Чернігівського гарнізону про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури військової частини НОМЕР_1 , військової прокуратури Чернігівського гарнізону про зобов'язання провести перерахунок та виплату вихідної допомоги по виходу на пенсію відповідно до вимог статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру”.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 13.10.1995 року по 28.12.2010 року позивач проходив військову службу в органах військової прокуратури.
Наказом Міністра оборони України від 16.12.2010 року № 1463 позивача було звільнено у запас за пунктом «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби).
Наказом в.о. військового прокурора Чернігівського гарнізону від 28.12.2010 року № 174 позивача було виключено зі списків особового складу військової прокуратури Чернігівського гарнізону.
Внаслідок виходу на пенсію позивачем було обрано пенсію, яка призначається у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка і була призначена позивачу.
Згідно з частиною 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( у редакції, чинній на момент виникнення спіних правовідносин), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Стаж роботи позивача в органах прокуратури складає 22 років.
Відповідно до частини 15 статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 року № 789-XII ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що виплата грошової допомоги можлива за умови звільнення працівників з роботи в органах прокуратури у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років чи по інвалідності з урахуванням всього стажу роботи на прокурорських посадах, тобто виплаті такої грошової допомоги повинно передувати як набуття права на пенсію за вислугу років, так і звільнення з органів прокуратури у зв'язку з виходом на пенсію.
Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність у позивача права на отримання при звільненні з органів прокуратури грошової допомоги, передбаченої частиною 15 статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру”, та протиправність відмови суб'єктів владних повноважень у здійсненні її виплати.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Постановлені у справі рішення судів є законними та обґрунтованими, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової прокуратури Чернігівського гарнізону про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф.Загородній