Справа : № 11кп/774/238/2014 рік Суддя в 1 інстанції : ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.186 КК України Доповідач : суддя ОСОБА_2
Іменем України
05 березня 2014 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляцію обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2013 року.
Цим вироком:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, раніше неодноразово судимий:
- останній раз 09.04.2009 року Петропавлівським районним судом за ч.2 ст.185, ч.1 ст.396, з застосуванням ст.ст.70,71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі,
засуджений: - за ч.2 ст.186 КК України до 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Цим же вироком з обвинуваченого ОСОБА_7 стягнуто на користь потерпілих в рахунок відшкодування завданої шкоди: ОСОБА_8 - 580 грн., ОСОБА_9 - 600 грн..
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за скоєння злочину за таких обставин.
ОСОБА_7 будучи раніше судимим та звільнившись з місць позбавлення волі по закінченню терміну утримання 19.01.2013 року і маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість, на шлях виправлення не став та знову скоїв корисливий злочин. .
Так, повторно, 24.02.2013 року приблизно о 23.20 годині, він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на вул.Трушева в м.Синельникове Дніпропетровської області, поблизу буд. №10 та маючи раптово виниклий умисел на відкрите викрадення чужого майна, підбіг до ОСОБА_8 , який йшов по вул.Трушева в м.Синельникове, та реалізуючи свій злочинний намір шляхом ривка, відкрито, умисно, з корисливих мотивів, на свою користь, викрав з правої руки потерпілого, мобільний телефон марки «Нокіа-Х2-02» вартістю 400 гривень, з гарнітурою з сім-карткою, та з викраденим з місця злочину зник і розпорядився викраденим на власний розсуд. В результаті злочинними діями ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_8 спричинені майнові збитки на загальну суму 580 грн.
Повторно, 15.04.2013 року приблизно о 04.50 годині, ОСОБА_7 , знаходячись на перехресті вул.Гоголя та вул.Калініна в м.Синельникове та маючи раптово виниклий умисел на відкрите викрадення чужого майна, підбіг до ОСОБА_9 , та відкрито, умисно, з корисливих мотивів, шляхом ривка, викрав жіночу сумку чорного кольору вартістю 100 гривень, в котрій знаходилось: мобільний телефон «Самсунг -С-3530» вартістю 700 гривень, з сім картою, жіночий гаманець, картку банку «Приватбанк» № НОМЕР_1 , картку Банку «Приватбанк» номер якої не встановлено; картку банку «Дельта-Банк», та з картки банку «Приватбанк» № НОМЕР_1 зняв грошові кошти в сумі 600 гривень. Таким чином злочинними діями ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_9 були спричинені майнові збитки на загальну суму 1520 грн..
В апеляції та доповненнях до неї:
ОСОБА_7 вважає вирок незаконним, в зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, аргументуючи це тим, що йому не був вручений обвинувальний акт, що він не ознайомлений з технічним записом судового засідання, даний злочин він скоїв у змові з ОСОБА_10 , однак всю провину взяв на себе, оскільки слідчий обіцяв, що його буде засуджено умовно. Крім цього зазначає, що суд першої інстанції при постановлені вироку прийняв до уваги лише покази, які він давав на досудовому слідстві, проігнорував ті покази, які він давав в судовому засіданні, а також суд не прийняв до уваги покази потерпілих, які просили його суворо не карати. На його думку, суд не взяв до уваги, що він сам прийшов до міліції, визнав свою провину у скоєних злочинах, активно сприяв розкриттю злочинів, та призначив занадто суворе покарання.
Просить вирок змінити, застосувати до нього ст.69 КК України, та призначити покарання з умовним строком.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав свою апеляцію, його виступ в дебатах та з останнім словом, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції обвинуваченого, перевіривши матеріали справи, вивчивши та проаналізувавши доводи апеляції, зіставивши їх з наявними в справі матеріалами, дослідивши окремі документи, колегія суддів вважає, що вирок є законним, обґрунтованим, а апеляція обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_7 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, повністю ґрунтуються на всебічно розглянутих у судовому засіданні та належно проаналізованих у вироку доказах.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України, оскільки його винність підтверджується як суб'єктивними, так і об'єктивними доказами по справі.
Доводи апеляцій обвинуваченого ОСОБА_7 про скасування вироку в зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони є надуманими і спростовуються доказами, наведеними судом першої інстанції у вироку.
Так, з показів самого обвинуваченого ОСОБА_7 вбачається, що він повністю визнавав себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, детально розповів про обставини скоєних вказаних нападів на потерпілих з метою заволодіння їх майном.
Його вина доведена показами потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , з яких вбачається, що відносно них було скоєно грабіж за вказаних вище обставин, чим їм було завдано матеріальної шкоди у вказаних розмірах.
Крім цього, вина обвинуваченого підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_10 , наданих ним у судовому засіданні, що 24.02.2013 року приблизно о 20.00 годині він зі ОСОБА_11 прийшли до ОСОБА_7 .. Вони випили 1 л. пива, після чого пішли до нього додому, де пробули майже до 23.00 години. ОСОБА_11 неодноразово діставав з карману свій телефон марки «Нокіа», потім він пішов. За ним пішов і ОСОБА_12 , а близько 02.00 години до нього повернувся та в руках тримав телефон, який він зразу впізнав, бо це був телефон ОСОБА_13 .
Доводи ОСОБА_14 про те, що грабіж він скоїв разом з ОСОБА_10 , колегія суддів знаходить безпідставними, остільки вони спростовуються поясненнями самого обвинуваченого, поясненнями ОСОБА_10 та тим фактом, що останній є інвалідом, без нижніх кінцівок, пересувається лише на інвалідному візку і не міг об'єктивно підбігти до потерпілого та скоїти на нього напад.
Також вина обвинуваченого встановлена: - протоколом усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.04.2013 року (т.2 а.с.5); - протоколом огляду місця події від 15.04.2013 року (т.2 а.с.8-9); - протоколом огляду місця події від 15.04.2013 року (т.2 а.с.21); - постановою про долучення до кримінального провадження речових доказів від 15.04.2013 року - телефона марки «Самсунг» (т.2 а.с.22-23); - розпискою потерпілої ОСОБА_15 про отримання телефону марки «Самсунг» (т.2 а.с.23), квитанцією на придбання телефону (а.с.28), документами до телефону (а.с.29); - протоколом про прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23.02.20134 року (т.2 а.с.59); - протоколом огляду місця події від 25.02.2013 року (т.2 а.с.64), довідкою про вартість мобільного телефону «Нокіа» та його комплектуючих (а.с.82), протоколами проведення слідчого експерименту від 18.05.2013 р. за участю підозрюваного ОСОБА_7 , під час яких він пояснив яким чином і при яких обставинах скоїв злочини (т.2 а.с121-129).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та журналу судового засідання, органами досудового слідства та судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи.
Докази, зібрані по справі є допустимими, достатніми та достовірними. Скоєне ОСОБА_7 правильно кваліфіковано за ч.2 ст.186 КК України.
Доводи обвинуваченого стосовно того, що йому не був вручений обвинувальний акт, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки згідно його розписки (т.1 а.с. 4) вбачається, що ОСОБА_7 20.05.2013 року отримав копію реєстру матеріалів кримінального провадження та копію обвинувального акта. Судом також було забезпечено і процесуальні права ОСОБА_7 , в тому числі і на ознайомлення його зі всіма матеріалами справи.
Відносно доводів апеляції обвинуваченого про пом'якшення призначеного йому покарання, то колегія суддів вважає, що вони не можуть бути підставою для зміни вироку і не підлягають задоволенню, оскільки суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
Так, судом при призначені покарання було враховано, що ОСОБА_7 в повному обсязі визнав свою провину та розкаявся у скоєному. При цьому, обставиною, що обтяжує покарання судом обґрунтовано визнано вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину.
Також, судом враховано, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, вчинив дані кримінальні правопорушення лише через півтора місяці, коли останній раз звільнився з місць позбавлення волі, що свідчить про стійкість його антисоціальної поведінки.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене покарання ОСОБА_7 у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі є за своїм видом та розміром. справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
Порушень в ході досудового слідства або в судовому засіданні вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування або зміни вироку, перевіркою матеріалів справи не виявлено.
З урахуванням вище викладеного, керуючись ст.ст. 404,405,407 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2013 року у відношенні ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: