Справа № 2-а-673/09
іменем України
18 травня 2009 року
Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді: Непомнящої Н.О.
при секретарі: Биковій Ю.В.
з участю позивача: ОСОБА_1
представника відповідача - УПСЗН Новокаховської міської ради : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради, Головного управління праці та соціального захисту населення про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення недоотриманої суми одноразової компенсації
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради Херсонської області недоплачену їй компенсацію за померлого чоловіка - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 27220,70 грн., посилаючись при цьому на те, що їй сплачено лише 379 грн. 30 коп. замість належних відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» 60 мінімальних заробітних плат.
В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала з підстав, у ньому зазначених, доповнивши його вимогою про визнання відмови Управління праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради у нарахуванні та виплаті одноразової компенсації відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірною, просила позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача - УПСЗН Новокаховської міської ради судовому засіданні позов повністю не визнала. Заперечуючи проти нього послалась на Постанову КМУ від 20.04.2007 року № 649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в які розмір компенсації, належної позивачці, визначено фіксованою сумою -7586 грн. Зазначена сума останній була виплачена. Вказала також, що УПСЗН не є головним розпорядником бюджетних коштів, виплата компенсації, яку вимагає Дегтярьова здійснюється за кодом програмної класифікації видатків, реєстраційні рахунки за яким у відповідача відсутні. Крім того, ст. 101 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» та ст. 73 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік» встановлено, що Кабінету Міністрів України надається право у 2007, 2008 рр. встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Посилаючись на сукупність вищезазначених обставин, представник УПСЗН просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Відповідач по справі - Головне управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації письмово просив розглядати справу у відсутність свого представника. В своїх запереченнях проти позову зазначив, що Головне управління не є власником коштів чи спеціальних фондів по виплаті соціальних допомог, а тому не має повноважень та законних підстав щодо перерахунку чи нарахуванню грошових допомог їх одержувачам. Розмір компенсаційної виплати батькам померлого громадянина із числа осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть якого пов»язана з Чорнобильською катастрофою визначено постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи» із наступними змінами, внесеними постановою КМУ від 20.04.2007 року № 649.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи позивачка по справі - ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4 , смерть якого ІНФОРМАЦІЯ_1 року пов»язана з Чорнобильською катастрофою.
Частиною першою статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Закон) передбачена одноразова компенсація сім*ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та смерть яких пов»язана з Чорнобильською катастрофою у розмірі 60 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент втрати годувальника. Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого.
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 01.10.2007 року. яке набрало чинності встановлений факт перебування ОСОБА_1 15.07.1965 року народження на утриманні Дегтярьова Василя Анатолійовича, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року з 04.08.1999 по день його смерті.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» на день смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, мінімальна заробітна плата складала 262 грн. з цих підстав, відповідно до ст. 48 Закону матері померлого слід було нарахувати та виплатити 15720 грн. - одноразової компенсації. Фактично позивачці було виплачено 379 грн. 30 коп..
Таким чином, сума недоотриманої компенсації складає 15340 грн. 70 коп.
Посилання представника позивача на ту обставину, що одноразова компенсація мала бути нарахована у розмірі 60 мінімальних заробітних плат на день її виплати в сумі 27600 грн. є безпідставними, оскільки суперечать ч. 3 ст. 48 Закону, якою прямо передбачено здійснення виплати разової компенсації батькам померлого у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, виходячи з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент втрати годувальника.
Оцінюючи заперечення представника УПСЗН Новокаховської міської ради проти позову суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії, при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст. 17 ч. 1 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції «Кожна фізична ...особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у ст.1 ч. 1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.
Тому при розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).
У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lех sресіаlіs.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.26 рішення Кечко проти України; рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00).
З таких підстав доводи відповідача про посилання на відсутність фінансових можливостей держави не можуть бути прийняті до уваги.
Посилання відповідача на те, що спеціальний Закон lех sресіаlіs. тобто Закон України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, а також підзаконні нормативно-правові акти, що видаються Кабінетом Міністрів України не передбачають асигнування на виплату допомоги у розмірі, визначеної Законом, тому мають перевагу перед Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не можуть бути прийняті до уваги, оскільки звуження змісту та обсягу прав шляхом прийняття нових законів, внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
Оскільки правові положення, які передбачають виплату разової компенсації відповідно до Закону є чинним тобто не скасовані, не змінені, і позивачка як особа, яка перебувала на утриманні у померлого учасника ліквідації наслідків аварій на ЧАЕС, смерть якого пов'язана із Чорнобильською катастрофою має право на її одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати або відмовляти у їх здійсненні.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема пункту 5 частини першої статті 36; в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
При цьому Конутистуційним Судом України визначено, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Кодексу. Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України). Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України
За таких обставин, суд визнає відмову УПСЗН Новокаховської міської ради щодо виплати позивачці суми одноразової компенсації як особі, яка втратила годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою у розмірах, встановлених на рівні 60 мінімальних заробітних плат на момент втрати годувальника неправомірною і вважає, що сума недоотриманої компенсації у визначеному судом розмірі підлягає стягненню з УПСЗН Новокаховської міської ради на користь позивачки в примусовому порядку.
Суд також дійшов висновку, що належним відповідачем у справі є саме Управління праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради, оскільки саме цей орган визначає право на призначення одержувачу того чи іншого виду допомоги, здійснює нарахування сум компенсації особам на підставі Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ».
Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 22 Конституції України ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, ст. 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 року № 2285-ІУ; Рішення Конституційного Суду у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради Херсонської області у нарахуванні та виплаті Дегтярьовій Тетяні Анатоліївні одноразової компенсації відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірною.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради Херсонської області на користь ОСОБА_1 недоотриману разову компенсацію в сумі 15340 грн. 70 коп., в решті позовних вимог - відмовити.
У позові до Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської області, Державного казначейства України - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення, апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення зазначених строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.О.Непомняща