Справа № 22ц-1124 Головуючий у 1 інст. - Харечко Л.К.
Доповідач - Хромець Н.С.
27 травня 2009 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого - судді Хромець Н.С.
Суддів - Горобець Т.В., Демченко Л.М.
При секретарі - Зіньковець О.О.
З участю представника позивача і третьої особи Уварова І.В., представника Новозаводського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції Помилуйка А.С., представника Головного управління Державного казначейства України в Чернігівській області Кутузова А.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новозаводського районного суду м. Чернігова, Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, Головного управління Державного казначейства України в Чернігівській області,
У вересні 2008 року ОСОБА_1 заявила позов про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням суду. Позивач просила повернути їй незаконно конфіскований автомобіль „Форд-транзит”, а у випадку неможливості повернути автомобіль в натурі, стягнути з Новозаводського районного суду м. Чернігова 50 000 грн. - вартість автомобіля. Під час судового провадження позивач змінювала свої вимоги і заявою від 04 березня 2009 року просила залучити в якості відповідача Новозаводський відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції і стягнути з цього відповідача вартість конфіскованого автомобіля 50 000 грн., втрати внаслідок інфляції у 2008 р. 11 150 грн., втрати від інфляції у січні 2009 р. 1 450 грн. і 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди. У випадку відсутності коштів у Новозаводського відділу ДВС позивач просила стягнути відповідні суми з державного бюджету України.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на те, що за постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 квітня 2007 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, яка в частині конфіскації автомобіля була скасовано постановою першого заступника голови Верховного Суду України від 27 грудня 2007 р., незаконно конфісковано належний їй автомобіль, а тому вона має право на відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням суду, відповідно до Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” та ст.ст. 22, 23, 386, 625, 1166-1167 ЦК України.
Судом до участі у справі в якості співвідповідача залучено територіальний орган Державного казначейства України - Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2009 року у позові відмовлено з посиланням на ст. 1176 ЦК України з тих підстав, що у діях Новозаводського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції вини не встановлено, оскільки останній виконував рішення суду.
В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення місцевого суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт вважає, що суд безпідставно не застосував норми Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” якими передбачене право позивача на відшкодування шкоди у зв'язку з незаконною конфіскацією майна.
Представники Новозаводського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції та Головного управління Державного казначейства у Чернігівській області апеляційну скаргу не визнали. Представник ДВС посилався на те, що виконавча служба не може нести відповідальність пере позивачем, оскільки автомобіль реалізовано відповідно до судового рішення. Представник Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області посилався на те, що Державним бюджетом України не передбачено загальнодержавних видатків на відшкодування такої шкоди, а тому шкода відшкодування належить стягувати з рахунків тієї бюджетної організації, яка завдала шкоду.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача.
Судом встановлено, що постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 квітня 2007 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 352 Митного кодексу України, конфісковано транспортний засіб, а саме автомобіль „Форд Транзит” вартістю 50 000 грн. Постановою Першого заступника Голови Верховного Суду України від 27 грудня 2007 р. зазначена постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова змінена, з неї виключено рішення про конфіскацію транспортного засобу - автомобіля „Форд-Транзит”, вартістю 50 000 грн., з поверненням автомобіля власнику.
Відмовляючи у позові суд послався на відсутність вини відділу державної виконавчої служби у заподіянні шкоди позивачеві та на норми ст. 1176 ЦК України, але не врахував положення ч.7 названої вище норми закону, відповідно до якої порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом. Порядок відшкодування такої шкоди встановлено Законом України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”. Згідно з вимогами п.2 ст. 1 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, у тому числі, незаконною конфіскацією майна. Постановою Першого заступника Голови Верховного Суду України від 27 грудня 2007 р. (а.с. 9) конфіскація автомобіля визнана незаконною, а тому у власника автомобіля виникло право на відшкодування заподіяної внаслідок незаконної конфіскації його майна шкоди. З матеріалів справи вбачається, що конфіскований автомобіль було передано в порядку виконання судового рішення відповідному органу Державної виконавчої служби, який реалізував автомобіль, а виручені кошти перерахував до Державного бюджету. Оскільки автомобіль у натурі повернути на час розгляду справи виявилось неможливим і коштів Новозаводський відділ ДВС не мав, відповідно до Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”, а саме ст. 4, на користь власника належало стягнути вартість конфіскованого майна за рахунок державного бюджету.
Таким чином, судом не було застосовано Закон, який підлягав застосуванню, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в частині відшкодування вартості незаконно конфіскованого майна.
Вартість конфіскованого автомобіля встановлена постановою Першого заступника Голови Верховного Суду України і становить 50 000 грн.
Вимоги позивача про стягнення на її користь втрат внаслідок інфляції задоволені бути не можуть з огляду на те, що відшкодування таких втрат не передбачене ні ст. 1176 ЦК України , ні нормами Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”, які регулюють правовідносини між сторонами по даній справі.
Суд не знаходить підстав і для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Частиною 5 цієї ж норми Закону визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, обов'язковому доведенню підлягають наявність моральної шкоди, протиправність діяння заподіювача шкоди та причинний зв'язок між діями відповідача та завданою шкодою.
Позивачем по даній справі не надано жодних доказів на підтвердження наявності страждань внаслідок фізичного чи психічного впливу та про причинний зв'язок між шкодою, на наявність якої вона посилається, та постановою суду про конфіскацію автомобіля. Із змісту постанови Першого заступника Голови Верховного Суду України від 27 грудня 2007 р. не вбачається, що конфіскація автомобіля не передбачена законом, це стягнення визнане компетентною посадовою особою суду вищого рівня надмірно суворим. Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд вважає, що правові підстави для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 п. 4 , 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, ст. 1176 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2009 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. у відшкодування шкоди, завданої незаконною конфіскацією транспортного засобу за постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 квітня 2007 року.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: