ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
20.06.2008 р. № 10/87
За позовом
ОСОБА_1
до
Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Києві
про
визнання нечинною постанови
Суддя Ковзель П.О.
Секретар Сулім А.В.
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинною постанову Державного пожежного нагляду м. Києва від 22.02.2007 за № 22 про застосування запобіжних заходів.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що зазначена постанова є необґрунтованою і незаконною, оскільки вона не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства, а також порушує законні права та свободи позивача. Позивач зазначає, що відповідач, застосовуючи запобіжні заходи, порушив порядок проведення перевірок органами державного пожежного нагляду, передбачений нормативно-правовими актами України, а також безпідставно установив порушення з боку позивача вимог законодавства про пожежну безпеку, яких насправді немає.
В процесі розгляду справи представник позивача звернувся до суду до суду з заявою про зміну вимоги адміністративного позову, в якій просить суд скасувати постанову Державного пожежного нагляду м. Києва від 22.02.2007 за № 22 про застосування запобіжних заходів.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача надав заперечення на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що оспорювана постанова прийнята відповідачем відповідно до його владних повноважень, є обґрунтованою та законною. Відповідач зазначає, що позивачем порушені норми пожежної безпеки щодо обладнання вказаних приміщень установками пожежегасіння, а іншими засобами пожежної безпеки, внаслідок чого існує загроза і травмування людей від пожежі.
Судом допитано в якості свідків ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.06.2008 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 27.06.2008, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
22 лютого 2007 року заступником головного державного інспектора з пожежного нагляду м. Києва прийнято постанову № 22 про застосування запобіжних заходів, якою з зазначеної дати припинено подальшу експлуатацію фізичною особою ОСОБА_1приміщень № 101, розташованих на 17 поверсі житлового будинку по вулиці АДРЕСА_1, відключено джерело електроживлення і накладено печатки на головний електрощит та вхідні двері вказаного вище приміщення. Дану постанову прийнято в результаті проведення планового обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 працівниками органів державного пожежного нагляду на підставі припису № 178 від 08.02.2007, виданого начальником ВНПД Дніпровського РУ ГУ МНС України в м. Києві.
В зазначеній постанові відповідачем установлені порушення позивачем вимог законодавства щодо пожежної безпеки в належних йому приміщень. Зокрема, відповідач вказує на використання позивачем вказаних приміщень за відсутності акту введення даних приміщень в експлуатацію за відповідним актом державної приймальної комісії, із здійсненням внутрішніх перепланувань цих приміщень або зміни їх функціонального призначення, як приміщень громадського призначення, і як наслідок, без наявності у згаданих приміщеннях автоматичної системи пожежегасіння, первинних засобів пожежегасіння, відповідної документації на них та без виконання інших протипожежних вимог, що є порушенням правил пожежної безпеки України (ППБУ).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.6 Закону України «Про пожежну безпеку»громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України, зобов'язані: виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на праві особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним інвентарем, виховувати у дітей обережність у поводженні з вогнем; повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вживати заходів до її ліквідації, рятування людей і майна.
Пунктом 2 ч. 7 ст. 7 Закону України «Про пожежну безпеку»визначено, що державні інспектори з пожежного нагляду мають право, зокрема, давати (надсилати) керівникам центральних органів виконавчої влади, структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування, керівникам та іншим посадовим особам підприємств, установ та організацій, а також громадянам обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки. У разі порушення правил пожежної безпеки, що створює загрозу виникнення пожежі, або перешкоджає її гасінню та евакуації людей, а також у випадках випуску пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту з відхиленням від стандартів чи технічних умов або у разі їх відсутності припиняти чи забороняти роботу підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатацію будівель, споруд, окремих приміщень, опалювальних приладів, дільниць електричної мережі, проведення пожежонебезпечних робіт, випуск та реалізацію пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, дію виданих дозволів на право проведення робіт;
Згідно п.п. 3.3.10-3.3.15 Інструкції з організації роботи органів державного пожежного нагляду, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06.02.2006 N 59, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.04.2006 за N 480/12354 (далі -Інструкція), перевірки об'єктів проводяться за участю керівників (власників) підприємств, установ, організацій або уповноважених осіб, які повинні бути завчасно повідомлені про дату його проведення. Перед проведенням перевірок державний інспектор повинен ознайомитись з технічною документацією і довідковою літературою, яка характеризує пожежну небезпеку об'єкта, з матеріалами про пожежі та попередніми перевірками, відповідними галузевими правилами та нормами з питань пожежної безпеки. Керівник органу держпожнагляду зобов'язаний періодично перевіряти підготовленість державних інспекторів до проведення перевірок. Під час перевірок аналізується протипожежний стан об'єкта та ступінь виконання раніше запропонованих протипожежних заходів. За всіма невиконаними заходами припису та виявленими порушеннями державний інспектор повинен вжити заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності та (або) застосування запобіжних заходів. Під час перевірок об'єктів перевіряється наявність актів прийняття в експлуатацію засобів протипожежного захисту, наявність договорів на технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та виведення сигналів на пульти спостереження, наявність сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання) на продукцію протипожежного призначення або його копії, що виконані на захищених бланках суворої звітності встановленого зразка. При здійсненні перевірок огляду підлягають територія об'єкта, будинки, споруди, установки та обладнання, у тому числі й ті, що знаходяться у стадії будівництва, продукція, що виробляється або реалізується, стан під'їзних шляхів, забезпеченість і технічний стан пожежної техніки, наявність і працездатність автоматичних установок пожежогасіння і пожежної сигналізації, засобів зв'язку, стан і надійність функціонування зовнішнього і внутрішнього протипожежного водопостачання. Крім цього, перевіряється наявність об'єктів (приміщень), які здаються в оренду, та укладення відповідних договорів оренди (у частині, що стосується відповідальності за забезпечення пожежної безпеки об'єкта (приміщення)), а також наявність на орендованих об'єктах (приміщеннях) дозволів на початок роботи. У разі випуску та реалізації продукції протипожежного призначення, що не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання), державні інспектори з пожежного нагляду повинні вжити заходів реагування відповідно до своїх повноважень та при необхідності інформувати про ці порушення регіональні органи захисту прав споживачів. Під час перевірок аналізується діяльність адміністрації щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта, а також перевіряється: наявність наказів, розпоряджень та інструкцій з питань пожежної безпеки; виділення асигнувань на протипожежні заходи та придбання протипожежного обладнання; включення протипожежних заходів у виробничо-фінансові плани; дотримання правил проведення вогневих робіт; організація роботи пожежно-технічної комісії; наявність відповідних сертифікатів на обладнання і устаткування та документів, що підтверджують показники пожежної небезпеки застосованих речовин та матеріалів у виробництві або будівництві; функціонування відомчої, місцевої, добровільної пожежної охорони та якість профілактичної роботи, яка ними проводиться; порядок організації проведення протипожежного інструктажу та занять за програмою пожежно-технічного мінімуму з працівниками; знання робітниками об'єкта питань пожежної безпеки, обов'язків на випадок виникнення пожежі; організація навчання і перевірки знань з питань пожежної безпеки посадових осіб; наявність обліку пожеж і реагування на них адміністрації об'єкта. Заходи щодо усунення недоліків у діяльності адміністрації щодо забезпечення пожежної безпеки об'єктів, що перевіряються, відображаються в приписі.
Пунктом 3.3.16 Інструкції передбачено, що за наслідками планових перевірок керівникам підприємств, установ, організацій і громадянам даються письмові приписи на усунення порушень вимог пожежної безпеки (додаток 2). Запропоновані приписами заходи повинні обґрунтовуватись вимогами нормативних актів та обговорюватись з керівниками об'єктів із установленням термінів їх виконання.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником нежилих приміщень з № 1 по № 6, двох лоджій, групи приміщень № 101 (в літ. А), що знаходяться в будинкуАДРЕСА_1відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого 25 грудня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5. за реєстровим № 6391, зареєстрованого в реєстрі правочинів 25.12.2006 за № 1832723 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 25.01.2007 за реєстровим № 3746-П, реєстрова книга № 41П-22.
Житловий будинок разом із вбудованими приміщеннями був введений в експлуатацію за відповідним актом, затвердженим ДГО «Житло-Інвест»та зареєстрованим в Управлінні Держархбудконтролю м. Києва за № 315 від 29.12.2000. В 2001 році на дане нежиле приміщення, належне нині позивачеві, Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації було видане свідоцтво про право власності первісному власникові.
Згідно із вимогами абзацу 2 пункту 19 постанови Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 р. № 449, що діяла на час введення житлового будинку в експлуатацію та оформлення права власності на нежилі приміщення, якщо багатосекційний житловий будинок має вбудовані (вбудовано-прибудовані, прибудовані) приміщення, посекційне прийняття в експлуатацію провадиться після завершення будівельно-монтажних робіт і забезпечення опалення у вказаних приміщеннях відповідної секції; прийняття в експлуатацію зазначених приміщень у цьому разі здійснюється одночасно з прийняттям останньої секції за окремим актом. Таким чином, чинне на той час законодавство виключало можливість введення в експлуатацію нежилого приміщення самостійно власником та водночас прямо зобов'язувало вводити нежилі приміщення в експлуатацію разом із житловим будинком.
Крім того, про факт введення належних позивачеві приміщень № 101 в експлуатацію за вищезазначеним актом свідчить листи Київського міського БТІ від 16.05.2007 та від 31.01.2008.
Як вбачається із наданих суду доказів та показань свідків ОСОБА_2. та ОСОБА_3., з моменту придбання даних нежилих приміщень і до прийняття оспорюваної постанови відповідача позивач фактично не використовував дані нежилі приміщення, оскільки звертався до відповідних державних органів та комунальних служб, у т.ч. до відповідача, з проханням надати відповідні дозволи та погодження для використання цих приміщень під художню майстерню.
Натомість передчасними та такими, що не знайшли свого підтвердження, видаються висновки відповідача, зроблені ним в оспорюваній постанові, щодо використання позивачем належних йому нежилих приміщень за громадським призначенням. Тим більше, що перелік приміщень громадського призначення та його характеристики визначені у абзаці 1 пункту 2.50 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», до якого не входить, зокрема, «художня майстерня».
Поміж іншого, твердження відповідача про здійснені перепланування згаданих приміщень або зміну їх цільового призначення також нічим, окрім показів свідка ОСОБА_4., який проводив обстеження цих приміщень на предмет їх відповідності нормам протипожежної безпеки, не підтверджені, адже у відповідності до поповерхових планів Київського міського БТІ за 2001 р. та 2006 р., наданих суду позивачем, будь-яких перепланувань або зміни цільового призначення приміщення не виявлено.
Показання свідка ОСОБА_4. щодо наявності порушень, зазначених в оспорюваній постанові, суд оцінює наряду з іншими доказами у справі, у тому числі показаннями свідків ОСОБА_2. та ОСОБА_3., а тому вважає їх такими, що не впливають на неправомірність оспорюваної постанови.
Крім того, з показань свідків судом установлено, що відповідачем в порушення вимог підпунктів 3.3.10-3.3.15 Інструкції завчасно не повідомлено власникові про дату проведення перевірки, сама перевірка проводилась без участі власника або уповноваженої ним особи, під час проведення перевірки приміщення позивача фактично не оглядалось, оскільки у відсутності власника або уповноваженої ним особи перевіряючого не було допущено всередину приміщення.
Зазначені відповідачем в оскаржуваній постанові порушення законодавства про пожежну безпеку з боку позивача, зокрема, неізольованість виходів з приміщень, невиведення на пульт централізованого спостереження пожежної охорони сигналу від контрольно-приймального приладу системи автоматичної пожежної сигналізації, ненадання договору на технічне обслуговування системи автоматичної пожежної сигналізації та акту приймання цієї системи в експлуатацію, не позначення евакуаційних виходів світловими показчиками «Вихід», не встановлення в приміщенні з цілодобовим чергуванням персоналу приймально-контрольний прилад системи автоматичної пожежної сигналізації, не надання технічного звіту щодо проведення заміру опору ізоляції електричних мереж та електроустановок, не проведення розрахунків допустимого струмового навантаження електричних мереж та планово-попереджувальних ремонтів електромережі, не обладнання електросвітильників захисними плафонами, експлуатації тимчасових дільниць електромережі з порушенням ПУЕ, складування горючих матеріалів, не оснащення електрощитів схемами підключення електроспоживачів, не забезпечення приміщень нормативною кількістю первинних засобів пожежегасіння, не вивішення інструкцій про заходи пожежної безпеки є необґрунтованими і не відповідають фактичним обставинам справи.
Разом із тим, судом також установлено, що під час розгляду справи Позивач з метою використання приміщення в якості творчої художньої майстерні підписав зі спеціалізованими ліцензованими організаціями договори про спостереження за встановленими раніше установками пожежної автоматики, на технічне обслуговування обладнання системи пожежної сигналізації та акт приймання цієї системи в експлуатацію, підписаний представником органу державного пожежного нагляду, а також здійснив цілу низку дій, направлених на забезпечення вимог пожежної безпеки, що було відображено у наданих суду доказах.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до 1 ст. 97 КАС України суд задовольняє клопотання позивача про відмову від компенсації документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати постанову Державного пожежного нагляду м. Києва за № 22 про застосування запобіжних заходів від 22.02.2007.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
П.О. Ковзель