Справа № 505/756/14-ц
Провадження № 2/505/601/2014
14.03.2014 року Котовський міськрайонний суд Одеської області
в складі: г о л о в у ю ч о г о - судді Нікітішина В.П.
при с е к р е т а р і - Гнатковській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Котовську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Котовської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Управління Держземагенства у Котовському районі Одеської області, про визнання права власності на спадкове майно
встановив:
Позивач громадянка України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, яка проживає у АДРЕСА_1, звернулась 18.02.2014 року в суд з цим позовом, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Липецьке Котовського району Одеської області помер її чоловік ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2.
Після його смерті відкрилась спадщина на належну спадкодавцю земельну ділянку площею 1,9653 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Липецької сільської ради Котовського району Одеської області, державний акт серії III ОД №051784, виданий 02 березня 2004 року Котовською районною державною адміністрацією Одеської області відповідно до розпорядження від 16 грудня 2003 року № 504/03.
Вона здійснила поховання та всі необхідні ритуальні обряди.
Вона є єдиним спадкоємцем спадкового майна (земельній ділянки), що належала спадкодавцеві ОСОБА_3, інших спадкоємців ні за законом ні за заповітом не має, про що свідчить довідка нотаріуса від 13 .03 .2012 року № 218/02-1 4.
13.03.2012 року вона звернулась до Котовської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після чоловіка та 13.03.2012 року була заведена спадкова справа № 52526301, про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
29.11.2013 року за вих. № 1272/02-14 державним нотаріусом Поляковою М.В. на ім'я начальника управління Держземагенства у Котовському районі Одеської області був направлений запит про надання необхідних документів для оформлення нею спадщини. 06. 12.2013 року за вих. № 14-06-10/4325 нею отримано роз'яснення управління Держземагенства у Котовському районі про те, що одержати дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виділених взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) не є можливим. Також, листом від 06.12.2013 року за вих. 14-06-10/4323 управлінням Держземагенства у Котовському районі їй відмовлено у надані Витягу з Державного земельного кадастру на спадкову земельну ділянку у зв'язку з ти, що кадастровий номер її не був присвоєний та неможливо його присвоїти (довідка управління Держземагенства у Котовському районі № 14-06-10/4323 від 06.12.2013 року). Тому нотаріус рекомендував їй звернутись до суду для вирішення питання спадкування.
Виходячи з цього, просила суд постановити рішення яким визнати за нею в порядку спадкування за законом спадкоємця першої черги право власності на спадкову земельну ділянку чоловіка.
В ході розгляду справи у суді представник позивача за довіреністю ОСОБА_5 підтримав позов у повному обсязі.
Представник Котовської райдержадміністрації Одеської області, в особі Голови РДА Сінька В.П., надав заяву від 04.03.2014 року №01-30/115РК про розгляд справи у відсутність представника відповідача, в якій проти позову не заперечував.
Представник Управління Держземагенства у Котовському районі Одеської області за довіреністю Сікорський В.І. не заперечував у задоволені позову.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до вимог п. 4.20 Розділу 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оформлення та видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку проводиться на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку, витягу з Державного земельного кадастру про відсутність обмежень на земельну ділянку або витягу з Поземельної книги, а також витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Постановою пленуму ВСУ від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» п.10. наголошено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Статтею 131 вказаного Кодексу зазначено, що громадяни України, мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі, успадкування.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, виникає з моменту державної реєстрації цих прав.
Стаття 126 Земельного кодексу України визначає, що право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Аналогічні вимоги зазначені в статті 126 Закону України «Про державний земельний кадастр» згідно з якою право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до вимог ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації.
Статтею 4 закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що обов'язковій реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно. Статтею 5 встановлено, що у державному реєстрі прав реєструються права на земельні ділянки.
Статтею 9 вказаного закону визначено, що державний реєстратор (яким також є нотаріус) повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих у документах.
Оскільки, як зазначено вище, кадастровий номер земельній ділянці не визначався, то позивач не має змоги надати його нотаріусу для визначення наявності або відсутності суперечностей, а останній не може їх визначити навіть шляхом подання запиту до органів виконавчої влади (управління Держемагенста в Котовському районі), оскільки навіть у районному управлінні Держземагенства вказана інформація відсутня.
Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що заява про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, за письмовою заявою правонабувача, може подаватися державним кадастровим реєстратором, який здійснив державну реєстрацію такої земельної ділянки. Оскільки на момент реєстрації права
власності на вказану земельну ділянку кадастровий номер не надавався та відомості про неї не заносились до кадастру, тому вона позбавлена можливості набути права власності на земельну ділянку на підставі вказаної статті.
Статтею 19 закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.
Статтею 28-1 ч. 2 вказаного закону передбачено, що орган, який здійснює ведення Державного земельного кадастру (в даному випадку управління Держземагенства), надає органу державної реєстрації прав інформацію про кадастровий номер земельної ділянки, кадастровий план зареєстрованої земельної ділянки, право доступу до перегляду кадастрових карт (планів). Інформація, одержана від органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, вноситься державним реєстратором під час здійснення державної реєстрації прав на відповідний об'єкт до розділу Державного реєстру прав, який містить відомості про нерухоме майно.
Як зазначено вище, кадастровий номер земельній ділянці не надавався і з зазначених причин в управлінні Держземагенства у Котовському районі відсутня інформація про кадастровий номер та план земельної ділянки, що позбавляє позивача змоги реалізувати право на спадкування нерухомого майна (земельної ділянки).
У відповідності до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України. Статтею 15 вказаного закону встановлено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. N 1141 затверджено «Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (надалі «Порядок …») пунктом 10 якого державного реєстратора (у тому числі нотаріуса) зобов'язано під час розгляду заяви (запиту) здійснювати пошук у Державному реєстрі прав відомостей про нерухоме майно; право власності та суб'єкта цього права; інші речові права та суб'єкта цих прав.
Пунктом 11 встановлено, що пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна. У разі, коли відомості про реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у заяві (запиті) не зазначаються, пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється «за кадастровим номером земельної ділянки» (ідентифікатором).
Крім того, кадастровий номер також потрібен для внесення державним реєстратором (нотаріусом) запису про нерухоме майно оскільки П.20.вказаного «ПОРЯДКУ…» визначено, що з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор (нотаріус) вносить до запису про нерухоме майно такі відомості щодо земельної ділянки: дату державної реєстрації земельної ділянки; найменування органу, що провів державну реєстрацію земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; площу земельної ділянки; цільове призначення земельної ділянки; підставу для внесення запису про нерухоме майно: назву рішення; дату формування рішення; індексний номер рішення; прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора; найменування нотаріальної контори, назву нотаріального округу.
Пунктом 36 «Правил..» встановлено, що для формування та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно державний реєстратор вносить до Державного реєстру прав відомості щодо нерухомого майна (зокрема земельної ділянки): дату державної реєстрації земельної ділянки; найменування органу що провів державну реєстрацію земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; площу земельної ділянки; цільове призначення земельної ділянки.
Аналогічні вимоги містить глава 10 п. 4 підпункт 4.20. «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами» затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, відповідно до якого «Видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Витягу з Державного земельного кадастру.
Також, обов'язковим є отримання витягу з державного земельного кадастру при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки у відповідності до вимог ст.38 п.2 Закону України «Про державний земельний кадастр».
На момент набуття права власності на вказану земельну ділянку землевпорядна документація не виготовлялась, оскільки це не було передбачено діючим законодавством з зазначених причин вона позбавлена можливості надати нотаріусу всі необхідні документи для проведення державної реєстрації та видачі свідоцтва про право власності на вказану земельну ділянку.
Відповідно ст.7-1 Закону України «Про державний земельний кадастр» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, здійснює підготовку земельно-кадастрової документації та внесення до Державного земельного кадастру відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, організовує роботи із землеустрою, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру.
Статтею 9 вказаного закону визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ДЕРЖЗЕМАГЕНСТВО). Державний кадастровий реєстратор здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, присвоює кадастрові номери земельним ділянкам.
Однак на підставі вказаного закону вона також не має змоги вжити дій щодо надання кадастрового номеру земельній ділянці та звернутись до державного реєстратора, оскільки у відповідності до ст. 15 закону України «Про державний земельний кадастр» обов'язковим у відомостях про земельну ділянку є зазначення інформації про її власників (користувачів), власник же вказаної земельної ділянки помер, а позивач лише спадкоємець.
Статтею 21 вказаного закону визначено, що підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру є документація із землеустрою щодо формування земельних ділянок.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право на нерухоме майно, що виникло до набрання чинності цим Законом, визнається дійсними у разі відсутності його державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Як вже зазначено вище, спадкодавець набув право на земельну ділянку у відповідності до законодавства, яке діяло станом на 2004 рік, яким не передбачалось присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці та виготовлення технічної документації з оцінки земель.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.
Пленум ВСУ в постанові N 20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вказав, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності на майно.
Документи які містять достатні дані (кадастровий номер та кадастровий план, технічна документація з оцінки земель) для проведення реєстраційних дій державним реєстратором щодо спадкування земельної ділянки відсутні, оскільки на момент набуття останнім права власності на земельну ділянку їх виготовлення не передбачалось чинним законодавством.
Неможливість отримати документ про право власності на вказану земельну ділянку прямо слідує з наведених положень діючого законодавства.
Разом з тим, в порушення вимог ст.13 Закону України «Про оцінку земель», відсутні витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. На даний час, Управління Держземагенства у Котовському районі Одеської області, не може надати до Котовської нотаріальної контори витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки спадкової земельної ділянки, тому що відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про оцінку земель», підставою для проведення оцінки землі є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Також зазначена оцінка землі може проводитись на підставі договору, який укладається зацікавленими особами ( в даному випадку, згідно ст. 26 Закону України «Про землеустрій», це землевласник та землекористувач), в порядку встановленому законом. Оскільки рішення органів влади чи місцевого самоврядування про проведення оцінки вищезазначеної ділянки землі не має, а землевласник помер, то провести на даний час оцінку землі не представляється можливим.
Таким чином відсутність у позивача можливості надання нотаріусу належно оформленого Витягу з Державного земельного кадастру та Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спадкової земельної ділянки, позбавляє її права на оформлення спадщини в нотаріальному порядку.
Відповідно суд вважає за можливе визнати за нею право власності на спадкову земельну ділянку в судовому порядку.
Керуючись ст.ст. 10, 60,212-215 ЦПК України, ст.ст.15,1216,1225,1261,1269,1296,1297 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право приватної власності на земельну ділянку площею 1,9653 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Липецької сільської ради Котовського району Одеської області, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ - ОД №051784, виданого Головою Котовської райдержадміністрації Одеської області І.Я.Думбрава 02.03.2004 року, на підставі розпорядження Котовської райдержадміністрації Одеської області від 16.12.2003 року №504/03 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на право приватної власності на землею за 6 №00307.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд який його ухвалив протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами які не були присутніми у судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання його копії.
С у д д я -