Справа № 1304/4297/2012 Головуючий у 1 інстанції: Курилець А.Р.
Провадження № 22-ц/783/1075/13 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І.
Категорія: 19
17 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Монастирецького Д.І.,
суддів: Гірник Т.А., Мацея М.М.,
секретаря Дідуся О.Р.,
з участю представника ОСОБА_2 ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Департаменту економічної політики Львівської міської ради та ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту економічної політики Львівської міської ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферро Т», про визнання недійсним договору в частині донарахованого пайового внеску, визнання зобов'язання припиненим, стягнення коштів, -
В травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Департаменту економічної політики Львівської міської ради, третя особа ТзОВ «Ферро Т», про визнання недійсним договору в частині донарахованого пайового внеску, визнання зобов'язання припиненим, стягнення коштів.
В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 518 від 20.07.2007 року йому надано дозвіл на будівництво семиповерхового житлового будинку з вбудованим магазином на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючого малоповерхового житлового будинку. Пунктом 3.1 зазначеного рішення його було зобов'язано укласти договір на будівництво відповідно до вимог рішення виконавчого комітету Львівської міської ради «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників) на розвиток соціальної інфраструктури м. Львова» № 236 від 04.04.2003 року. 01.08.2007 року між Управлінням архітектури Львівської міської ради, ним та ТзОВ «Укрспецекспорт» (замовник за договором) укладено договір № 232 на будівництво семиповерхового будинку з вбудованим магазином на АДРЕСА_1. Пунктом 2.2.2 договору його зобов'язано сплатити кошти на розвиток соціальної інфраструктури міста в загальній сумі 225 114 грн. 05 коп. згідно з проведеним розрахунком інвестиційного внеску в наступному порядку: 30% до 30.08.2007 року; 70% до 30.12.2008 року. 18.02.2011 року виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення № 183, яким внесено зміни до рішення виконавчого комітету № 518 від 20.07.2007 року, а саме змінено п. 3 - зобов'язано його укласти договір по пайову участь відповідно до вимог ухвали Львівської міської ради «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова» № 1697 від 03.04.2008 року. На виконання вимог зазначеного рішення 04.04.2011 року укладено договір про пайову участь № 50 на будівництво семиповерхового житлового будинку з вбудованим магазином по АДРЕСА_1. Згідно з п. 1.1. вказаного договору він, як замовник за договором, зобов'язався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і в порядку, який передбачений договором та Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризі на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва». Відповідно до п. 2 договору № 50 від 04.04.2011 року замовник зобов'язався з врахуванням сплачених коштів, згідно із договором на будівництво № 232 в 01.08.2007 року, укладеного між управлінням архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради та ним, ТзОВ «Укрспецекспорт» сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 319 061 грн. 89 коп. терміном до 31.12.2011 року. На виконання вимог Ухвали № 2779 від 09.07.2009 року Департаментом економічної політики Львівської міської ради проведено перерахунок суми його пайового внеску, внаслідок чого донараховано суму 161 947 грн. 84 коп. Вважає такі дії відповідача незаконними, такими, що суперечать ст. 30 Закону України «Про врегулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року, відповідно до якого, якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються в комунальну власність. Технічними умовами від 16.02.2006 року, виданими ЛКП «Львівтеплоенерго», передбачено теплопостачання багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 шляхом приєднання до котельні по АДРЕСА_3. Тобто технічні умови теплопостачання передбачають проведення теплових мереж поза межами земельної ділянки від АДРЕСА_1. Беручи до уваги проведені ним витрати на створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, а саме за проведення теплових мереж поза межами земельної ділянки від АДРЕСА_1, загальна сума яких склала 319 388,40 грн. та витрати на будівництво вбиральні (туалету) загального користування на 5 кабін на АДРЕСА_2 в загальній сумі 250 008 грн., внаслідок чого зобов'язання за договором про пайову участь № 50 від 04.04.2011 року по сплаті 225 114,05 грн. повинно бути припиненим зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а залишок цієї суми в розмірі 344 608,86 грн. стягнутий з відповідача в його користь. Враховуючи вищенаведене, просить суд визнати недійсним договір про пайову участь № 50 від 04 квітня 2011 року в частині донарахованого пайового внеску у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 161 947,84 грн., припинити його зобов'язання за договором про пайову участь № 50 від 04 квітня 2011 року по сплаті пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 319 061,89 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог за проведення теплових мереж поза межами земельної ділянки по АДРЕСА_1, стягнути з Департаменту економічної політики Львівської міської ради в його користь 344 608,86 гривень.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 вересня 2012 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір про пайову участь № 50 від 04 квітня 2011 року в частині донарахованого пайового внеску у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 161 947,84 грн.
Припинено зобов'язання ОСОБА_2 за договором про пайову участь № 50 від 04 квітня 2011 року по сплаті пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 319 061,89 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог за проведення теплових мереж поза межами земельної ділянки по АДРЕСА_1.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто з Департаменту економічної політики Львівської міської ради в користь ОСОБА_2 3 219 гривень судових витрат.
Рішення суду оскаржили Департамент економічної політики Львівської міської ради та ОСОБА_2
В апеляційній скарзі Департамент економічної політики Львівської міської ради зазначає, що рішення в частині задоволення позовних вимог ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає дійсним обставинам справи. Просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що в частині незадоволення позовних вимог не погоджується, оскільки судом не з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Просить рішення у цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з Департаменту економічної політики Львівської міської ради на його користь 344 608,86 грн. задовольнити.
Департамент економічної політики Львівської міської ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферро Т» повідомлені належним чином (а.с. 157, 159), в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, причину своєї неявки суду не повідомили, інтереси ОСОБА_2 представляє ОСОБА_3, матеріалів справи достатньо для розгляду справи у їх відсутності.
Вислухавши суддю-доповідача, ОСОБА_3, який представляє інтереси ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 3, 21, 24, Конституції України, всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Згідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.
Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом встановлено наступні юридично значимі факти та відповідні їм правовідносини.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 518 від 20.07.2007 року за наслідками розгляду звернення ОСОБА_2 від 16.04.2007 року, враховуючи Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 19.07.2005 року та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.02.2005 року, позитивні висновки контрольних служб та комплексний висновок державної експертизи від 02.04.2007 року, - надано дозвіл на будівництво семиповерхового житлового будинку з вбудованим магазином на АДРЕСА_1 із знесенням існуючого малоповерхового житлового будинку. Пунктом 3.1 зазначеною рішення ОСОБА_2 булозобов'язано укласти договір на будівництво відповідно до вимог рішення виконавчого комітету Львівської міської ради «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників) на розвиток соціальної інфраструктури м. Львова» № 236 від 04.04.2003 року.
01.08.2007 року між Управлінням архітектури Львівської міської ради та ОСОБА_2, ТзОВ «Укрспецекспорт» (замовник за договором) укладено договір № 232 на будівництво семиповерхового будинку з вбудованим магазином на АДРЕСА_1. Згідно п. 2.2.1 договору замовник зобов'язався здійснити будівництво об'єкта відповідно до погодженої проектно-кошторисної документації з дотриманням державних будівельних норм та інших нормативних вимог у термін з 30.08.2007 року по 30.12.2008 року. Пунктом 2.2.2 договору ОСОБА_2 зобов'язано сплатити кошти на розвиток соціальної інфраструктури міста в загальній сумі 225 114 грн. 05 коп. згідно з проведеним розрахунком інвестиційного внеску в наступному порядку: 30% до 30.08.2007 року; 70% до 30.12.2008 року.
18.02.2011 року виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення № 183, яким внесено зміни до рішення виконавчого комітету № 518 від 20.07.2007 року, а саме змінено п. 3 - зобов'язано ОСОБА_2 укласти договір по пайову участь відповідно до вимог ухвали Львівської міської ради «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова» № 1697 від 03.04.2008 року (зі змінами).
На виконання вимог зазначеного рішення 04.04.2011 року між Департаментом економічної політики Львівської міської ради в особі ОСОБА_2 (замовник) та ТзОВ «Ферро-Т» (інвестор) укладено договір про пайову участь № 50 на будівництво семиповерхового житлового будинку з вбудованим магазином по АДРЕСА_1. Згідно з п. 1.1. вказаного договору ОСОБА_2, як замовник за договором, зобов'язався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і в порядку, який передбачений договором та Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризі на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва». Відповідно до п. 2 договору № 50 від 04.04.2011 року замовник зобов'язався з врахуванням сплачених коштів, згідно із договором на будівництво № 232 від 01.08.2007 року, укладеного між управлінням архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради та ОСОБА_2, ТзОВ «Укрспецекспорт» сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 319 061 грн. 89 коп. терміном до 31.12.2011 року.
Ухвалою Львівської міської ради № 2779 від 09.07.2009 року було внесено зміни до Ухвали Львівської міської ради від 03.04.2008 року № 1697 «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова» та затверджено Положення про пайову участь (внесок) замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова. Додатком № 1 до вказаного Положення було затверджено методику розрахунку пайового внеску замовників. Відповідно до положень п. 2.2 Ухвали Львівської міської ради № 2779 від 09.07.2009 року вказана ухвала не поширюється на відносини, що виникають з укладених на час набрання чинності цієї ухвали договорів про сплату інвестиційного внеску.
Згідно вищевказаного Положення та затвердженої методики розрахунку Департаментом економічної політики Львівської міської ради проведено перерахунок суми пайового внеску ОСОБА_2, внаслідок чого донараховано суму 161 947 грн. 84 коп., що підтверджується листом № 23-2628 від 16.11.2010 року, надісланого відповідачем на адресу позивача.
Вищевказане сторонами не оспорюється.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, а саме визнаючи недійсним договір в частині донарахованого пайового внеску, районний суд виходив з того, що відповідно до положень п. 2.2 Ухвали Львівської міської ради № 2779 від 09.07.2009 року вказана ухвала не поширюється на відносини, що виникають з укладених на час набрання чинності цієї ухвали договорів про сплату інвестиційного внеску. Зважаючи на вимоги вказаної норми, дії відповідача щодо перерахунку пайового внеску ОСОБА_2 в сумі 161 947 грн. 84 коп. є порушенням вимог п. 2.2 ухвали № 2779 від 09.07.2009 року, оскільки договір № 232 на будівництво семиповерхового житлового будинку з вбудованим магазином по АДРЕСА_1, яким встановлений розмір пайового внеску в сумі 225 114 грн. 05 коп., укладений 01.08.2007 року, тобто до набрання чинності вищезазначеною ухвалою Львівської міської ради.
В обґрунтування рішення посилається на: п. 2 розділу 5 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VІ від 17.02.2011 року, яким визначено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону; п. 7 Прикінцевих положень Закону № 3038-VІ від 17.02.2011 року, згідно якого, якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання цим Законом чинності, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом; п. 4 ст. 30 Закону, згідно якого у технічних умовах враховується, що місце приєднання інженерних мереж замовника до магістральних чи інших інженерних мереж розташовується на межі земельної ділянки замовника або за його згодою на території такої земельної ділянки; п. 5 ст. 30 цього Закону, яким встановлено, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються в комунальну власність.
Зазначає, що аналогічна норма встановлена і Положенням про пайову участь (внесок) замовників у створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, що затверджене Ухвалою Львівської міської ради № 2779 від 09.07.2009 року. Згідно з п.п. 12 п. 1.4 цього Положення пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста не сплачують замовники, які здійснюють будівництво об'єктів інженерного забезпечення, енергозбереження та енергопостачання: насосних станцій та теплових мереж, бойлерних, котелень, трансформаторних підстанцій, розподільчих пунктів, підстанцій, газових розподільчих пунктів, ліній електропередач за умови передачі їх у власність територіальної громади м. Львова.
Крім того, рішення в частині припинення зобов'язання ОСОБА_2 за договором про пайову участь № 50 від 04 квітня 2011 року по сплаті пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 319 061,89 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог за проведення теплових мереж поза межами земельної ділянки по АДРЕСА_1 обґрунтовує наступним.
Львівським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» від 16.02.2006 року розроблено технічні умови № 09-408, якими передбачається теплопостачання багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 шляхом приєднання до котельні по АДРЕСА_3.
З викопіювання плану м. Львова для проектування трас інженерних мереж, цих технічних умов, вбачається, що теплопостачання багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 передбачає проведення теплових мереж поза межами земельної ділянки від АДРЕСА_1.
З метою будівництва зазначеної теплової мережі між ТзОВ «ФЕРРО-Т» і ПП «Квадрат Л» 08.06.2009 року укладено договір № 8/то. На виконання умов цього договору ПП «Квадрат Л» виконало роботи по прокладенню теплової мережі до житлового будинку на АДРЕСА_1. Після виконання цих робіт вони були передані замовнику на підставі довідки про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року (форма КБ-3) та актом прийняття виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року (форма КБ-2) на загальну суму 319 388 грн. 40 коп. ТзОВ «ФЕРРО-Т» було оплачено вартість виконаних робіт в сумі 319 388 грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 395 від 07.09.2009 року. З довідки № 1/10, виданої ЛКП «Львівтеплоенерго» від 18.02.2010 року, вбачається, що роботи по влаштуванню теплової мережі для житлового будинку по АДРЕСА_1 виконані згідно проекту.
Листом № 41 від 22.06.2012 року ТзОВ «Ферро-Т» звернулось на адресу ЛМКП «Львівтеплоенерго» з проханням прийняти на баланс новозбудовану тепломережу та мережу гарячого водопостачання від зданого в експлуатацію 35-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 до районної котельні на АДРЕСА_3, яка виконана згідно технічних умов № 09-408 від 16.02.2006 року та погодженого проекту у зв'язку з неможливістю її технічного обслуговування.
Листом № 06-1978 від 17.07.2012 року на зазначений лист отримана відповідь, якою повідомлено, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» не заперечує прийняти на свій баланс теплову мережу до житлового будинку на АДРЕСА_1 та проінформовано про необхідність направлення листів в ЛМКП «Львівтеплоенерго» і Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради для отримання дозволу приймання-передачі, в яких вказати діаметри, довжини та залишкову балансову вартість даної теплової мережі. Листом № 44/вих. від 11.07.2012 року ТзОВ «Ферро-Т» звернулось на адресу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради з проханням прийняти на баланс новозбудовану тепломережу та мережу гарячого водопостачання від зданого в експлуатацію 35-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 до районної котельні на АДРЕСА_3 із зазначенням діаметрів, довжини та залишкової балансової вартості даної теплової мережі.
Листом від 20.07.2012 року № 2502-вих. - 939 ТзОВ «Ферро-Т» повідомлено про розгляд в управлінні інженерного господарства вказаного питання та зазначено перелік документів, які необхідно подати для підготовки проекту ухвали Львівської міської ради про передачу на баланс ЛМКП «Львівтеплоенерго» інженерних мереж ТзОВ «ФЕРРО Т» в управління інженерного господарства. Листом від 03.09.2012 року № 52/вих. направленого на адресу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради вказані вимоги було виконано.
Взявши до уваги вищенаведені обставини, районним судом встановлено, що ТзОВ «Ферро-Т», яке діяло за дорученням позивача, було вчинено усі необхідні дії щодо передачі на баланс новозбудовану тепломережу та мережу гарячого водопостачання від зданого в експлуатацію 35-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 до районної котельні на АДРЕСА_3, що не заперечувалось представником відповідача, проте, Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради не вчиняються дії щодо прийняття на баланс ЛМКП «Львівтеплоенерго» новозбудованої тепломережі та розроблення проекту ухвали Львівської міської ради про прийняття тепломережі у комунальну власність.
Відповідно до ст. 601 ЦК України районний суд прийшов до переконання, що зобов'язання за договором про пайову участь за № 50 від 04.04.2011 року по сплаті 225 114 грн. 05 коп. повинно бути припиненим зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки витрати проведені ОСОБА_2 на створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, а саме на проведення теплових мереж поза межами земельної ділянки від АДРЕСА_1 до АДРЕСА_1, склали 319 388 грн. 40 коп.
Відмовляючи в позовних вимогах ОСОБА_2 про стягнення коштів на будівництво вбиральні з відповідача районний суд вказав, що такі до задоволення не підлягають, так як будівництво громадської вбиральні не має жодного відношення до договору про пайову участь.
Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду, оскільки суд правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті і справедливе рішення, дійшовши його на основі повно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, з дотриманням норм матеріального й процесуального права.
Апеляційній скарга Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Апеляційну скаргу Деартамент обґрунтовує тим, що спірний договір укладено на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 лютого 2011 року № 183 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 20.07.2007 року № 518» та що на момент прийняття вказаного рішення Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VІ від 17.02.2011 року не набрав чинності, та в той же час посилається на відсутність механізму та правової підстави для виконання виконавчим органом п. 5 ст. 30 та п. 7 ст. 40 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності".
Рішенням від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України роз'яснив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Необхідно відмітити, що Закон України від 17.02.2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" набрав чинності 17 березня 2011 року, до укладення 04.04.2011 року спірного Договору про пайову участь за № 50.
З матеріалів справи вбачається, що договір на будівництво семиповерхового будинку з вбудованим магазином на АДРЕСА_1 за № 232 від 01.08.2007 року між Управлінням архітектури Львівської міської ради, ОСОБА_2, ТзОВ «Укрспецекспорт» (замовник за договором) було укладено у відповідності до Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради за № 518 від 20.07.2007 року відповідно до вимог рішення виконавчого комітету Львівської міської ради «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників) на розвиток соціальної інфраструктури м. Львова» № 236 від 04.04.2003 року.
Пунктом 2.2.2 даного договору позивача зобов'язано сплатити кошти на розвиток соціальної інфраструктури міста в загальній сумі 225 114 грн. 05 коп. згідно з проведеним розрахунком інвестиційного внеску.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 лютого 2011 року № 183 ОСОБА_2 зобов'язано укласти договір по пайову участь відповідно до вимог ухвали Львівської міської ради «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова» № 1697 від 03.04.2008 року (зі змінами).
Слід зазначити, що відповідний договір було укладено 04.04.2011 року за № 50 вже після набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VІ, і відповідно до п. 2 замовник зобов'язаний з врахуванням сплачених коштів, згідно із договором на будівництво № 232 в 01.08.2007 року, укладеним між управлінням архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради, ОСОБА_2 та ТзОВ «Укрспецекспорт», сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 319 061 грн. 89 коп. терміном до 31.12.2011 року.
Проте перерахунок розміру пайового внеску Департаментом економічної політики Львівської міської ради, яким донараховано суму 161 947,84 грн., було проведено всупереч п. 2.2 ухвали Львівської міської ради № 2779 від 09.07.2009 року відповідно до положень якої, вказана ухвала не поширюється на відносини, що виникають з укладених на час набрання чинності цієї ухвали договорів про сплату інвестиційного внеску, оскільки договір № 232 був укладений 01.08.2007 року відповідно до вимог рішення виконавчого комітету Львівської міської ради «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників) на розвиток соціальної інфраструктури м. Львова» № 236 від 04.04.2003 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечитиЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Отже, проводячи перерахунок розміру пайового внеску за договором № 50 від 04.04.2011 року про пайову участь будівництво семиповерхового житлового будинку з вбудованим магазином по АДРЕСА_1, відповідач діяв всупереч вимогам ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Крім того відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.
Згідно п. 6 ст. 40 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
Судом встановлено, що розмір пайового внеску, який визначено договором за № 232 від 01.08.2007 року, не перевищує граничний розмір визначений законом.
Відповідно до п.п. 4, 5 ст. 30 Закону України «Про врегулювання містобудівної діяльності» у технічних умовах враховується, що місце приєднання інженерних мереж замовника до магістральних чи інших інженерних мереж розташовується на межі земельної ділянки замовника або за його згодою на території такої земельної ділянки, і якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються в комунальну власність.
З матеріалів справи вбачається, що Львівським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» від 16.02.2006 року розроблено технічні умови № 09-408, якими передбачається теплопостачання багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 шляхом приєднання до котельні по АДРЕСА_3.
З викопіювання плану м. Львова для проектування трас інженерних мереж, цих технічних умов, вбачається, що теплопостачання багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 передбачає проведення теплових мереж поза межами земельної ділянки від АДРЕСА_1.
З акту прийняття виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року (форма КБ-2) вбачається, що роботи по влаштуванню теплової мережі для житлового будинку по АДРЕСА_1 виконані згідно проекту на загальну суму 319 388 грн. 40 коп. Вартість виконаних робіт в сумі 319 388 грн. 40 коп. було оплачено, що підтверджується платіжним дорученням № 395 від 07.09.2009 року.
Згідно п.п. 1., 1.1. Ухвали Львівської міської ради за № 1802 від 20.09.2012 року у власність територіальної громади м. Львова прийнято безоплатно інженерні об'єкти від ТзОВ «ФЕРРО Т» - зовнішню теплову мережу до житлового будинку на АДРЕСА_1, балансовою вартістю 266 157,00 грн.
Оскільки п. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» чітко визначає спірне питання то і підлягає безумовному дотриманню у наведених правовідносинах та застосуванню при вирішенні спору у даній справі, а тому рішення в частині припинення зобов'язання ОСОБА_2 за договором про пайову участь № 50 від 04 квітня 2011 року по сплаті пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 319 061,89 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог за проведення теплових мереж поза межами земельної ділянки по АДРЕСА_1 - є законним та обґрунтованим.
Обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо незадоволення його позовних вимог в частині зарахування до пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова вартості збудованої будівлі туалету загального користування на АДРЕСА_2, яка склала 250 008,00 грн., є також безпідставними.
З матеріалів справи, а саме позовної заяви ОСОБА_2 та Розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради за № 233 від 27.02.2006 року вбачається, що на земельній ділянці, яка знаходиться по АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 737092 від 19.07.2005 року була розташована громадська вбиральня. У зв'язку з будівництвом будинку на даній земельній ділянці ОСОБА_2 звернувся до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради з питанням надання дозволу на будівництво нового туалету загального користування для мешканців будинку по АДРЕСА_2. Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації № 233 від 27.02.2006 року ОСОБА_2 дозволено здійснити будівництво нового туалету загального користування на 5 кабін згідно із представленими проектними пропозиціями.
Відповідно до розробленого проекту було здійснено будівництво туалету на 5 кабін та складено акт готовності об'єкта до експлуатації від 20.09.2010 року. Згідно п. 10 цього Акта загальна інвестиційна вартість об'єкта за затвердженою проектною документацією склала 250008,00 грн.
Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації № 595 від 04.10.2010 року затверджено акт технічної комісії від 20.09.2010 року про готовність до експлуатації збудованої будівлі туалету загального користування на АДРЕСА_2, яке здійснив ОСОБА_2 згідно з розпорядженням Шевченківської районної адміністрації № 233 від 27.02.2006 року. На підставі акта прийому-передачі від 13.11.2010 року ОСОБА_2 передано збудовану будівлю туалету загального користування на АДРЕСА_2 на баланс ЛКП «Варшавське -407».
З викладеного вбачається, що будівництво даної громадської вбиральні не має жодного відношення до пайової участі на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, крім того її будівництво проведено на території, що належить позивачу на праві власності.
Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтами не представлено.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому підстав для їх задоволення немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 2 ст. 305, ч. 1 п. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту економічної політики Львівської міської ради відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Монастирецький Д.І.
Судді: Гірник Т.А.
Мацей М.М.