Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 лютого 2014 р. Справа №805/2003/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12:21
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шинкарьової І.В.,
при секретарі - Заднепровській В.О.,
за участю представника позивача Майдикова С.Б.,
представника відповідача Софіщенко В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості з авансових внесків з податку на прибуток за березень-грудень 2013 року та січень 2014 року у сумі 1351091,81 грн., -
Позивач, Державна податкова інспекція у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості з авансових внесків з податку на прибуток за березень-грудень 2013 року та січень 2014 року у сумі 1351091,81 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що за результатами господарської діяльності, відповідач має податковий борг перед бюджетом по податку на прибуток за березень 2013 року - січень 2014 року на загальну суму 1351091,81 грн. Заборгованість перед бюджетом виникла внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань згідно податкової декларації з податку на прибуток. Строки добровільної сплати узгоджених податкових зобов'язань вийшли, заходи прийняття податковим органом щодо стягнення податкових зобов'язань, не призвели до їх погашення. Станом на 11 лютого 2014 року податковий борг не погашено, вказана сума заборгованості до бюджету не перерахована, що завдає істотної шкоди інтересам держави.
Просить суд стягнути на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 33219844700179 в ГУ ДКСУ у Донецькій області, м.Донецьк, МФО 834016, ОКПО 37980308, код платежу 11023200) кошти з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, б.38, код ЄДРПОУ 03337119) у банках, обслуговуючих такого платника податків, за податковим боргом з авансових внесків з податку на прибуток відокремленого підрозділу платника консолідованого податку на прибуток за березень-грудень2013 року та січень 2014 року у сумі 1351091,81 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову не заперечував, про що надав відповідний відгук.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (код ЄДРОПУ 03337119) зареєстроване юридичною особою, має філію - Виробнича одиниця Обласного комінального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Волновахаміжрайтепломережа» (код ЄДРПОУ 03562477). Як платник податків Виробнича одиниця Обласного комінального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Волновахаміжрайтепломережа» перебуває на обліку в Волноваській об'єднаній державній податковій інспекції, правонаступником якої є позивач, з 02 травня 1995 року за №816 (а.с.3,4).
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового Кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації та уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним у пункті 1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Порядок та строки сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток визначені розділом 3 Податкового кодексу України. Згідно пункту 152.9 статті 152 Податкового кодексу України визначено, що для цілей розділу «Податок на прибуток підприємств» використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому визначено граничний строк подачі річної податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік, до місяця подання податкової декларації за поточний звітний (податковий) рік. (абзаци 9,10 пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України).
Згідно підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Кодексу).
Суми авансових внесків, що підлягають сплаті у наступному за звітним році відображуються в рядку 34 податковій декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 28 вересня 2011 року № 1213, за звітний рік.
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Наданою до податкової інспекції декларацією з податку на прибуток від 11 лютого 2013 року, позивач самостійно визначив податкові зобов'язання на 2012 рік з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, у тому числі зі сплатою у березні - грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року (а.с.5).
Згідно абзацу 4 пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Вищевказаною декларацією відповідач самостійно нарахував авансовий внесок (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток відокремленого підрозділу платника консолідованого податку на прибуток за звітний (податковий) рік), що підлягає сплаті щомісяця у березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року у сумі 126830,00 грн. Тобто, на відповідача розповсюджуються положення абзацу 4 пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, щодо обов'язку щомісяця сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Відповідно до розрахунку суми заборгованості, станом 30 січня 2014 року відповідач має заборгованість з авансових внесків з податку на прибуток підприємства і організацій, що перебувають у державній власності, з урахуванням часткової сплати у розмірі 44038,19 грн., в сумі 1351091,81 грн. (а.с.7).
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
06 грудня 2013 року позивачем сформовано податкову вимогу №150-15, яка отримана головним бухгалтером підприємства 06 грудня 2013 року, про що свідчить його підпис на корінці податкової вимоги (а.с.6).
Таким чином, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли.
Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи до державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Згідно п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.
Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків, здійснюється за рішенням суду.
Крім того, матеріали справи містять заяву відповідача, із змісту якої вбачається, що він визнає позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Частиною 3 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно вимог ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Представник відповідача до суду надана заява про встановлення способу та порядку виконання постанови суду, в якій просив суд відповідно до статті 257 КАС України передбачити в судовому рішенні спосіб та строки виконання судового рішення шляхом надання відстрочення виконання судового рішення на 12 місяців та розстрочення його виконання на 60 місяців.
Що стосується заяви відповідача, якою останній просив встановити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом відстрочення та розстрочення податкової заборгованості, суд зазначає наступне.
В обґрунтування заяви відповідач посилається, що через фінансово-економічну кризу склалося незадовільне фінансове становище. Відсутність достатніх грошових коштів з об'єктивних причин не дає можливості для своєчасного розрахунку з позивачем. Зазначає, що відповідач постачає теплову енергію у 53 населених пункти Донецької області, у яких знаходиться 6047 багатоквартирних будинків, 183 школи, 191 дитячий садочок та 83 лікарні. Станом на 01 лютого 2014 року дебіторська заборгованість населення за теплову енергію складає 340,53 млн.грн, заборгованість бюджетних установ - 35,66 млн.грн., не бюджетних установ - 20,31 млн.грн. В зв'язку з відсутністю повноти оплати за поставлену теплову енергію та будь-які джерела фінансування підприємство було вимушено з квітня 2013 року надати робітникам безоплатну відпустку. Всі кошти, які були отримані у 2013 році та початку 2014 року на рахунок підприємства у першочерговому порядку були спрямовані на виплату та поточну виплату заробітної плати. Всі інші платежі здійснюються після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Згідно звіту про фінансові результати за 9 місяців 2013 року відповідач має збитків на суму 131441 тис.грн. У зв'язку з тим, що стягнення суми заборгованості з рахунків у банках призведе до того, що під загрозою може опинитися виробнича діяльність підприємства, буде порушено терміни виплати заробітної плати працівникам, що може призвести до погіршення фінансового стану, у зв'язку з чим судове рішення залишиться не виконаним, просить суд задовольнити заяву про встановити спосіб та порядок виконання судового рішення.
Судом враховано, що на дату розгляду заяви відповідач не має можливості сплатити вказані суми у зв'язку із тяжким фінансовим становищем.
Посилання відповідача на перебування підприємства у скрутному фінансовому становищі, підтверджуються доданими до заяви документами, а саме: балансом на 30 вересня 2013 року, звітом про фінансові результати за 9 місяців 2013 року, наказом про істотні зміни умов праці апарату ОКП «Донецьктеплокомуненерго», інформацією про дебіторську заборгованість станом на 01 лютого 2014 року, розрахунком обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання надані населенню.
Відповідно до частини 1 статті 257 Кодекс адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.
Така необхідність виникла у зв'язку із забезпеченням можливості виконання судового рішення.
Кодекс адміністративного судочинства України встановлює обов'язковість судового рішення як одного з основних положень адміністративного процесу і закріплює його значення як принципу адміністративного судочинства, адже виконання судового рішення є кінцевою метою судового захисту особи.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Конституції та законів України, як право на судовий захист.
В даному випадку стягнення всієї суми заборгованості призведе до того, що під загрозою може опинитися виробнича діяльність підприємства, у зв'язку з чим судове рішення залишиться невиконаним.
Однак суд зазначає, що вимогами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені умови відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а саме, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Тобто нормою КАС встановлено можливість заявника вибору способу і порядку виконання судового рішення шляхом відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги заявника підлягають частковому задоволенню, а саме надання відстрочення виконання судового рішення на 12 місяців, а саме до 31 січня 2015 року.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості з авансових внесків з податку на прибуток за березень-грудень 2013 року та січень 2014 року у сумі 1351091,81 грн. - задовольнити.
Стягнути на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 33219844700179 в ГУ ДКСУ у Донецькій області, м.Донецьк, МФО 834016, ОКПО 37980308, код платежу 11023200) кошти з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, б.38, код ЄДРПОУ 03337119) у банках, обслуговуючих такого платника податків, за податковим боргом з авансових внесків з податку на прибуток відокремленого підрозділу платника консолідованого податку на прибуток за березень-грудень2013 року та січень 2014 року у сумі 1351091,81 грн.
Встановити порядок виконання судового рішення шляхом надання відстрочення виконання судового рішення на 12 місяців.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 26 лютого 2014 року у присутності представників сторін.
Постанову у повному обсязі складено 03 березня 2014 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шинкарьова І.В.