Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 лютого 2014 р. Справа № 805/1528/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкарьової І.В.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу з єдиного податку у розмірі 917,60 грн., -
Позивач, Горлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу з єдиного податку у розмірі 917,60 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач на момент звернення до суду має податковий борг в розмірі 917,60 грн., який утворився у зв'язку з несплатою самостійно нарахованого платником єдиного податку за період з 20.09.2013-20.11.2013рр. на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 19.02.2013 року №1058 та податкового повідомлення-рішення від 18.11.2013року №0004461700. Таким чином позивач, просить суд стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1 ) заборгованість по єдиному податку в розмірі 917,60грн.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
Приймаючи до уваги, що не всі особи, які беруть участь у справі прибули у судове засідання та належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрован фізичною особою - підприємцем 04 лютого 2013 року №2 256 000 0000 022012, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на податковому обліку у Горлівській ОДПІ з 05 лютого 2013 року, що підтверджено Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.4) є платником єдиного податку, що підтверджується корінцем свідоцтва НОМЕР_2 (а.с.8).
Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.
Пунктом 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в редакції Указу Президента №746/99 від 28 червня 1999 року передбачено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
19.02.2013 року за №1058 позивачем була подана заява про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, на підставі якої було видане свідоцтво про сплату єдиного податку, вид діяльності згідно з КВЕД - 49.32 «Надання послуг таксі», (платник єдиного податку другої групи).
Відповідачу за класифікацією видів економічної діяльності встановлена ставка єдиного податку у розмірі 20% від мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2013 року - 229,40 грн.
Згідно підпункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку.
Підпунктом 293.1 статті 293 Податкового кодексу України визначено, що ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (пунктом 293.2 статті 293 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 293.7 статті 293 Податкового кодексу України, у разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку.
Відповідно до підпункту 294.4 статті 294 Податкового кодексу України для зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб-підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку.
Пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у вересні-листопаді 2013 року не сплатив суму єдиного податку, у результаті чого виникла заборгованість у загальному розмірі 688,20 грн.
Позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2013року №0004461700
про застосування штрафних санкцій у розмірі 229,40грн. на підставі акту перевірки від 08.11.2013року №417/17/1-3086100778. Дане податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем особисто 18.11.2013року, про що свідчить корінець податкового повідомлення-рішення (а.с.16), у адміністративному та судовому порядку не було оскаржене.
В порушення вищевказаних вимог Податкового кодексу України відповідач, у строки визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі узгоджену суму податкового зобов'язання з єдиного податку, тому загальна сума заборгованості складає 917,60грн., про що свідчить розрахунок суми заборгованості (а.с.19), зворотній бік облікової картки особового рахунку платника податків (а.с.20-21).
Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, у випадку, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган направляє такому платнику податків податкові вимоги.
Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією відповідачу направлена податкова вимога від 22 жовтня 2013 року №829-17, яку отримано відповідачем особисто 22.10.2013року (а.с.12). Податковим органом було складено акт від 25 листопада 2013року про опис майна у податкову заставу (а.с.13). Податковим органом було зареєстровано майно платника податків в податкову заставу 25.11.2013 року, про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. (а.с.15)
Таким чином, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли.
Відповідно до п.п.14.1.137 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України узгоджена сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, але не сплачена платником податків у встановлений строк визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно п.п.31.1 ст.31 кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи до державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Згідно п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.
П.87.11 ст.87 кодексу передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу з єдиного податку у розмірі 917,60 грн. - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця стягнути ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1 ) заборгованість по єдиному податку в розмірі 917,60грн.
Постанова може бути оскаржена через Донецький окружний адміністративний суд в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шинкарьова І.В.