05 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 2102/1240/2012
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Сокирко(Іванейко) Людмила Миколаївна
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого - судді Скрипченка В.О.,
суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області на постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 24 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
13 березня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснення перерахунку та виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за шкоду заподіяну здоров'ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 24 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат з врахуванням вже проведених виплат за 2011 рік.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Судом першої інстанції справа була розглянута в порядку скороченого провадження, в зв'язку з чим, відповідно до ч. 8 ст. 183-2 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інвалідом 2 групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.06.2006 року та вкладкою до посвідчення за №201872 від 17.06.2009р., довідкою МСЕК №061986 від 16.06.2009 року якій згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на допомоги на оздоровлення, розмір якої постраждалим 1 категорії у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має бути у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Позивачу зазначена допомога виплачувалась у розмірах відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Спірні виплати є одноразовими, виплачуються щорічно, і правовідносини закінчуються на день проведення таких виплат.
Підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінена та визначено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується постраждалим 1 категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12 липня 2005 р. N 562, яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність перерахунку та виплати допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 в порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат з врахуванням вже проведених виплат за 2011 рік.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 183-2, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області - залишити без задоволення, а постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 24 травня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає згідно ч. 10 ст. 183-2 КАС України.
Головуючий В.О.Скрипченко
Суддя О.С.Золотніков
Суддя Ю.В.Осіпов