Головуючий у 1 інстанції - Пащенко Л.В. Суддя-доповідач - Юрченко В.П.
Україна
10 березня 2009 року справа № 2-а-349/08/1220
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
Юрченко В.П.
суддів при секретарі
Лях О.П., Горбенко К.П. Кондрашовій Н.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу
Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради
на постанову
Первомайського міського суду Луганської області
від
16 грудня 2008 року
у справі
№ 2-а-349/08
за позовом
ОСОБА_1
до
Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради
про
Визнання дій незаконними, зобов'язання здійснити виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення,-
Постановою Первомайського міського суду Луганської області від 16 грудня 2008 року позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради про стягнення грошових сум на оздоровлення задоволено частково, а саме задоволено за 2004-1283,30грн, за 2005-1630 грн., та за 2007 - 1980 грн., за 2008 р.-2455 грн, стягнуто допомогу у розмірі 7348,30 гривень.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії 2 групи та перебуває на обліку у відповідача, проте фактично за 2004-2005 та 2007-2008 роки відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі 7348,30 гривень.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, та у задоволені позову відмовити повністю.
Особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 2 групи інвалідності.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 2 групи інвалідності у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
За 2004 р. Управління виплатило щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі по 26,70 грн., за 2005 рік -120 грн, 2007 та 2008 роки - по 120 грн., встановлені Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 562).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеними постановами № 836 та № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 2 групи інвалідності- 26,70 гривень та 120 гривень (за грошовою реформою 1996 року).
З моменту прийняття постанови № 836 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2004-2008 роки, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.
Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2004- 2005, 2007 та 2008 роки, а не постанови № 836 та № 562.
Положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати -абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.
Положення п.п. 11 пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким зупинено на 2008 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати -абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 10-рп від 22.05.2008 р.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Тобто, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі по 26,70 за 2004 роки, за 2005, 2007 та 2008 роки по 120 грн. суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.
Судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання відповідача на пропущення позивачем строку для звернення з позовом до суду, оскільки відповідно до ч.3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, і позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Тобто, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області -залишити без задоволення.
Постанову Первомайського міського суду Луганської області від 16 грудня 2008 року у справі № 2-а-349/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2004-2008 роки - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.
Головуючий: В.П.Юрченко
Судді: О.П.Лях
К.П.Горбенко