Справа №-22-а-16131/08
Головуючий у 1 інстанції Кашперська Т.Ц. Суддя доповідач О.Г. Хрімлі
21 квітня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого суддів при секретарі
О.Г. Хрімлі, В.І. Маслія, О.Ф. Ситникова, Л.В. Архіповій,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 07 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про стягнення недоотриманої суми грошової допомоги на оздоровлення,-
08 січня 2008 рокуОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про стягнення недоотриманої суми грошової допомоги на оздоровлення за 2003-2007 роки.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 07.02.2008 року адміністративний позов задоволений частково, Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі, встановленому ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2007 рік, суд першої інстанції посилався на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 30 ст. 71 закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими були обмежені виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача про стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки заявлені з пропущенням річного строку звернення до адміністративного суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів, який передбачений ст. 99 КАС України.
Щодо позовних вимог про стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2006 рік, суд першої інстанції виходив з того, що ст.77 закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію ст.48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допоміг в розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати, і вказані положення цього закону не скасовані та не визнані неконституційними, а тому відповідачем на користь позивача здійснювалась виплата допомоги на оздоровлення за 2006 рік у розмірі 120 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом 2 групи.
Частиною 4 ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам І і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірах: 2003-2004 роки - по 26,70 грн. відповідно, 2005-2007 роки - по 120 грн. відповідно.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 161 КАС України передбачено питання, які вирішує суд при прийнятті постанови, а саме чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки, що стало наслідком відмови у задоволенні позову в цій частині.
Крім того, законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію абзацу четвертого частини четвертої статті 48 зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.
Здійснюючи позивачу виплати допомоги на оздоровлення у меншому розмірі, ніж це передбачає ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач керувався постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року.
Згідно статті 71 закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Крім того, пунктом 30 ст. 71 закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Разом з тим, 09.07.2007 року Конституційним судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 30 ст. 71 закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Конституційний суд України відзначив, що положеннями закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Згідно ст. 198 ч. 1 п. 1, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області - залишити без задоволення, постанову Ірпінського міського суду Київської області від 07 лютого 2008 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.Г. Хрімлі
Судді: В.І. Маслій
О.Ф. Ситников