Справа: № 2а-3052/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
04 березня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді : Собківа Я.М.,
суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області (на даний час - Сектор у Київській області Державної інспекції України з контролю за цінами) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-А" до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області (на даний час - Сектор у Київській області Державної інспекції України з контролю за цінами) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та припису про усунення порушень,-
У квітні 2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга-А" (далі - ТОВ "Ліга-А") звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області (на даний час - Сектор у Київській області Державної інспекції України з контролю за цінами), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 111 від 23.06.2011 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та припис Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області (на даний час - Сектор у Київській області Державної інспекції України з контролю за цінами) № 146 від 23.06.2011 року про виконання законодавчих вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року адміністративний позов задоволено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Ліга-А» здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, виданого Васильківською районною державною адміністрацією Київської області 18.04.2006 року серії АО1 № 244633.
У звязку із зверненнями громадян з питань обґрунтованості тарифів на електропостачання, службовими особами відповідача, за дорученням прокуратури Київської області від 02.06.2011 року № 0711-2315вих., було проведено позапланову перевірку ТОВ "Ліга-А" за період з 07.06.2011 року по 21.06.2011 року.
В ході перевірки було встановлено факт здійснення позивачем господарської діяльності з передачі електричної енергії за регульованим тарифом без отримання ліцензії, що на думку відповідача є порушенням вимог Законів України «Про підприємництво», «Про електроенергетику», «Про природні монополії», постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13.06.96 №15/1 «Про затвердження умов та правил здійснення підриємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом», постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 12.06.08 №691 «Про затвердження Методики врахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» та інших діючих законодавчих актів.
Крім того, під час проведення перевірки було встановлено факт отримання необґрунтованої суми виручки в розмірі 295 088,06 гривень за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, внаслідок застосування позивачем тарифу за послуги енергозабезпечення та утримання спільних електромереж, які не були затверджені в установленому законом порядку з Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
За результатами проведення перевірки відповідачем було складено акт перевірки № 307 від 17.06.2011 року, на підставі якого прийнято Рішення № 111 від 23.06.2011 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, зокрема про вилучення у ТОВ "Ліга-А" в дохід Державного бюджету України необґрунтовано одержаної суми виручки в розмірі 295 088,06 гривень та про сплату штрафу в сумі 590 176,12 гривень.
Крім того, відповідачем було складено Припис № 146 від 23.06.2011 року про виконання законодавчих вимог щодо усунення позивачем порушень державної дисципліни цін.
Позивач заперечує правомірність спірного рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та припису про усунення порушень державної дисципліни цін, у зв'язку з чим просить визнати їх протиправними та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Основні засади організаційних та господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст.1 якого комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно ст.14 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги поділяються на три групи. Зокрема, до першої групи належать послуги, ціни/тарифи, на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади.
Спеціальним законом, який визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки є Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня 1990 року № 507-XII (в редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (Закон втратив чинність згідно із Законом України від 21 червня 2012 року N 5007-VI).
Відповідно до ст.6 Закону України «Про ціни і ціноутворення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи та державні фіксовані і регульовані ціни, тарифи.
Згідно ст.7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Статтею 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Відповідно до п.3 ст.4 Закону України «Про ціни і ціноутворення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.
Статтею 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року №1819, встановлено, що на позивача покладені контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів. У зв'язку з чим йому надано право проводити перевірки документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, а також одержувати необхідні довідки, приймати рішення про застосування до суб'єктів підприємницької діяльності передбачених чинним законодавством економічних санкцій за порушення порядку встановлення і застосування цін.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ № 254075 позивач є власником земельної ділянки площею 0,9600 га з цільовим призначенням - землі промисловості, розташованої за адресою: Київська область, Васильківський район, село Рославичі, вулиця Леніна, будинок 2, квартира 1, на якій розміщена потужна електропідстанція ПС-110/10 «Ліга-А» (а.с. 52).
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.12.2009 року, виданого Рославичівською сільською радою Васильківського району Київської області на підставі рішення сільради № 26 від 28.02.2008 року, позивачу на праві власності належить електропідстанція ПС110/10 кв, 1, 207, 7 кв. м. та електропідстанція ПС110/10 кв, 2, 120, 9 кв. м. (а.с. 53).
Відповідно до договору про надання послуг з електрозабезпечення № 20.01.09 від 20.01.2009 року (далі - Договір), укладеного між ТОВ «Ліга-А» та ТОВ «БУС», позивач зобов'язується утримувати за власні кошти електричні мережі ПС «Ліга-А» та приєднані електроустановки ТОВ «Будівельна Українська Спілка» (далі - ТОВ «БУС»), через які електроенергія передається ТОВ «БУС», а ТОВ «БУС» в свою чергу зобов'язується своєчасно вносити позивачу плату за послуги з утримання електромереж спільного користування. Вартість погодженої сторонами послуги на 2011 рік була розрахована виходячи з Кошторису про фактичні витрати на утримання технологічних електромереж спільного використання по ПС «Ліга-А».
За твердженням відповідача, розрахунок необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 295 088,06 гривень визначався з урахуванням тих обставин, що в період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року зазначена сума коштів була сплачена позивачу ТОВ «БУС» в якості плати за послуги з утримання електромереж спільного користування без попереднього погодження позивачем кошторису про фактичні витрати на утримання технологічних електромереж спільного використання по ПС «Ліга-А» в територіальному органі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ) від 12.06.2008 року № 691 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 серпня 2008 р. за N 732/15423) затверджено Методику обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, якою в свою чергу встановлено методологію обрахування вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання, у тому числі порядок складення кошторису витрат власників мереж на утримання їх технологічних електричних мереж, порядок розрахунку об'єму технологічного обладнання електричних мереж в умовних одиницях електропередавальних організацій, на території здійснення ліцензованої діяльності яких приєднані електроустановки власників мереж, та власників мереж, порядок визначення нормативів витрат на умовну одиницю та розподілу витрат на утримання мереж між суб'єктами господарювання, які використовують мережі, на частини, що відповідають платі за спільне використання відповідного суб'єкта господарювання.
Відповідно до пункту 1.3 Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, витрати власника мереж визначаються щодо тих електричних мереж, які використовуються власником мереж спільно з іншим користувачем та виділені на однолінійній схемі, яка є невід'ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж.
Положенням пункту 2.5 Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, встановлено, що кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання з обґрунтуванням щодо кожної статті витрат та розрахунок плати за спільне використання технологічних електричних мереж подаються власником мереж щороку на погодження до відповідного територіального представництва НКРЕ.
У разі обґрунтованих змін статей витрат на утримання мереж спільного використання, що відбулися протягом календарного року, власник мереж зобов'язаний погодити новий кошторис.
Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання та/або зміни до нього подаються до відповідного територіального представництва НКРЕ та розглядаються останнім протягом 30 календарних днів.
Погоджений територіальним представництвом НКРЕ кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання та/або зміни до нього надаються власником мереж електропередавальній організації не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення поточного календарного року.
Узгоджений з територіальним представництвом НКРЕ кошторис витрат є додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж, укладеного згідно з ПКЕЕ.
Так, наказом НКРЕ від 28.12.2009 року № 707 та наказом Міністерства палива та енергетики України від 28.12.2009 року № 769 затверджено Методичні рекомендації щодо порядку застосування тарифів на електричну енергію, що споживається населенням, яке проживає в багатоквартирних будинках населених пунктів (міст, сіл, селищ), не газифікованих природним газом і в яких відсутні або не функціонують системи централізованого теплопостачання.
Згідно з п. 4 Методичних рекомендацій, двома обов'язковими умовами є:
- населений пункт (місто, село, селище) не газифіковане природним газом (на території адміністративно-територіальної одиниці повністю відсутнє більше трьох років газопостачання природним газом);
- у цьому населеному пункті відсутні (не будувалися, демонтовані) або не функціонують більше трьох років системи централізованого теплопостачання (системи централізованого теплопостачання, які не зняті з балансу експлуатаційної організації, але відсутня можливість їх експлуатувати у зв'язку з проведенням реконструкції або демонтажу).
В свою чергу, постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442) затверджено Правила користування електричною енергією (із змінами і доповненнями), де зокрема зазначено, що у разі передачі частини електроенергії іншим субєктам, власник електромережі має отримувати відповідну компенсацію за послуги з утримання та обслуговування технологічних електромереж, через які здійснюється передача електроенергії цим субєктам.
Згідно пункту 6.32 вищезазначених Правил, фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються власнику електричних мереж відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності.
Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності впродовж базового періоду.
До витрат на утримання технологічних електричних мереж належать лише ті витрати, які безпосередньо стосуються вказаного виду діяльності.
Величина витрат споживача не може перевищувати граничної величини витрат, визначених відповідно до нормативів витрат за об'ємом умовних одиниць електроустановок, які складаються за результатами діяльності електропередавальної організації, на території здійснення ліцензованої діяльності якої приєднані електроустановки основного споживача (споживача).
У разі використання технологічних електричних мереж власника електричних мереж (споживача, основного споживача) для електрозабезпечення електроустановок декількох суб'єктів господарювання величина витрат на утримання цих технологічних електричних мереж розподіляється пропорційно обсягам електричної енергії, що надійшла в мережі відповідних суб'єктів господарювання, та обсягу електричної енергії, використаної власником електричних мереж (споживачем, основним споживачем), відповідно до складеного балансу електричної енергії за базовий період.
У разі виникнення між сторонами спірних питань кошторис передається до відповідного територіального представництва НКРЕ для вирішення спірних питань.
У разі використання електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, мереж споживача (основного споживача) останній погоджує кошторис обґрунтованих витрат у відповідному територіальному представництві НКРЕ.
Узгоджений з територіальним представництвом НКРЕ кошторис витрат є невід'ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж.
Як вбачається з висновків акту перевірки № 307 від 17.06.2011 року, в період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року сума коштів в розмірі 295 088,06 гривень була сплачена позивачу ТОВ «БУС» в якості плати за послуги з утримання електромереж спільного користування без попереднього погодження кошторису про фактичні витрати на утримання технологічних електромереж спільного використання по ПС «Ліга-А» в територіальному органі НКРЕ.
Відповідно до п. 6.29 Правил користування електричною енергією, електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 року № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 року за № 732/15423.
Згідно пункт 6.32 Правил користування електричною енергією, у разі використання електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, мереж споживача (основного споживача) останній погоджує кошторис обґрунтованих витрат у відповідному територіальному представництві НКРЕ.
Аналізуючи норми чинного законодавства та досліджуючи наявні в справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необхідність погодження Кошторису в НКРЕ виникає лише за наявності використання електричної мережі основного споживача безпосередньо електропередавальною організацією, та за умови попереднього укладення між сторонами відповідного договору про спільне використання електричних мереж.
Оскільки матеріали даної справи не містять доказів укладення між ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» та ТОВ "Ліга-А" договору про спільне використання електричних мереж, колегія суддів приходить до висновку про безпідставінсть тверджень відповідача щодо обов'язковості застосування положень Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, оскільки дана Методика регулює насамперед взаємовідносини між власником мереж і електропередавальною організацією у разі використання останньою електричних мереж власника за відповідним договором про спільне використання електричних мереж.
Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та досліджуючи наявні в ній докази, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій посадових осіб відповідача при прийнятті спірного рішення № 111 від 23.06.2011 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та винесенні припису № 146 від 23.06.2011 року про виконання законодавчих вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін, які на думку колегії суддів, повністю узгоджуються з нормами чинного законодавства.
За таких обстави, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та таким, що підлягають до задоволення.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області (на даний час - Сектор у Київській області Державної інспекції України з контролю за цінами) - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Ключкович В.Ю.
Петрик І.Й.