Справа: №22-а-12204/08 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
05 березня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Літвіної Н.М., Маслія В.І.
при секретарі: Бадріашвілі К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1, Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської райдержадміністрації на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 16.11.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської райдержадміністрації про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з адміністративним позовом до УПСЗН Рокитнянської РДА Київської області про визнання неправомірною відмови в перерахунку щорічної одноразової "допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації в розмірі 45% від мінімальної заробітної плати за 2004-2006 роки в сумі 26 400,00 грн.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 16.11.2007 року позовні вимоги задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача про відмову у проведенні перерахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2004-2005 рік. Стягнуто з УПСЗН Рокитнянської РДА на користь позивача 3053,30 грн. недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення та 5025,60 грн. одноразової компенсації. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх
посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом II групи.
Управлінням праці та соціального захисту населення Рокитнянської райдержадміністрації позивачу виплачувалась щорічна грошова допомога на оздоровлення в розмірі:
за 2004 рік - 26,70 грн.;
- за 2005 рік-120,00 грн.;
- за 2006 рік-120,00 грн.;
Крім того відповідачем в червні 2001 року була виплачена позивачу одноразова компенсація за заподіяну шкоду здоров'ю в розмірі 284,40 грн.
ОСОБА_1 вважає, що він отримував допомогу значно нищу, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав, порушених неправомірними діями відповідача.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а апеляційна інстанція погоджується з такими висновками Рокитнянського районного суду Київської області з огляду на наступне:
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачені нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам І та II групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а також виплата одноразової компенсації в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Обов'язок по нарахуванню та виплаті такої допомоги покладено на органи соціального захисту населення по місцю проживання громадян.
Згідно зі ст. 89 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» з 01 січня 2004 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 205 грн. на місяць, з 01 вересня 2004 року - 237 грн. на місяць.
Положеннями ст. 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2005 року - 262,00 грн., з 01 квітня 2005 року - 290,00 грн., з 01 липня 2005 року - 310,00 грн., з 01 вересня 2005 року - 332,00 грн. на місяць.
Вищезазначені Закони не мали обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку що відповідач при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення неправомірно керувався постановами КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради
Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Статтею 82 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2006 року - 350,00 грн., з 01 липня 2006 року - 375,00 грн., 01 грудня 2006 року - 400,00 грн. на місяць.
Дію абзацу другого ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
За таких підстав суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період 2004-2005 рр.
Крім того, апеляційна інстанція не приймає до уваги доводи УПСЗН Рокитнянської РДА стосовно пропуску строку звернення до суду з даним позовом, оскільки відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки при розгляді справи судом першої інстанції ^відповідачем не було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для їх застосування.
Згідно ч. З ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів знаходить, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про неправомірність дій відповідача, порушення ним Конституції та Законів України, а тому судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, обставини справи з'ясовані повно та об'єктивно, а тому підстав для його скасування не вбачається. За таких обставин апеляційні скарги ОСОБА_1, Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської райдержадміністрації на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 16.11.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської райдержадміністрації про зобов'язання вчинити дії - підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія
В задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_1, Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської райдержадміністрації - відмовити.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 16.11.2007 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: