Справа № 22ц-854/2009 р. Головуючий у першій інстанції-Білоус М.В.
Категорія - цивільна Доповідач - Горобець Т.В.
20 травня 2009 року м.Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Хромець Н.С.,
суддів - Горобець Т.В., Демченко Л.М.
при секретарі - Вареник О.М.Зіньковець О.О.
за участю - позивачки ОСОБА_1, її представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника відповідача Лелюка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „ Антекс” на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „ Антекс” про зміну дати та формулювання причини звільнення ,
В апеляційній скарзі на вказане судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково , ТОВ „ Антекс” просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог позивачки відмовити .
Доводами апеляційної скарги є посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції було порушено правила територіальної підсудності справи, та безпідставно визнано факт зміни місця проживання і переїзд на проживання в інший населений пункт, оскільки позивачка не надала належних доказів про проживання в м. Прилуки. Також в апеляційній скарзі зазначається, що суд першої інстанції безпідставно визнав встановленими ті, обставини, які не були належним чином підтверджені, але які мали значення для вирішення справи, суд неповно з”ясував обставини які мають значення для справи, не правильно застосував норми ст. 235 - 236 КЗпП України, розраховуючи суму середньомісячного заробітку, стягнутого з відповідача.
В письмових запереченнях ( відзив) представник позивачки зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим і таким, що ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу просить відхилити.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку , що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 рішенням Шосткінського міськайонного суду Сумської області від 14.02.2008 року була поновлена на роботі на посаді директора Шосткінської філії ТОВ „ Антекс”. Проте, рішення було виконане та наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі видано відповідачем лише 15.09.2008 року , про що складено Акт державного виконавця( а.с.78,80).
На цей час ОСОБА_1 змінила місце проживання та працевлаштувалась на роботу по сумісництву на роботу в іншому населеному пункті - в м. Прилуки , в зв”язку з чим 17.09.2008 року написала заяву про звільнення з роботи з 18.09.2008 року за власним бажанням. При цьому, з 16.09.4008 по 26.09. 2008 року ОСОБА_1 знаходилась на лікарняному ( а.с.9). Відмовивши позивачці в задоволенні її заяви, роботодавець 24.10.2008 року позивачку звільнив з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, так, я к подавши заяву про звільнення , ОСОБА_1до роботи не приступила.
Встановлені судом першої інстанції обставини ґрунтуються на наявних в справі доказах ( а.с.5-15)
Ухвалюючи рішення про задоволення вимог про зміну формулювання причини звільнення з ст. 40 п.4 на ст. 38 КЗпП України, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України ОСОБА_1 мала право на звільнення її з роботи за власним бажанням з дня, який вона вказала в заяві - з 18.09.2008 року, оскільки змінила місце проживання та працевлаштувалась за сумісництвом на роботу в іншому населеному пункті, що є поважною причиною для звільнення в строк, вказаний в заяві.
За вказаних обставин , всі подальші дії відповідача, в тому числі , складання актів про допущені позивачкою прогули без поважних причин та видача наказу № 1944/2008 - к від 24.10.2008 року , є незаконними, про що обґрунтовано зазначив суд в своєму рішенні. Отже, вимоги ОСОБА_1 про зміну формулювання причини і дати її звільнення з п.4 ст. 40 на ч.1 ст. 38 КЗпП України є обґрунтованими.
Доводи апелянта стосовно неналежності доказів, наданих позивачкою щодо зміни місця проживання та працевлаштування на іншу роботу, отже , неправильної їх оцінки судом, спростовуються наявними в справі доказами, перевіреними судом апеляційної інстанції. Так, копія Договору найму ОСОБА_1 квартири в м. Прилуки, наявна в справі ( а.с. 15), звірена з оригіналом в апеляційному суді та засвідчена . Цей договір не визнаний у встановленому порядку недійсним, і підстав для визнання його нікчемним відповідно до положень ч.2 ст. 215 ЦК України, також не встановлено. Доказів, які б спростовували його дійсність суду стороною відповідача також не надано.
Про працевлаштування позивачки в м. Прилуки на роботу за сумісництвом свідчить також наявний в справі лист ТОВ ВКФ „ ВВ”, копія якого звірена з оригіналом в судовому засіданні апеляційного суду ( а.с.12) Надані позивачкою докази відповідачем також не спростовані, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, отже оцінка доказів по справі проведена судом у відповідності до положень ст. 57- 64 ЦПК України.
Питання правильності визначення територіальної підсудності розгляду справи , на яке звертає увагу апелянт, відповідно до ст. 214 ЦПК України, не тягне за собою скасування правильного по суті судового рішення з одних лише цих підстав. Крім того, доводи апелянта з цього приводу є бездоказовими.
Такими, що ґрунтуються на нормах закону є також вимоги позивачки про стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Як встановлено в судовому засіданні, з 15.02.2008 року ОСОБА_1 підлягала поновленню на роботі, але до роботи не приступила з вини відповідача , так як наказ про поновлення на роботі видано лише 15.09.2008 року ( а.с. 78) . З 18.09.2008 року вона підлягала звільненню за ст. 38 ч.1 КЗпП України за власним бажанням в зв”язку з переїздом на нове місце проживання та роботу в іншій місцевості. Проте, в порушення вимог закону звільнена не була, на день ухвалення судового рішення трудова книжка залишалась не виданою .
Відповідно ч.1 ст. 235 КЗпП України при поновленні на роботі орган , який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Незважаючи на те, що ОСОБА_1 не бажає продовжувати трудові відносини з ТОВ „ Антекс”, за змістом ч. 3 ст. 235 КЗпП України , вона має право на стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Доводи апелянта щодо неправильності розрахунку судом суми заробітної плати, яка підлягає стягненню за вимушений прогул, оскільки позивачка працювала за сумісництвом, не заслуговують на увагу, виходячи з положень ст. 10,11 ЦПК України, оскільки жодних доказів про наявність заробітної плати у ОСОБА_1 на роботі по сумісництву та її розміру, що дозволило б суду розрахувати суму до стягнення з врахуванням п. 32 роз”яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року „ Про практику розгляду судами трудових спорів” відповідачем не було надано ні в суді першої інстанції , ні в апеляційному суді, клопотання про витребування таких доказів також не заявлено, незважаючи на те, що апеляційним судом акцентувалась увага про необхідність з”ясування цього питання .
Приймаючи рішення за результатами розгляду апеляційної скарги, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат у вигляді витрат по оплаті правової допомоги. Відповідно до ст. 79 ч.2 п.2 ЦПК України відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу.
Як вбачається з Договору ( а.с.149) предметом договору є робота адвоката ОСОБА_4 по сприянню захисту прав та законних інтересів ОСОБА_1 під час розгляду апеляційним судом Чернігівської області даної справи. Оплата послуг включає в тому числі оплату представницьких послуг та витрат адвоката. З матеріалів справи вбачається, що адвокат ОСОБА_4 в апеляційному суді Чернігівської області приймав участь у справі в якості представника (138,142,146,148) з обсягом прав , визначених ст. 27,31 ЦПК України. Питання процесуального допуску до участі його в справі відповідно до ст. 56 ч. 2 ЦПК України в якості особи, яка надає правову допомогу, а отже з відповідним обсягом прав, судом не вирішувалось ( журнал судових засідань, а с. 160).
Керуючись ст.ст. 303, 307,308,313, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд ,
Апеляційну скаргу ТОВ „ Антекс” відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: