Справа № 22ц-1001/2009 р.
Головуючий у I інстанції - Чугуєвська Т.П.
Категорія - цивільна
Доповідач - Євстафіїв О.К.
27 травня 2009 року
Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді
Литвиненко І.В.,
суддів:
Євстафіїва О.К., Заболотного В.М.,
при секретарі
Штупун О.М.,
за участю:
прокурора відділу прокуратури Чернігівської області Котової Е.В., представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи Ічнянське відділення № 3260 Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” - юрисконсульта І категорії Власко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу прокурора Ічнянського району на рішення Ічнянського районного суду від 19 березня 2009 року по справі за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Ічнянське відділення № 3260 Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”, Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації” Ічнянської районної ради, про визнання частково недійсними свідоцтва про право власності на квартиру, приватизаційного житлового чека і про визнання права власності на частину квартири,
В апеляційній скарзі прокурор Ічнянського району просить скасувати дане рішення та ухвалити нове рішення про визнання недійсним свідоцтва про право власності на АДРЕСА_1 та про визнання права на приватизацію даної квартири у ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3
У листопаді 2008 р. ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_3, в якому просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру, що видане 12.09.1994 р. Чернігівським обласним державним підприємством по виробництву та зоотехнічному ветеринарному забезпеченню „Зоответпромпостач” щодо наявності права власності на частину цієї квартири у ОСОБА_3, визнати недійсним використання ОСОБА_3 приватизаційного житлового чека, виданого на його ім'я Ічнянським відділенням № 3260 ВАТ „Державний ощадний банк України” та визнати за нею право власності на Ѕ частину даної квартири. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 09.08.1994 р. її мати - ОСОБА_2 звернулася до Чернігівського обласного державного підприємства по виробництву та зоотехнічному ветеринарному забезпеченню „Зоответпромпостач” з заявою від свого імені та від імені ОСОБА_3 про приватизацію ними АДРЕСА_1. Лише зараз (у 2008 р.) їй стало відомо про те, що ОСОБА_3 дану заяву не підписував, що він не мав наміру брати участь у приватизації цієї квартири, хоча він не заперечував проти її приватизації нею (ОСОБА_1) та матір'ю. Крім того, у зазначеній вище заяві мати не просила передати у власність ОСОБА_3 частину спірної квартири. На час приватизації цієї квартири останній у ній не проживав, оскільки він навчався в учбовому закладі, що розташований в м. Києві. Тож оспорюване нею свідоцтво про право власності на квартиру є незаконним, т.я. дане свідоцтво видано за відсутності письмової згоди ОСОБА_3 на участь в її приватизації. У зв'язку з незаконністю цього свідоцтва є незаконним і списання Ічнянським відділенням № 3260 ВАТ „Державний ощадний банк України” коштів з приватизаційного депозитного рахунку ОСОБА_3 та погашення його житлового чека. Таким чином, у приватизації спірної квартири брали участь лише вона й мати - ОСОБА_2, проти чого не заперечував ОСОБА_3 Отже, у вищевказаний спосіб порушено її право на приватизацію Ѕ частини спірної квартири.
ОСОБА_2 в грудні 2008 р. пред'явила позов до ОСОБА_3, у якому просила визнати за нею право власності на Ѕ частину АДРЕСА_1. Ці вимоги мотивуються тим, що до серпня 1994 р. дана квартира перебувала у повному господарському віданні Чернігівського обласного державного підприємства по виробництву та зоотехнічному ветеринарному забезпеченню „Зоответпромпостач”. 09.08.1994 р. вона звернулася до цього підприємства з заявою про приватизацію даної квартири в цілому. ОСОБА_3 цієї заяви не підписував, оскільки на той момент він мешкав в м. Києві у зв'язку з навчанням і не мав наміру брати участь у приватизації; він не заперечував проти приватизації квартири нею й ОСОБА_1 Тож в дійсності у приватизації брали участь лише вона - ОСОБА_2 і її донька ОСОБА_1 Оскільки ОСОБА_3 не давав письмової згоди на участь у приватизації квартири, про яку йдеться, то назване вище підприємство незаконно видало оспорюване свідоцтво про право власності на неї, т.я. ОСОБА_3 безпідставно в ньому зазначено як співвласника цієї квартири.
Ухвалою суду від 10.12.2008 р. вищеназвані позови об'єднано в одне провадження.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено: свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1, що видане 12.09.1994 р. Чернігівським обласним державним підприємством по виробництву та зоотехнічному ветеринарному забезпеченню „Зоответпромпостач”, в частині права власності на неї ОСОБА_3 визнано недійсним, також визнано недійсним використання приватизаційного житлового чека, виданого на ім'я останнього Ічнянським відділенням № 3260 ВАТ „Державний ощадний банк України”; за ОСОБА_1 і за ОСОБА_2 визнано право власності на Ѕ частину цієї квартири (за кожною).
Не погоджуючись з цим рішенням, прокурор посилається на наступне.
У даному випадку він здійснює захист інтересів держави, оскільки суд після визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірне жиле приміщення повторно передав його у приватну власність, хоча внаслідок визнання недійсним цього свідоцтва це приміщення має належати до будинків державного житлового фонду.
Законом не передбачена можливість визнання судом права власності на жиле приміщення за особою, яка має право на його приватизацію. Суд лише вправі вирішити питання про наявність у особи такого права, а сама приватизація жилого приміщення повинна здійснюватися у порядку, який встановлено Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду” та іншими нормативними актами.
У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу і пояснив, що у зв'язку з припиненням ВАТ „Чернігівзооветпромпостач”, в оперативному управлінні якого знаходилася спірна квартира до її приватизації, ця квартира має перейти до державного житлового фонду в особі Ічнянської міської ради після визнання її приватизації незаконною. Таким чином, апеляційну скаргу прокурором Ічнянського району подано в інтересах Ічнянської міської ради.
Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали і пояснили, що рішення суду І інстанції є законним та обґрунтованим і що воно не зачіпає інтересів держави.
Представник Ічнянського відділення № 3260 Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” не висловив ніякої думки з приводу апеляційної скарги.
Ічнянська міська рада письмово сповістила суд апеляційної інстанції про те, що спірна квартира не перебувала у комунальній власності, а тому Ічнянська міська рада не є уповноваженим органом для здійснення її приватизації, у зв'язку з чим вона просила розглядати справу за її відсутності.
З викладеного випливають наступні висновки.
Частиною 3 ст. 46 ЦПК України передбачено, що якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених вимог, суд залишає заяву без розгляду. Оскільки Ічнянська міська рада не підтримує апеляційну скаргу прокурора, то згідно з приписом наведеної норми права вона має бути залишена без розгляду.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 313 - 315 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу прокурора Чернігівської області на рішення Ічнянського районного суду від 19 березня 2009 року по справі за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Ічнянське відділення № 3260 Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”, Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації” Ічнянської районної ради, про визнання частково недійсними свідоцтва про право власності на квартиру, приватизаційного житлового чека і про визнання права власності на частину квартири залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: