21 травня 2009 року Справа № 2а-110/08
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Поплавського В.Ю.,
суддів - Уханенка С.А., Сафронової С.В.,
при секретарі - Пономаренко В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Світловодського міськрайонного суду в Кіровоградській області від 06 серпня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання дій неправомірними, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, витрат та добових за час перебування у відрядженні, одноразової грошової допомоги при звільненні та середнього заробітку за затримку розрахунку, -
У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання дій неправомірними, стягнення з відповідачів компенсації за невикористану відпустку за 41 день у розмірі 3811,36грн., добві за час перебування у відрядженні у розмірі 10894,00 грн., подвійний розмір оплати праці за роботу в неробочі дні: 3-6 січня, 29,30 квітня та 5 травня 2007 року (за 7 робочих днів) у розмірі 1301,44 грн., одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (15 років) у розмірі 6959,85 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку з дня звільнення по день постановлення рішення.
Постановою Світловодського міськрайонного суду в Кіровоградській області від 06 серпня 2008 року позовні вимоги задоволено частково: визнано неправомірними дії ДПА у Кіровоградській області в частині невиплати позивачу компенсації за невикористану відпустку 2002 році за 16 діб та в 2005 році за 10 діб та подвійного розміру оплати праці за роботу у неробочі дні, стягнуто з ДПА у Кіровоградській області на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку 2002 році за 16 діб та в 2005 році за 10 діб у загальному розмірі 2416,96 грн. та подвійний розмір оплати праці за роботу у неробочі дні з 3 по 6 січня 2007 року, 29 та 30 квітня 2007 року, 5 травня 2007 року у розмірі 1301,44 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення по справі про задоволення позову в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
10 грудня 2001 року наказом ДПА у Кіровоградській області від 28 грудня 2001 року №497-о (а.с. 5) ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого відділення організації оперативних заходів по скороченню податкової заборгованості міжрайонного головного відділу податкової міліції Олександрійської ОДПІ.
16 травня 2007 року наказом ДПА у Кіровоградської області №219-о (а.с. 63) позивача звільнено з органів податкової міліції за ст. 64 "Ж" (за власним бажанням) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» (надалі по тексту - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України РСР від 29 липня 1991 року №114. Вислуга на день звільнення в календарному обчисленні складала 15 років 6 місяців 19 днів, в пільговому обчисленні немає.
Відповідно до п. 51 Положення тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ УРСР, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 рЬків - 30 діб щорічно; від 10 до 15 років - 35 діб щорічно; від 15 до 20 років - 40 діб щорічно; від 20 років і більше - 45 діб щорічно.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що в 2002 році позивач мав право на отримання відпустки терміном - 30 діб, в 2005 році - 35 діб.
Згідно наказу Олександрійської ОДПІ від 7 листопада 2002 року № 139-0 (а.с 58) ОСОБА_1 було надано частину відпустки за 2002 рік на 14 календарних днів з 18.11.2002 року по 01.12.2002 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Згідно наказу Олександрійської ОДПІ від 17 червня 2005 року №67-в (а.с. 60) ОСОБА_1 було надано частину відпустки за 2005 рік на 10 календарних днів з 15.06.2005 року по 25.06.2005 року.
Отже, термін невикористаної ОСОБА_1 відпустки за 2002 рік склав 16 діб, за 2005 рік склав 25 діб.
Згідно ч. 1 п. 52 Положення чергова відпустка має бути надана протягом календарного року кожній особі рядового або начальницького складу. В особливих випадках з дозволу прямого начальника (від начальника управління внутрішніх справ Кримської АРСР, області, м. Києва, йому рівних і вище) невикористана чергова відпустка за минулий рік може бути надана в І кварталі наступного року.
Згідно частини 3 пункту 55 цього ж Положення за бажанням осіб рядового і начальницького складу, невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
В матеріалах справи відсутні докази надання ОСОБА_1 невикористаних днів відпусток за 2002 та 2005 роки в інших періодах, а також докази приєднання невикористаних відпусток до чергових відпусток наступних років.
Проте, в наказі ДПА у Кіровоградській області від 16 травня 2007 року №219-о зазначається про виплату позивачу грошової компенсації за невикористану відпустку у 2005 році за 15 діб, яка була виплачена позивачу.
Згідно службової записки начальника фінансового відділу ДПІ у М.Кіровограді та листа ДПІ у м.Кіровограді від 27 червня 2008 року №3881/8/10-0/08, ОСОБА_1 було виплачено компенсацію за невикористану відпустку при звільненні за 26 діб - 15 діб за 2005 рік та 11 діб за 2007 рік.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку в 2002 році за 16 діб та в 2005 році за 10 діб.
Розпорядженням ДПА у Кіровоградській області від 18 жовтня 2005 року №92-р (а.с. 8) «Про відкомандирування та закріплення співробітників ВПМ УПМ ДПА в області" ОСОБА_1 було відкомандировано з Олександрійського ВПМ УПМ ДПА у Кіровоградській області до Кіровоградського ВПМ УПМ ДПА в області.
Зі змісту розпорядження вбачається, що станом на 18 жовтня 2007 року у Кіровоградській області відбувалася реорганізація структури податкової міліції.
У цьому випадку частина 5 статті 42 Положення вимагає від начальника УПМ ДПА в області приймати рішення щодо переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу.
Згідно частини 4 пункту 21 Положення особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.
Пункт 75 Положення дозволяє здійснювати прикомандирування до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій для виконання спеціальних робіт чи обов'язків із залишенням у кадрах Міністерства внутрішніх справ УРСР.
До прикомандированих прирівнюються особи, зараховані в кадри Міністерства внутрішніх справ УРСР з присвоєнням спеціальних звань начальницького складу у зв'язку з призначенням їх до інших міністерств і відомств або на підвідомчі їм підприємства, в установи і організації на посади, що згідно з рішенням Кабінету Міністрів УРСР підлягають заміщенню особами начальницького складу органів внутрішніх справ.
Пункт 77 Положення передбачає, що призначення на посади осіб начальницького складу, вказаних у пункті 76 цього Положення, та їх переміщення провадяться керівниками відповідних міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій за погодженням з Міністерством внутрішніх справ УРСР або його органами. Переміщення цих осіб провадиться в межах посад у системі цього міністерства і відомства, що підлягають заміщенню особами начальницького складу органів внутрішніх справ.
Крім того, порядок надання відряджень регулюється Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 №59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за №218/2658. Інструкцією передбачено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи організації (надалі підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Частина 4 Загальних положень Інструкції передбачає, що підприємство, що відряджає працівника, здійснює реєстрацію особи, яка відбуває у відрядження, у спеціальному журналі за формою, що є додатком 1 до цієї Інструкції.
Частина 6 Загальних положень Інструкції передбачає, що підтверджуючими документами, що надають право на відшкодування витрат, пов'язаних з відрядженням, є розрахункові документи відповідно до Законів України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та „Про оподаткування прибутку підприємств". Окремим видом витрат Інструкція визнає добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року №663 „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон".
Пункт 1.3 розділу 1 положення 1 Інструкції зобов'язує працівника, що перебуває у відрядженні визначати фактичний час перебування у відрядженні за відмітками в посвідченні про відрядженні щодо вибуття з постійного місця роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й вибуття проставляються в кожному пункті.
Частина 4 п. 1.5 розділу 1 положення 1 Інструкції передбачає, що якщо відсутні відмітки в посвідчені про відрядження, то добові не виплачуються.
Форма посвідчення про відрядження затверджена наказом ДПА України від 28 липня 1997 року №260 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14 серпня 1997 року за №311/2115.
Відповідно п.1.11 розділу 1 положення 1 Інструкції працівник, після повернення з відрядження, зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених ним у зв'язку з відрядженням витрат. Форма Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт та Порядок складання вказаного Звіту, затверджені наказом ДПА України від 19 вересня 2003 року №440 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 9 жовтня 2003 року за №915/8236.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази перебування ОСОБА_1 у відрядженні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно розпорядження ДПА у Кіровоградській області від 18 жовтня 2005 року №92-р „Про відкомандирування та закріплення співробітників ВПМ УПМ ДПА в області" ОСОБА_1 був прикомандирований до Кіровоградського ВПМ УПМ ДПА у Кіровоградській області, а у подальшому переміщений для проходження служби у Кіровоградському ВПМ УПМ ДПА у Кіровоградській області.
ОСОБА_1 проходив службу в податковій міліції з 28 грудня 2001 року по 16 травня 2007 року.
Під час проходження служби ОСОБА_1 тричі було виведено на роботу у неробочі дні, а саме: листом відповідача від 29 грудня 2006 року №9946/7/26 позивача було виведено на роботу у неробочі дні з 3 по 6 січня 2007 року, листом відповідача від 25 квітня 2007 року №2709/7/26-1021 позивача було виведено на роботу у неробочі дні 29 та 30 квітня 2007 року, телеграмою відповідача від 3 травня 2007 року №1125/7/26-9012 позивача було виведено на роботу у неробочий день 5 травня 2007 року.
Згідно пункту 21 Положення для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 107 Кодексу законів про працю України робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі.
В матеріалах справи відсутні докази нарахування та виплати ОСОБА_1 подвійного розміру оплати праці у неробочі дні.
Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність виплати позивачу сум подвійного розміру оплати праці за роботу з 3 по 6 січня 2007 року, 29 та 30 квітня 2007 року, 5 травня 2007 року.
Частиною 2 ст. 9 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Частина 4 цієї ж ст. 9 Закону України передбачає, що виплата зазначеної в частинах 1 та 2 цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно Державною податковою адміністрацією України за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Вимогу про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби ОСОБА_1 пред'явив до ДПА у Кіровоградській області, яка законодавством України не наділена правом вирішувати питання щодо виплати зазначеної у ч. 2 ст. 9 Закону України ..Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Докази звернення ОСОБА_1 з такою вимогою до ДПА України в матеріалах справи відсутні, а ДПА у Кіровоградській області є органом, який не наділений законодавством повноваженнями вирішувати зазначене вище питання виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно пункту 24 Положення питання про виплату особі рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішується одночасно з питанням про незаконне звільнення та поновлення на попередній роботі такої особи.
Таким чином, законодавством передбачено, що середній заробіток виплачується тільки за час вимушеного прогулу і лише одночасно з вирішенням питання про звільнення та поновлення на попередній роботі особи.
ОСОБА_1 в своєму позові вимоги про незаконне звільнення його з посади не заявляв, питання про поновлення його на робочому місці в ході судового засідання не ставив, а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність заявленої вимоги щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з дня звільнення по день постановлення рішення.
Інші доводи наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови суду.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 198, 200 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Світловодського міськрайонного суду в Кіровоградській області від 06 серпня 2008 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 25 травня 2009 року.
Судді: Поплавський В.Ю.
Уханенко С.А.
Сафронова С.В.