Копія
Ухвала
Іменем України
20.05.2009 Справа № 2-а-11/08/2307
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Кучерука О.В. ,
Омельченка В. А.
при секретарі судового засідання Колб Т.П.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.09.2008,
від відповідача: не з'явився (від Військового комісаріату АРК)
не з'явився (від Головного управління ПФУ в м. Севастополі),
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду міста Севастополя (суддя Проценко О.І.) від 10 листопада 2008 року у справі № 2-а-11/08
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до відповідачів
- Військового комісаріату Автономної Республіки Крим (АДРЕСА_2),
- Головного управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі (АДРЕСА_3)
про встановлення фактів, визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Ленінського районного суду міста Севастополя з позовом до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі про
- визнання за позивачем права на призначення пенсії на тих же умовах та у тому ж розмірі, що військовослужбовцям одної з позивачем категорії, звільнених з Збройних Сил України;
- встановити, що перебуваючим на дійсній військовій службі військовослужбовцям Збройних Сил України відповідної позивачу категорії грошове забезпечення в момент призначення позивачу пенсії включало додаткові види грошового забезпечення - 40 відсотків посадового окладу, передбачені Указом Президента України від 14.07.1999 №847/99 з 01.09.1999, а також 33,3 відсотку грошового забезпечення відповідно до пункту 1.1 Положення від 05.03.2001 №75 з 01.04.2001;
- визнання неправомірною бездіяльності відповідача;
- зобов'язання відповідачів виконати вимоги - пункти 110, 152 Наказу Міністерства оборони України від 08.08.1994 №205 та статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; статті 2 Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992; статті 2 Угоди про порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей і державне страхування військовослужбовців держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав від 15.05.1992 - провести розрахунок заборгованості з виплати позивачу пенсії з 12.03.2002 у зв'язку з невиконанням вимог статті 43 Закону;
- визнання за позивачем права на перерахунок призначеної йому пенсії у кожному випадку збільшення грошового забезпечення військовослужбовцям однієї з позивачем категорії, визнання за позивачем цього права з моменту призначення йому пенсії;
- визнати неправомірним бездіяльність відповідача, який не провів перерахунок призначеної позивачу пенсії в кожному випадку збільшення грошового дотримання відповідної позивачу категорії військовослужбовців згідно з вимогами частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб";
- зобов'язання відповідачів виконати вимоги частини другої статті 51, частини другої статті 55, частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а саме провести розрахунок заборгованості по виплаті позивачу пенсії у зв'язку з невиконанням вимог частини третьої статті 63 по перерахунку пенсії;
- встановити, що вищезазначені щомісячні доплати є загальними, не мають персонального характеру, обмежень та інших кваліфікаційних ознак, за своїм призначенням направлені на підвищення грошового забезпечення військовослужбовців відповідної позивачу категорії.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_2 зводяться до наступного: зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з 01.04.2001 по 01.01.2005 з урахуванням законодавчого введення з 01.04.2001 виплати премії в розмірі 33,3 відсотку, яку було встановлено Наказом Міністерства Оборони України №75 від 05.03.2001, з урахуванням введення з 01.07.2002 надбавки в розмірі 100 відсотків, яку встановлено Указом Президента України №173/2002 від 23.02.2002 та з урахуванням введення з 01.05.2003 надбавки за безперервну службу в розмірі від 10 до 90 відсотків, встановлену Указом Президента України №389/2003 від 05.05.2003.
Постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 10.11.2008 у справі №2-а-11/08 в задоволенні позову ОСОБА_2 до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим, Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі про встановлення фактів, визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач через свого представника Сука Володимира Володимировича звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції при вирішенні спору по суті норм матеріального і процесуального права.
Відповідачі в судове засідання, яке відбулося 20.05.2009, явку не забезпечили, про час, місце, дату апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Враховуючи, що явка в судове засідання - це право, а не обов'язок учасників процесу, неявка в судове засідання сторін у справі не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів.
Розглянувши матеріали справи в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю - доповідача, який доповів зміст постанови, що оскаржена, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка постанови, встановлюватися обставини і досліджуватися докази учасників процесу, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби та деяких інших осіб", як особа офіцерського складу, яка перебувала на військовій службі у Воєнно-Морському флоті Російської Федерації, після звільнення з військової служби, виключений зі списків особового складу з призначенням пенсії з 08.03.1992.
До 01.01.2007 функції по призначенню, перерахунку, виплаті пенсій військовослужбовцям на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, і деяких інших осіб" №2262 від 09.04.1992 покладалися на соціальні підрозділи Військового комісаріату Міністерства Оборони України.
У зв'язку із змінами, внесеними до статті 99 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", з 01.01.2007 військові комісаріати не мають права призначати та провадити перерахунки пенсій пенсіонерам Міністерства Оборони, зазначені функції передано до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли в період з 01.04.2001 по 02.01.2005.
Частиною третьою статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, і деяких інших осіб" в редакції, яка діяла до 01.01.2005, пенсії особам, звільненим з військової служби, обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" №393 від 17.07.1992 встановлено, що пенсії, які призначаються особам, звільненим з військової служби, обчислюються із суми грошового забезпечення, що виплачується цим військовослужбовцям на день звільнення зі служби.
Отримання позивачем в період проходження військової служби щомісячних надбавок військовослужбовцям, встановлених Указом Президента України "Про посилення соціального захисту військовослужбовців" №173/2002 від 23.02.2002 в розмірі 100 відсотків та Указом Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу" №389/2003 від 05.05.2003 в розмірі від 10 до 90 відсотків, належними доказами не підтверджено, з чого випливає, що вказані надбавки не можуть бути враховані при перерахунку пенсії.
Надбавки, введені у 2002 році у розмірі 100 відсотків та у 2003 році в розмірі від 10 до 90 відсотків, є новими щомісячними додатковими видами грошового забезпечення військовослужбовців та введення цих надбавок та премій у 2001 році в розмірі 33,3 відсотку не є підставою для перерахунку розміру пенсій в порядку, встановленому статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, і деяких інших осіб" в редакції, яка діяла до 01.01.2006.
Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", який набув чинності 01.01.2005, перерахунку підлягають пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, але зазначений закон зворотної сили не має.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції відносно відсутності правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 є правомірним.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 10 листопада 2008 року у справі №2а-11/08 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України.
Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко
Судді підпис О.В.Кучерук
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Н.П.Горошко