Ухвала
Іменем України
18.05.2009 Справа № 2-а-4026/08/9/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Лядової Т.Р. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Клюкіна Н.С.
за участю представників сторін:
позивач, ОСОБА_1 - не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.СімферопольАР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.СімферопольАР Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С. ) від 11.11.08 по справі № 2-а-4026/08/9/0170
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополь АР Крим (АДРЕСА_2)
про спонукання до вчинення певних дій
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11 листопада 2008 року у справі №2а-4026/08/9 (2а-4026/08/9/0170) позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополь АР Крим про спонукання до вчинення певних дій, було задоволено частково. ОСОБА_1 відмовлено у поновлені строку звернення з адміністративним позовом щодо спонукання нарахувати та сплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 рік та за період з січня по вересень 2007 року. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим щодо не нарахування та несплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги за жовтень-грудень 2007 року, та червень-жовтень 2008 року. Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим зобов'язано нарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження щомісячну державну соціальну допомогу за жовтень-грудень 2007 року у розмірі 373,60 грн., та за червень-жовтень 2008 року у розмірі 954,80 грн. З Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 1,70 грн. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополь АР Крим звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 11 листопада 2008 року або прийняти нове рішення по справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-1У здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Заявник апеляційної скарги вказав, що сплата надбавки була здійсненна у відповідності з діючим законодавством України. Управління Пенсійного фонду України посилається на статті 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України щодо строків звернення до суду з адміністративним позовом. Заявник апеляційної скарги також вказує на відсутність фінансування виплати надбавок у розмірі, що передбачений Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
У судове засідання 18 травня 2009 року представники сторін не з'явилися. Причини неявки суду не відомі. Про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є пенсіонером та прирівняна до дітей війни, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 від 20.05.2008р. (а.с. 7). Цей факт відповідачем не спростовується.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-1V із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Таким чином, позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком так як має відповідний статус.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що законодавством не передбачено механізму розрахунку підвищення пенсії дітям війни та те, що частинами 1 і 2 статті 73 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного Фонду України та їх використання тільки за призначенням.
При цьому судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України згідно до якої суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Право позивача на отримання підвищення пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов'язок на здійснення перерахунку пенсії позивача покладено саме на Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим.
Таким чином, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 11 листопада 2008 року у справі №2а-4026/08/9 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Т.В. Дадінська
Судді Т.Р.Лядова
О.А.Щепанська