Ухвала
Іменем України
18.05.2009 Справа № 2-а-4112/08/5/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Ілюхіної Г.П. ,
Кучерука О.В.
секретар судового засідання Галайдіна Г.І.
сторони не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою АДРЕСА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 13.11.2008
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_2)
про зобов'язання до нарахування щомісячної державної соціальної допомоги
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2008 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнані дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, як дитині війни, за період жовтень-грудень 2007 року та травень-жовтень 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" протиправними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу, як дитині війни, за період жовтень-грудень 2007 року та травень-жовтень 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 954,79грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України 0,88грн. судового збору.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2008, у позовних вимогах відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом неповному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Так, відповідач вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми статей 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 28, 72, 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пунктів 9, 10 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного Фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Також відповідач просить розглянути справу в його відсутність.
Представники сторін у судове засідання, призначене на 18.05.2009, не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.
19.03.2009 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце слухання апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Враховуючи наявні у справі матеріали, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю сторін, явка яких не визнавалася обов'язковою.
Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 (із змінами та доповненнями). Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менш 18 років.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто, на час закінчення Другої світової війни йому було менш 18 років, є пенсіонером за віком і має статус "дитина війни".
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції Закону України № 489-V від 19.12.2006, що діяла з 01.01.2007, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
При цьому, Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті Закону України про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, Копьонкін Віктор Іванович має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як має відповідний статус.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим протиправними щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, як дитині війни, за період жовтень-грудень 2007 року та травень-жовтень 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої невиплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Колегія суддів вважає викладені у постанові суду першої інстанції висновки про необхідність часткового задоволення позову такими, що відповідають закону.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині нарахування державної соціальної допомоги, як дитині війни за 2007 рік є обґрунтованими частково, а саме: з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто, з 09.07.2007, а за 2008 рік - з моменту ухвалення рішення Конституційним судом України, а саме: з 22.05.2008.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно частково задовольнив позовні вимоги про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу за липень-грудень 2007 року у розмірі 742,64грн. (липень-вересень 2007- (410,06х30%)х3місяця =369,05грн., жовтень-грудень 2007(415,00х30%)х3 місяця=373,59грн. ), яка і підлягає нарахуванню та виплаті на користь позивача.
Що стосується вимог позивача про нарахування та сплату щомісячної державної соціальної допомоги за 2008рік, то в цієї частині позов підлягає частковому задоволенню, а саме з травня 2008року по жовтень 2008 року, оскільки в травні 2008 року набрало законної сили Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007, а до жовтня позовні вимоги задовольняються тому, що позов був наданий 10.10.2008.
Щомісячна державна соціальна допомога за травень-жовтень 2008 року дорівнює 871,80грн. Як свідчать матеріали справи позивачу у 2008 році було нараховано та виплачено щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 290,60грн. Таким чином підлягає нарахуванню та виплаті позивачу щомісячна державна соціальна допомога з урахуванням часткової виплати за період з травня по жовтень 2008 року в сумі 581,20грн.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відмови позивачу у задоволенні позову про зобов'язання відповідача виплачувати щомісячну грошову державну допомогу у розмірі, встановленому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" з 01.11.2008, тобто, фактично на майбутнє, оскільки строк виплати зазначеної державної соціальної допомоги ще не настав, а відповідно, зобов'язання відповідача щодо її виплати на момент розгляду справи відсутні, так як і відсутнє право позивача на її отримання.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судове рішення є законним та обґрунтованим, й не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
З таких підстав, судовій колегії дає право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 196, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2008 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя Г.М. Іщенко
Судді Г.П.Ілюхіна
О.В.Кучерук