Постанова
Іменем України
06.04.2009
Справа № 22-а-2268/08 Попередній № справи 2-а-162/08
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Лядової Т.Р. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Хіштілова М.М.
за участю представників сторін:
позивач, ОСОБА_1- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача, Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим на постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Бриндя М.А. ) від 03.11.08 по справі № 22-а-2268/08
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим (вул. Шкільна 16, Нижньогірський, Автономна Республіка Крим,97100)
про оскарження податкового зобов'язання
Постановою Нижньогірського районного суду АР Крим (суддя Бриндя М.А.) від 03 листопада 2008 року у справі № 2-а-162/08 (№ 22-а-2268/08) позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим про оскарження податкового зобов'язання було задоволено. Податкові повідомлення Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим від 21 травня 2007 року № 0000371700/0 та від 20 червня 2007 року № 0000371700/1 про нарахування ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб у сумі 6782,24 грн. були визнані недійсними.
Не погодившись з постановою суду, державна податкова інспекція в Нижньогірському районі АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 03 листопада 2008 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що зміни до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», які були внесені Законом України від 19 січня 2006 року № 3378, набрали чинності з 01 січня 2007 року а об'єкт оподаткування виник у 2006 році. Заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував зворотну силу закону, що скасовує цивільну відповідальність позивача. Заявник апеляційної скарги вважає, що майно, яке позивач отримав у спадщину, є об'єктом комерційної власності, тому позивач повинен сплатити податок з доходу. На думку відповідача, сертифікат на право на земельну частку (пай) засвідчує право вимоги, тобто майнове право його власника. Майнове право з метою оподаткування розглядається як об'єкт комерційної власності поряд з корпоративним правом. Також заявник апеляційної скарги вважає помилковим посилання суду першої інстанції на лист Державної податкової адміністрації України № 2198/П/17-0715 від 07 травня 2007 року, тому що вказані роз'яснення Центрального податкового органу стосуються доходів, одержаних громадянами у 2007 році.
У судове засідання 06 квітня 2009 року представник заявника апеляційної скарги не з'явився. Причина неявки суду не відома. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сповіщений належним чином.
У судове засідання 06 квітня 2009 року позивач не з'явився, надіслав на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що не згоден з апеляційною скаргою, просить в її задоволенні відмовити, судове рішення суду першої інстанції залишити без змін. В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказує, що право на земельний пай не може бути корпоративним правом та об'єктом комерційної діяльності, оскільки спадкодавець не передавав свою земельну ділянку в Уставний фонд підприємства, не приймав участі в управлінні, не отримував дивідендів та прибутку від підприємства.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Нижньогірським районним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що податковим повідомленням від 21 травня 2007 року за № 0000371700/0 Державною податковою інспекцією у Нижньогірському районі визначено податкове зобов'язання ОСОБА_1 з податку з доходів фізичних осіб у сумі 6782,24 грн.
Підставою для визначення вказаного податкового зобов'язання сталося прийняття позивачем у спадщину спадкового майна, а саме - права на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Садове»розміром 3,49 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало спадкодавцю -ОСОБА_2, який помер 14 січня 2006 року і був батьком позивача, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 виданого Нижньогірською районною державною адміністрацією на підставі рішення Нижньогірської районної державної адміністрації № 185 від 25 червня 1998 року та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 17 лютого 1999 року за № 589.
Обставини щодо прийняття спадкового майна підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за законом від 30 серпня 2006 року (а.с. 12) і сторонами не спростовуються.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням від 21 травня 2007 року № 0000371700/0, ОСОБА_1, оскаржила це податкове повідомлення до Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі АР Крим в порядку підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року із змінами та доповненнями.
Скаргу позивача залишено без задоволено, про що свідчить рішення від 19 червня 2007 року № 946/А/31-0 (а.с. 9-11) та прийнято податкове повідомлення від 20 червня 2007 року № 0000371700/1 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 6782,24 грн. (а.с. 7).
З матеріалів справи вбачається, що при визначенні позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб податкова інспекція керувалася положеннями підпункту «в»пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-ІУ із змінами та доповненнями, відповідно до якої об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на, зокрема, об'єкт комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитарного (ощадного) сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею.
Державна податкова інспекція у Нижньогірському районі АР Крим вважає, що спадкове майно, яке отримала ОСОБА_1 є об'єктом комерційної власності, а саме -корпоративним правом, тому об'єкт спадщини підлягає оподаткуванню за ставкою 13%.
З таким висновками Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі АР Крим судова колегія погодитися не може у зв'язку з наступним.
Визначення термінів, які вживаються у Законі України «Про податок з доходів фізичних осіб», зазначені у статті 1 цього Закону.
Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 1.21 статті 1 вказаного Закону інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів.
Значення терміну «корпоративне право», який вживається у підпункту «в» пункту 13.1 статті 13 Закону у статті 1 даного Закону не визначено.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР із змінами та доповненнями корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Судової колегії не надано доказів того, що позивач отримав право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи, а саме -КСП «Садове» або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку даної юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Державна податкова інспекція у Нижньогірському районі АР Крим заперечує проти адміністративного позову, але незважаючи на те, що позивач у позові посилався на положення пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не надав ні суду першої інстанції ні судової колегії доказів, яки б спростовували відсутність у позивача корпоративних прав.
Не досліджувалося це питання і при прийнятті спірних податкових повідомлень. Крім того, паювання землі здійснено у відповідності з вимогами статті 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємства і організаціям»і передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (стаття 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720).
Таким чином, у даному випадку мають місце правовідносини щодо колективної власності на землю, що регулюються законодавством у сфері земельних правовідносин, а не правовідносини щодо корпоративних прав, які регулюються законодавством у сфері корпоративних прав. Тобто це зовсім інші правовідносини які мають іншу правову природу, тому визначення податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 6782,24 грн. здійснено відповідачем неправомірно.
Таким чином, судова колегія вважає, що об'єкт спадщини, який був отриманий позивачем у серпні 2006 року не є об'єктом комерційної власності, тому що не надані докази того, що спадкове майно є корпоративним правом позивача.
При таких обставинах справи судова колегія вважає, що відповідач неправомірно нарахував позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 6782,24 грн.
Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неправомірності застосування судом першої інстанції положень підпункту 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо застосування нульової ставки податку до будь-якого об'єкта спадщини, тому що дані положення Закону були введені в дію лише з 01 січня 2007 року Законом України від 19 січня 2006 року № 3378-ІУ і не можуть бути застосовані для оподаткування доходу, який був отриманий у 2006 році.
Надання фізичною особою у строк до 01 квітня 2007 року податкової річної декларації по доходам, отриманим у 2006 році не, є підставою для обчислення податку у порядку та за ставками, що діють у 2007 році.
Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що сплата податків громадянами України не є відповідальністю, а є обов'язком, тому застосування судом першої інстанції положень статті 58 Конституції України зроблено помилково.
Судова колегія вважає, що постанова Нижньогірського районного суду АР Крим підлягає зміні у зв'язку з тим, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суб'єктів владних повноважень визнаються протиправними та скасовуються. Спірні податкові повідомлення, які є актами індивідуальної дії, повинні бути визнані протиправними та скасованими.
Однак, суд першої інстанції визнав їх недійсними, що не є тотожним визнанню нечинним. Крім того, відповідно до положень частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України нечинними визнаються нормативно-правові акти, які визначені у частини 1 даної статті.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись статтями 195, 196, п.2 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 201, ч.2 ст. 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі АР Крим залишити без задоволення.
Постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 03 листопада 2008 року у справі № 2-а-162/08 (№ 22-а-2268/08) змінити.
Викласти резолютивну частину постанови в наступній редакції.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі АР Крим від 21 травня 2007 року № 0000371700/0 та від 20 червня 2007 року № 0000371700/1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у сумі 3,40 грн.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя Т.В. Дадінська
Судді Т.Р.Лядова
О.А.Щепанська