Справа № 539/3551/13-к
Номер провадження 11-кп/786/99/14
Категорія: ч.2 ст. 286 КК, Т.З.
Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
28 січня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого ОСОБА_2
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтави матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Лубенської міжрайонної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 листопада 2013 року,-
Цим вироком:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Новий Мир, Томаківського району, Дніпропетровської області, мешканець АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, не працюючий, раніше не судимий,-
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки згідно ст. 75 КК України.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що 23 липня 2013 року, близько 13 год. 00 хв., рухаючись на автомобілі ФОРД ТРАНЗИТ д.н.з. НОМЕР_1 по проїзній частині вул. Комсомольської в с. Засулля Лубенського району, після зупинки на узбіччі автошляху поблизу будинку № 40, в супереч вимог п.п. 10.1,10.4 ПДР, допустив неуважність та під час здійснення маневру - розвороту ліворуч із узбіччя поза перехрестям, перед зміною напрямку руху, не переконався в безпеці свого маневру, не надав дорогу попутному транспортному засобу - мотоциклу СУЗУКІ д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 , в результаті чого допустив із ним зіткнення. Внаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди водій мотоцикла СУЗУКІ - ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть останнього.
В апеляційній скарзі прокурор Лубенської міжрайонної прокуратури просить вирок суду скувати через безпідставне застосування ст. 75 КК України і м'якістю призначеного обвинуваченому покарання, яке невідповідає тяжкості вчиненого злочину та особі ОСОБА_7 і постановити новий вирок, яким засудити останнього за ч.2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на 2 роки.
При цьому вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин внаслідок якого загинув потерпілий, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушенням Правил дорожнього руху України, в зв'язку з чим перебуваючи на іспитовому терміні і маючи право керувати транспортним засобами зможе продовжувати вчиняти правопорушення та злочини, а тому заслуговує на більш суворе покарання ніж обрано судом першої інстанції з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Інші учасники процесу вирок суду не оскаржили.
Колегія суддів, заслухавши доповідача по справі, прокурора ОСОБА_6 на підтримання апеляції прокурора Лубенської міжрайонної прокуратури, заперечення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , про залишити вироку суду без змін, а апеляції прокурора без задоволення, дослідивши матеріли кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає до часткового задоволення.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який він засуджений, ґрунтуються на зібраних у справі та всебічно, повно і об'єктивно досліджених судом доказах, що детально наведені у вироку та ніким з учасників процесу не оспорюються.
У відповідності до зібраних по справі доказів, дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст.286 КК України і апелянтом не оспорюються.
При обранні основного покарання засудженому суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарань, передбачених ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, конкретні обставини справи, дані про його особу та обставини, які пом'якшують покарання.. Обставин, які б обтяжували покарання, судом першої інстанції у відповідності до матеріалів справи не встановлено.
Призначаючи ОСОБА_7 основне покарання, суд правильно взяв до уваги наявність порушень ПДР і з боку потерпілого ОСОБА_10 і ця обставина не оспорюється прокурором в апеляції.
Як вбачається з висновку автотехнічної експертизи № 61 від 13.08.2013 року, якому суд першої інстанції дав належну оцінку, водій мотоцикла СУЗУКІ ОСОБА_10 , допустив свідомо грубі порушення п.п. 12.3, 12.4, 12.9 б) ПДР, рухаючись в населеному пункті зі швидкістю 100 км/год., і ці порушення знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо - транспортної пригоди та її наслідками.
При умові руху зі швидкістю 60 км/год. в населеному пункті, як цього вимагають Правила дорожнього руху, потерпілий мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем обвинуваченого шляхом гальмування ( а.с. 102 -105).
Ця обставина істотно зменшує ступінь тяжкості вчиненого з необережності злочину ОСОБА_7 .
На утриманні ОСОБА_7 знаходиться 84-х річна мати, яка потребує догляду, ним частково відшкодована завдана злочином матеріальна та моральна шкода потерпілому ОСОБА_11 , який просив не позбавляти обвинуваченого волі.
Взяв до уваги суд і першу судимість ОСОБА_7 , визнання ним вини, щире каяття та сприяння розкриттю злочину.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді реального позбавлення волі, а тому правильно застосував ст. 75 КК України та звільнив ОСОБА_7 від відбування основного покарання з іспитовим строком.
Доводи апелянта щодо призначення ОСОБА_7 додаткового покарання заслуговують на увагу.
Висновок суду про можливість незастосування до обвинуваченого додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами не ґрунтується на матеріалах справи, з яких вбачається, що останній хоч і на службовому автомобілі, але неодноразово порушував Правила дорожнього руху, а вчинений ним злочин, також пов'язаний з порушенням ПДР на автотранспорті.
Оскільки додаткове покарання призначається тільки разом з основним, то вирок в частині покарання підлягає скасуванню з постановленням нового вироку апеляційною інстанцією.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 407, 409, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора Лубенської міжрайонної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 листопада 2013 року в частині призначення покарання ОСОБА_7 - скасувати.
Постановити новий вирок та призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на два роки.
Звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки на підставі ст. 75 КК України.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_7 повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися на реєстрацію в ці органи.
В іншій частині вирок суду щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту його проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4