Справа № 22ц-731/2009
Головуючий у 1 інстанції - Кузюра В.О.
Категорія - цивільна
Доповідач - Бойко О.В.
іменем України
25 травня 2009 року
м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого:
Бойко О.В.,
суддів:
Зінченко С.П.
Мамонової О.Є.,
при секретарі:
Пільгуй Н.В.
за участі: ОСОБА_2, ОСОБА_1, його представника
ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Бобровицької районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю,
У серпні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов”язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку НОМЕР_1 в садовому товаристві “Автомобіліст” Соколівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, не чинити надалі перешкод в її використанні та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 8000 грн..
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що 26 січня 2007 року нею була приватизована земельна ділянка НОМЕР_1 в садовому товаристві “Автомобіліст” Соколівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, яка попередньо рішенням правління садового товариства “Автомобіліст” була надана їй у постійне користування. З березня 2007 року її земельною ділянкою, з дозволу голови правління садового товариства, почав користуватися ОСОБА_1, який на даний час не звільняє земельну ділянку від своїх речей та використовує її на власний розсуд, чим чинить їй перешкоди у користуванні власністю.
У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про звільнення спірної земельної ділянки, посилаючись на те, що остання займає земельну ділянку НОМЕР_1 садового товариства “Автомобіліст” Соколівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області без належних на те підстав, оскільки з 1999 року він є членом товариства та на підставі рішення правління товариства користується вказаною земельною ділянкою.
Після уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 26 січня 2007 року на ім'я ОСОБА_2 та зобов'язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку НОМЕР_1, що знаходиться в садовому товаристві “Автомобіліст” Соколівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, та не чинити надалі йому перешкод в її користуванні.
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено: зобов'язано ОСОБА_1 звільнити Ѕ частину земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,04 га, розташовану в садовому товаристві «Автомобіліст» на території Соколівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області і яка належить ОСОБА_2 та не чинити перешкод останній в її користуванні; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.; в іншій частині позову відмовлено. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою НОМЕР_1 в садовому товаристві «Автомобіліст», визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку від 26.01.2007 року на ім»я ОСОБА_2 та зобов'язання звільнити земельну ділянку НОМЕР_1 відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати та витрати на ІТЗ в сумі 16 грн..
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2008 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України, оскільки суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, зокрема, рішення суду впливає на права садовода ОСОБА_5, за яким закріплена земельна ділянка НОМЕР_1 в садовому товаристві «Автомобіліст», так як оскаржуваним рішенням він позбавлений права на спірну земельну ділянку.
Також апелянт наголошує, що правлінням товариства ОСОБА_2 надано Ѕ частину земельної ділянки НОМЕР_1 не за рахунок земель запасу, а за рахунок земельної ділянки садовода ОСОБА_5, щодо якого загальними зборами членів товариства не приймалось рішення про передачу спірної ділянки іншому садоводу. Також відсутній документ про прийняття ОСОБА_2 у члени садового товариства «Автомобіліст», яким відповідно до п.2.2, 4.2, 4.2.3 Статуту є рішення загальних зборів членів садового товариства, отже Правління надало їй Ѕ частину земельної ділянки НОМЕР_1 до вирішення загальними зборами членів садового товариства питання відносно прийняття її у члени товариства.
Крім того, апелянт вказує на те, що ОСОБА_2 не надала суду підтверджуючих документів про надання їй спірної земельної ділянки у користування.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1, його представник ОСОБА_3, представник третьої особи ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити без змін рішення суду 1 інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_2 володіє земельною ділянкою НОМЕР_1 в садовому товаристві „Автомобіліст” на законних підставах, а ОСОБА_1 не має жодних правових підстав на користування вказаною земельною ділянкою.
Однак, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки судом неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи, та висновки суду не відповідають обставинам справи.
В засіданні апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_1 з 1999 року є членом садового товариства „Автомобіліст-1” Соколівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, має право на користування земельною ділянкою НОМЕР_1 площею 0,08 га, що підтверджується членською книжкою садовода на його ім”я, яка видана йому 03.07.1999 року. Попереднім землекористувачем земельної ділянки був ОСОБА_5 (а.с.153-158 т.2).
ОСОБА_2 разом з чоловіком ОСОБА_6 користується суміжною земельною ділянкою НОМЕР_2, який є членом товариства, що підтверджується довідкою від 10.09.2007 року № 80 (а.с.89 т.1), і не спростовується учасниками процесу.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1, він не заперечував проти того, щоб ОСОБА_2 тимчасово користувалась його земельною ділянкою, оскільки він за станом здоров”я, в зв”язку із сімейними обставинами не міг її обробляти.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 26 січня 2007 року, ОСОБА_2 є власником 0,04 га земельної ділянки НОМЕР_1.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спір з приводу користування спірною земельною ділянкою НОМЕР_1, кожний з них вважає, що саме він має право на користування даною земельною ділянкою.
Відповідно до ч.6 ст. 35 Земельного кодексу України використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.
Згідно з п.2.2 Статуту садового товариства “Автомобіліст-1”(далі Статут), затвердженого загальними зборами садового товариства “Автомобіліст-1” 1 травня 2004 року, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Соколівської сільської ради № 24-а від 31 травня 2004 року (а.с.72-80, 153 т.1), прийом громадян в члени товариства проводиться за письмовою заявою особи в місячний термін Правлінням товариства з наступним затвердженням загальними зборами. Особа стає членом товариства після оплати нею вступного, членського і цільового внесків, а також погашення боргів попереднього власника садової ділянки або землекористувача. Правління видає кожному членові товариства протягом місяця, з дня прийому, членську книжку садовода встановленого зразка.
Таким чином, єдиним документом, що підтверджує членство особи в садовому товаристві, є членська книжка встановленого зразка, в якій робляться відмітки про сплату особою членських внесків.
Згідно положень Статуту членство в товаристві припиняється шляхом виключення з членів товариства або в результаті добровільного виходу з товариства за письмовою заявою або в результаті порушення законодавства про колективне садівництво чи Статуту, зокрема незасвоєння земельної ділянки на протязі 2-х років, припинення обробітку земельної ділянки на протязі 2-х років, несплати вступних, членських і цільових внесків на протязі 2-х років(п.п.2.5.1, 2.5.6-2.5.8).
Відповідно до п.2.6 Статуту виключення з членів товариства здійснюється рішенням Правління товариства з наступним затвердженням загальними зборами (зборами уповноважених) з попереднім повідомленням члена товариства про дату, час засідання Правління, загальних зборів та порядок денний.
Як пояснив ОСОБА_1, заяву про добровільний вихід з членів товариства він не писав. Також суду не надано доказів, що Правління товариства приймало рішення про виключення його з членів товариства, а отже він є членом садового товариства “Автомобіліст-1” та користувачем земельної ділянки НОМЕР_1.
Відповідно п.2.3.8 Статуту за членом товариства зберігається право користування садовою ділянкою у разі його відсутності. При цьому інша особа, що рекомендована письмово відсутнім членом товариства, може користуватись садовою ділянкою за дозволом Правління при умові письмової згоди на додержання цією особою вимог Статуту товариства.
ОСОБА_1 не заперечує, що він в 2004 році усно дозволив ОСОБА_2 тимчасово користуватись його земельною ділянкою.
З книги протоколів загальних зборів і засідань Правління садового товариства “Автомобіліст-1”, затвердженої Головою Правління 31.05.2004 року, вбачається, що 14.05.2005 року було прийнято рішення виділити в постійне користування ділянку НОМЕР_1 ОСОБА_2 Дане рішення містить виправлення з „виділити” на „не виділяти”. Як пояснила представник третьої особи ОСОБА_4, такі виправлення зроблені нею в зв”язку із зверненням ОСОБА_1
На засіданні Правління, що відбулося 28.10.2006 року, про що свідчить протокол № 26 від вищевказаної дати (а.с.168-170 т.1), було ухвалено рішення про задоволення прохання ОСОБА_1 та повернення йому земельної ділянки з оплатою всієї заборгованості по сплаті членських внесків. З членської книжки садовода ОСОБА_1 вбачається, що заборгованість по сплаті членських внесків ним погашено.
Отже, з наданих суду доказів вбачається, що ОСОБА_1 є членом товариства, користувачем земельної ділянки НОМЕР_1, його членство в товаристві та право на спірну земельну ділянку в установленому порядку не припинялось.
Відповідно до ч.5 ст.35 Земельного кодексу України приватизація земельної ділянки здійснюється членом садівницького товариства, а тому, враховуючи вищевикладене, і те, що суду не надано доказів стосовно прийняття ОСОБА_2 в члени товариства, виділення їй в установленому порядку спірної земельної ділянки, вона не мала права на її приватизацію.
Посилання ОСОБА_2 на членську книжку садовода, видану на її ім”я, як на доказ її членства в товаристві, не може бути взяте судом до уваги, оскільки в ній відсутні посилання на відповідні рішення Правління чи загальних зборів з даного приводу (а.с. 88-89 т.2).
Враховуючи, що спірна частина земельної ділянки приватизована не членом товариства, то Державний акт на право власності на земельну ділянку на ім”я ОСОБА_2 не може бути законним.
Також судом встановлено, що ОСОБА_2 чинить перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою ОСОБА_1, оскільки вона вважає її своєю.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним державного акту, усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою підлягають задоволенню, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 підлягають відшкодуванню судові витрати, понесені ним в зв”язку з розглядом справи, у сумі 157 грн.50 коп. (8 грн. 50 коп.+ 51 грн. + 8 грн. 50 коп.+ 22 грн. сплаченого судового збору (а.с.43 т.1, а.с.8, 197, 223 т. 2) + 7 грн. 50 коп. + 30 грн. + 7 грн. 50 коп. + 22 грн. 50 коп. витрат на ІТЗ розгляду цивільних справ (а.с.44 т. 1; а.с.9, 198, 222 т. 2).
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, ст.ст. 22, 35,81, 125, 152, 158 Земельного кодексу України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2008 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконним державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 в садовому товаристві „Автомобіліст” Соколівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області (НОМЕР_3), виданого на ім'я ОСОБА_2 26 січня 2007 року.
Зобов'язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку НОМЕР_1 в садовому товаристві “Автомобіліст” Соколівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області та не чинити ОСОБА_1 перешкод в її користуванні.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 90 грн. в повернення судового збору та 67 грн. 50 коп. в повернення витрат з інформаційно-технічного забезпечення процесів, пов”язаних з розглядом цивільної справи, а всього 157 грн. 50 коп..
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: