Справа № 2а-11918/09/1270
Іменем України
09 квітня 2009 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Ковальової Т.І.,
при секретарі: Ворошило О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення у Перевальському районі про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення, стягнення недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за ІНФОРМАЦІЯ_3, -
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому посилався на наступне. Він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. У порушення даної норми за період з ІНФОРМАЦІЯ_3 щорічна допомога на оздоровлення виплачувалася йому в розмірах, менших за встановлений законом. Він звернувся до УПСЗН у Перевальському районі Луганської області з заявою про виплату недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення, в чому йому було відмовлено. Вважає таку відмову неправомірною. Просить визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення у Перевальському районі у виплаті йому недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення, стягнути з Управління праці та соціального захисту населення у Перевальському районі на його користь недоотриману суму разової грошової допомоги на ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі різниці між 5 мінімальними розмірами заробітної плати, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та фактично отриманою сумою.
Позивач судове засідання не з'явився, був повідомлений про слухання справи .
Відповідач в судове засідання не з'явився, був повідомлений про слухання справи.
Д ослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення ІНФОРМАЦІЯ_4, постраждалим унаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги на оздоровлення за 2003 рік становив 205 грн. (момент виплати - 04.05.2004 року), за 2004 рік - 237 грн. (момент виплати - 22.10.2004 року), за 2005 рік - 332 грн. (момент виплати - 26.10.2005 року), за 2006 рік - 350 грн. (момент виплати - 21.02.2006 року), за 2007 рік - 515 грн. (момент виплати - 31.01.2008 року). Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Як вбачається з довідки УПСЗН Перевальського району НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_5, позивачу було відмовлено в перерахунку розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення за ІНФОРМАЦІЯ_3, зазначено, що виплата здійснена згідно постанов КМУ від 26.07.1996 року №836 та від 12.07.2005 року №562. Фактично позивач отримав від управління праці та соціального захисту населення у Перевальському районі щорічну грошову допомогу на оздоровлення у 2003 році - 21,50 грн., у 2004 році - 21,50 грн., у 2005 році - 90,00 грн., у 2006 році - 90,00 грн., у 2007 році - 90,00 грн.
Вимога позивача про визнання неправомірною відмови відповідача в перерахунку та виплаті недоотриманої суми допомоги на оздоровлення у 2003 році, та зобов'язання виплатити недоотриману суму допомоги на оздоровлення в розмірі різниці між 5 мінімальними заробітними платами та фактично отриманою сумою за 2003 рік, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктами 1,3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року №256 з наступними змінами, передбачено, що вказаний Порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Постановою КМУ від 29.10.2003 року №1687 були внесені зміни до вищевказаної постанови КМУ від 04.03.2002 року №256 та затвердженого нею Порядку про покладення на управління праці та соціального захисту населення додаткових завдань щодо ведення персоніфікованого обліку, нарахування та сплати передбачених законодавчими актами пільгових виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст.55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16.05.2008 року №279 - VI постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. Постанова КМУ від 29.10.2003 року №1687 була опублікована ІНФОРМАЦІЯ_6 в Офіційному віснику України № 44.
Таким чином, у 2003 році відповідачем не виплачувалася позивачу щорічна допомога на оздоровлення правомірно, оскільки функції по нарахуванню та виплаті такої допомоги були набуті відповідачем лише ІНФОРМАЦІЯ_6.
Дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України, тому в задоволенні вимог щодо недоотримання коштів на оздоровлення за 2006 рік слід відмовити.
При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 836), якою розмір такої допомоги встановлений для інвалідів 2 групи (1 категорія) в 26,70 грн., а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова № 562), якою розмір такої допомоги встановлений в 120 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеними постановами № № 836, 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів 3 групи (1 категорія) - 21,50 гривень та з 2005 р. 90,00 грн. відповідно.
Положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.
Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати складає 515 гривень, з 1 квітня 2008 року - 525 гривень,
з 1 жовтня 2008 року - 545 гривень та з 1 грудня 2008 року - 605 гривень на місяць.
При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою розмір такої допомоги встановлений - 90 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 48 Закону України “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено статтю 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, визнане таким, що не відповідає Конституції України та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, на підставі ст. 11 КАС України, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, стягнувши заборгованість по невиплаченій сумі щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік.
Таким чином, суд вважає за необхідне визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення у Перевальському районі щодо виплати позивачеві недоотриманої суми допомоги на оздоровлення у ІНФОРМАЦІЯ_7 неправомірною, та зобов'язати відповідача виплатити недоотриману суму допомоги на оздоровлення за ІНФОРМАЦІЯ_7.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення у Перевальському районі щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати та виплатити суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за ІНФОРМАЦІЯ_7 неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення у Перевальському районі перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за ІНФОРМАЦІЯ_7 з урахування здійснених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрутованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.