Іменем України
06 квітня 2009 року справа 2а-11926/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ковальової Т.І.
при секретарі судового засідання Скрипкіної А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області про зобов'язання виплатити суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення та грошової допомоги до ІНФОРМАЦІЯ_1,
За участю
представників сторін:
позивач: не з'явився,
представник відповідача: не з'явився,
ІНФОРМАЦІЯ_2 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області про зобов'язання виплатити суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення та грошової допомоги до ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заяву про розгляд справи за його відсутності не надав.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_3, має ІНФОРМАЦІЯ_4.
Позивач звертався до Управління праці та соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області із заявою щодо проведення перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення та допомоги до 5 травня.
Листом від ІНФОРМАЦІЯ_5 за НОМЕР_2 Управління праці та соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області відмовило позивачу у задоволенні його вимог, посилаючись на те, що позивачу одноразова щорічна грошова допомога на оздоровлення:
• у 2005 році в сумі 21,50 грн. виплачена 30.03.2005 року;
• у 2006 році в сумі 120 грн. виплачена 15.09.2006 року;
• у 2007 році в сумі 120 грн. виплачена 30.10.2007 року;
• у 2008 році в сумі 120 грн. виплачена 21.03.2008 року;
щорічна разова грошова допомога до 5 травня:
• у 2005 році в сумі 270 грн. виплачена 07.04.2005 року;
• у 2006 році в сумі 330 грн. виплачена 11.04.2006 року;
• у 2007 році в сумі 360 грн. виплачена 16.04.2007 року;
• у 2008 році в сумі 400 грн. виплачена 11.04.2008 року.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2 групи, постраждалим у наслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі - 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Статтею 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» мінімальний розмір заробітної плати на 2005 рік встановлено з 1 січня 2005 року 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні.
Статтею 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» мінімальний розмір заробітної плати на 2007 рік встановлено з 1 січня 2007 року - 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.
Статтею 59 Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальний розмір заробітної плати на 2008 рік встановлено з 1 січня 2008 року - 515 гривень на місяць, з 1 квітня 2008 року - 525 гривень, з 1 жовтня 2008 року - 545 гривень, з 1 грудня 2008 року - 605 гривень.
При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) керувався постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” була зупинена на 2006, 2007 рік відповідно.
Пунктом 28 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було та викладено в такій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 року та втратили чинність з дня ухвалення цього рішення.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено статтю 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, визнане таким, що не відповідає Конституції України та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Положення Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", якими зупинена дія абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на 2006 рік до теперішнього часу не визнане неконституційними Конституційним Судом України, тому твердження позивача про невідповідність зазначених норм законодавству України є передчасними та необґрунтованим.
Згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня ІНФОРМАЦІЯ_6 виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була зупинена на 2007 рік.
Статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що виплата щорічної разової допомоги 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у 2007 році здійснюється, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 406 грн.
Статтею 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України; права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів, передбачені цим законом, є недійсними.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 29 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнанні такими, що не відповідають Конституції України та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Частиною 3 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, тобто у 2007 році розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність становить - з 01 січня - 280 грн., з 01 квітня - 410,06 грн., з 01 жовтня - 415,11 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнанні такими, що не відповідають Конституції України та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
В п. 20 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину п'яту було викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Згідно положення статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України; права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів, передбачені цим законом, є недійсними.
Що стосується вимоги позивача про визнання неправомірною відмови Управління праці та соціального захисту населення Новопсковської районної держаної адміністрації Луганської області щодо виплати суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2005 рік та за 2006 рік, то положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», якими зупинена дія ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до теперішнього часу не визнані неконституційними Конституційним Судом України, тому твердження позивача про невідповідність зазначених норм законодавству України є передчасними та необґрунтованим.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивач звільнений від сплати судового збору як ІНФОРМАЦІЯ_4, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту Управління праці та соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, як ІНФОРМАЦІЯ_4, за ІНФОРМАЦІЯ_7 та разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, як ІНФОРМАЦІЯ_4, за ІНФОРМАЦІЯ_8 протиправними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за ІНФОРМАЦІЯ_7.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за ІНФОРМАЦІЯ_8.
В задоволенні інших вимог слід відмовити за необгрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.