Справа № 2а- 529/09/1270
Категорія № 3.4
«21» травня 2009 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі
судді: Смішливої Т.В. ,
при секретарі : Гапоновій І.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: Коломієць В.П.
представник відповідача № 1 не з'явився
представник відповідача № 2 не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій незаконними, зобов'язання зробити перерахунок грошового забезпечення та пенсії, -
У грудні 2007 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, у якого зазначив, що він з 28.01.1988 року до 30.09.2004 року працював в органах внутрішніх справ, звільнений у зв'язку з хворобою. На час звільнення відповідач не у повному обсязі здійснив виплату грошового забезпечення, а саме не здійснював у повному обсязі виплату надбавки за особливі умови служби, кваліфікації, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань при наявності відповідних наказів про її призначення, заборгованість з якої становить 2406,70 грн., щомісячної премії у розмірі 33,3 % за період з 1997 року по день звільнення у сумі 17523,20 грн., доплати від передбачуваної пенсії у розмірі 25 % за жовтень 2001 року - вересень 2004 року у сумі 6271,82 грн., надбавки за безперервну службу, розмір якої безпідставно зменшено у вересні - листопаді 2003 року та у грудні 2003 року не сплачено взагалі - 4453,40 грн.
Невиплата вказаних складових грошового забезпечення призвела до порушення інших прав позивача. Так, позивач недоотримав грошову допомогу під час звільнення на суму 10257,24 грн., компенсації за невикористану відпустку - 1376,95 грн., пенсії - 14490,78 грн.
Позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з першого відповідача заборгованість у загальному розмірі - 56,780,09 грн., зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області довідку з включенням у розмір грошового забезпечення 25 % передбачуваної пенсії - 469,09 грн.; премії 33,3% - 907,65 грн.; надбавки за безперервну службу 70% - 1122,34 грн.; зобов'язати другого відповідача здійснити перерахунок пенсії з січня 2007 року на підставі наданої першим відповідачем довідки, стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області заборгованість з виплати пенсії за 2007 рік у сумі 9311,88 грн.
Справа раніше переглядалась раніше в апеляційному порядку.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові. Позивач просив поновити строк звернення до суду, мотивуючи це тим, що про порушення своїх прав позивачу стало відомо лише після отримання фінансових документів у травні 2007 року.
Представник першого відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином. У наданих письмових запереченнях позов не визнав, вважав, що позивач пропустив строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України, і це є підставою для відмови у позові. По суті вимог пояснив, що відповідно до Указу Президента України № 926/96 від 04.10.1996 р. «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу і оплати праці працівників ОВС» право встановлювати надбавки за особливі умови служби, розміри премій та надбавок надано керівникам органів внутрішніх справ в рамках асигнувань, які виділяються вказаним органам. Саме через відсутність фінансування позивачу не виплачувались вказані ним надбавки, премія та передбачувана пенсія.
Представник другого відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином. У письмових запереченнях наполягав на застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 28.01.1988 року до 30.09.2004 року. (а.с. 11)
На підставі наказу № 229 від 30.09.2004 року ОСОБА_1 було звільнено з органів МВС у запас за пунктом 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України. Вислуга на день звільнення в календарному обчисленні становить 24 роки 02 місяці 09 днів (а.с. 10)
Наказом № 250 від 19.10.2004 року внесено зміни до наказу № 229 від 30.09.2004 року в частині підстав звільнення, зазначено, що ОСОБА_1 звільнено з органів МВС у запас за пунктом 65 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України.
Відповідно до пункту 3 «б» Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926/96 керівниками органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, було надано право преміювати осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 452 від 06.04.1998 року «Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців», чинній на час служби позивача, матеріальна допомога віднесена до додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 1 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 501 від 30.06.2005 року встановлено, що грошове забезпечення - це посадовий оклад, оклад за спеціальне звання, надбавка за вислугу років, 100% надбавки, виплати яких проводяться незалежно від можливостей бюджетного фінансування. Іншими додатковими видами грошового забезпечення є надбавки, підвищення, доплати, преміювання, які мають установлюватись керівниками органів внутрішніх справ у межах фонду оплати праці.
Указом Президента України № 926/96 від 04.10.1996 р. «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу і оплати праці працівників ОВС» передбачено, що за місцем проходження служби особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, створеного у розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення.
За період з 01.10.1995 року по 31.12.2002 року ОСОБА_1 премія 33,3 % наказом не встановлювалась, не нараховувалась та не виплачувалась.
Згідно п. 3 (а) абз. 3 вищевказаного Указу № 926 передбачено надбавку за особливі умови служби кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань - до 50 відсотків окладів грошового забезпечення.
Як вбачається з довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (а.с. 20) ОСОБА_1 було встановлено надбавку за особливі умови служби наступними наказами № 312 від 07.10.1995 року з 01.09.1995 року - 50%; № 570 від 18.12.1996 року з 01.12.1996 року - 40%; № 206 від 06.09.2000 року з 01.08.2000 року - 25%; № 67 від 20.02.2003 року з 01.10.2003 року - 40%; № 65 від 12.03.2004 року з 01.01.2004 року до 31.12.2001 року; № 797 від 01.12.2003 року на грудень 2003 року. (копії наказів ро встановлення надбавок а.с. 46 - 48)
Однак, вказана надбавка за наявності наказів про її призначення не сплачувалась у 1998 році повністю, з серпня 1999 року по липень 2000 року включно, у 2002 році та березні 2003 року. (довідка УМВС а.с. 21)
Надбавка за безперервну службу наказом УМВС № 599 від 01.09.2003 року знижена на 50% з 1 вересня 2003 року у зв'язку з відсутністю асигнувань (а.с. 128), а наказом № 797 від 01.12.2003 року взагалі припинено нарахування та виплату з 01.12.2003 року. (а.с. 129).
Як вже зазначалось вище вказана надбавка віднесена до додаткових видів грошового забезпечення та може встановлюватись та скасовуватись керівником відповідного органу УМВС.
Відповідно до пункту 3 «а» Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926/96 надано право керівникам органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів установлювати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.
Як зазначено у листі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області № 6/2-Р-57 від 02.03.2008 року доплата від суми пенсії, яка могла бути нарахована ОСОБА_1 сплачувалась позивачу у розмірі 25 % у період з 01.09.2000 року до 31.09.2001 року, у подальшому, у зв'язку з відсутністю клопотання про її призначення від керівництва позивача її нарахування припинено, відповідні накази про встановлення ОСОБА_1 вказаної доплати з 31.09.2001 року не видавались.
За таких обставин, за спірний період керівництвом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області видавались накази лише в частині встановлення позивачу набавки за безперервну службу, які у подальшому не було виконано, а позивачу вказана надбавка за вище визначений період не нараховувалась та несплачувалась.
Вказана надбавка є складовою грошового забезпечення і, відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вимога про визнання дій першого відповідача неправомірними є публічно-правовою та може бути заявлена до суду протягом року з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав.
Позивач, працюючи в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, щомісячно отримував заробітну плату і повинен був знати з чого складається розмір його грошового з абезпечення або мав можливість про це довідатись у будь який час. Тобто, бажання дізнатись про порушення своїх прав визначається виключно бажанням позивача.
Таким чином, посилання на те, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише у травні суд вважає безпідставним.
Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Представники першого та другого відповідачів наполягали на застосуванні строків звернення до суду та відмові у задоволенні позову.
У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даними вимогами, а відповідачі наполягають на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у зазначених вимогах.
Вимоги щодо стягнення невиплаченої надбавки за особливі умови служби можуть бути заявлені позивачем в порядку цивільного судочинства без заявлення вимог публічно-правового характеру.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 11, 17, 90, 94, 99, 100, 158-163, 167 КАС України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій незаконними, зобов'язання зробити перерахунок грошового забезпечення та пенсії відмовити у повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанову у повному обсязі складено 25 травня 2009 року.
СУДДЯ: (підпис) Т.В.Смішлива
З оригіналом згідно:
Суддя:
Секретар с/з: