Копія
Ухвала
Іменем України
30.03.2009
Справа № 22-а-2154/08
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Ілюхіної Г.П.
секретар судового засідання Колб Т.П.
за участю:
позивача - ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС України у м. Севастополі 18.11.1997)
представника відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя - Малярчук Валентини Миколаївни (довіреність № б/н)
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя на постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя (суддя Яковенко С.Ю.) від 04.11.08 у справі № 2-а-1527/08
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя (проспект Жовтневої революції, 8, м.Севастополь, 99038)
про стягнення недоплаченої допомоги
Постановою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 04.11.2008 у справі № 2-а-1527/08 позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя про стягнення недоплаченої допомоги задоволено частково.
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя на користь ОСОБА_1 грошову допомогу у сумі 1470, 00грн.
В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя звернулося з апеляційною скаргою, вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права та просить її скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2008 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2008 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду на 30.03.2008.
Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2009 у складі судової колегії здійснено заміну, суддю Іщенко Г.М. замінено на суддю Ілюхіну Г.П.
Заслухавши доповідача по справі, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.03.2006.
Відповідно до абз.7 ч.4 ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, громадянам, евакуйованим у 1986 році із зони відчуження підлягає виплаті компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Згідно ч.ч.5-7 ст.48 цього закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ОСОБА_1 в лютому 2008 року виплачено в рахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік 75грн.00коп.
Розмір мінімальної заробітної плати в період з 01.01.2008 по 31.03.2008 складав 515грн.00коп., отже ОСОБА_1 належало виплатити щорічну допомогу на оздоровлення у сумі 1545грн.00коп. (515грн.00коп. х3).
Отже, на користь позивача підлягає стягненню щорічна допомога на оздоровлення в сумі 1470грн.00коп. (1545грн.00коп. - 75грн.00коп.).
Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Напроти, у частині 1 статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
У Законі України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини 1 статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого зазначеним Законом, є безпідставним.
Наслідками вказаного вище є те, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, зупинення дії абзацу сьомого частини четвертої статті 48, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 № 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом 16.09.2008 вх. № 2-а-11388, тобто з дотриманням річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2007 роки, оскільки позивач з клопотанням про поновлення строку на звернення з адміністративним позовом до суду не зверталася та доказів поважності причини його пропуску суду не надала.
Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права та не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя залишити без задоволення.
Постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя від 04.11.08 у справі № 2-а-1527/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис Г.П.Ілюхіна
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Н.П.Горошко