Копія
Ухвала
Іменем України
02.03.2009
Справа № 22-а-2101/08 Попередній номер справи 2а-161/08
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Омельченка В. А.,
суддів Єланської О.Е. ,
Курапової З.І.
секретар судового засідання Колб Т.П.
за участю представників сторін:
Прокурор Роздольненського району, не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
позивач - ОСОБА_1 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації - не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.
представник відповідача - Головного управління державного казначейства України в АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації на постанову Роздоленського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Крючков І.І. ) від 08.10.08 року по справі № 2-а-161/08
за позовом Прокурора Роздольненського району (вул. Леніна, 58,с.м.т.Роздольне,Автономна Республіка Крим,96200)
в інтересах держави в особі ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 5,Роздольне,Автономна Республіка Крим,96200)
Головного управління державного казначейства України в АР Крим (вул. Севастопольська, 19,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95051)
Про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги
Постановою Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 08.10.2008 року по справі № 2-а-161/08 (суддя Крючков І.І.) позов Прокурора Роздольненьского району в інтересах держави в особі ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації та Головного управління державного казначейства України в АР Крим про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги був задоволений. Суд постановив : стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу, як інваліду війни 3 групи за 2008 рік в розмірі 3017 грн., а також державний збір у справі в доход держави в розмірі 51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус інваліда війни ІІІ групи та має право на пільги, передбачені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року, зокрема, на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2008 році в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, встановленої для інвалідів війни ІІІ групи Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року, оскільки зупинення Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” виплати цієї допомоги визнано неконституційним; відповідачем позивачу в 2008 році виплачувалась грошова допомога, яка не відповідає встановленим цим Законом розмірам.
Не погодившись з постановою суду Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій прохає суд постанову Роздольненського районного суду АР Крим від 08.10.2008 року по справі № 2-а- 161/08 скасувати в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що висновки суду першої інстанції в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації суми 3017,00 грн. не відповідають обставинам справи, оскільки підстави для стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни ІІІ групи відсутні, так як для забезпечення цієї виплати у встановлених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 розмірах необхідно щорічно передбачати значні грошові кошти, але вони державою не виділяються; розмір цієї допомоги встановлюється Законом України “Про Державний бюджет України ”на відповідний рік, відповідно до якого позивачу виплачувалась ця допомога.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2008 року
відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2008 року справа призначена до апеляційного розгляду на 02.03.2009 року на 14 годин 30 хвилин.
Прокурор в судове засідання не з'явився до початку засідання надіслав до суду заперечення на апеляційну скаргу в якій прохає залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Роздольненського районного суду від 08.10.2008 року без змін, оскільки на його думку суд першої інстанції при розгляді справи обґрунтовано керувався положеннями Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін в деякі законодавчі акти України" на підставі чого вважає, що постанова прийнята правомірно.
Прокурор, позивач, та представник відповідача Головного управління державного казначейства України в АР Крим явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 02.03.2009 року не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.
Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації до початку судового засідання надав клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є ветераном війни - ветераном війни ІІІ групи, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 у зв'язку з чим має право на пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни ІІІ групи, зокрема, на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
У відповідності зі ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їхнього соціального захисту" інвалідам війни 3 групи щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова допомога в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Однак ця допомога ОСОБА_1 виплачувалася не в повному обсязі: згідно довідки № 1426 від 20.06.08 року, наданої Управлінням праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації в 2008році разова допомога була виплачена у розмірі 350,00грн.
Правовідносини сторін регулюються статтями 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 № 107-VI.
Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період, щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 Розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 № 107-VI внесені зміни до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, згідно яких частину п'яту статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” викладено в такій редакції “Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 20 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для ветеранів війни. Нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями), є недійсними (частина третя статті 2 Закону).
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян -таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключено законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Розглядаючи борги у сенсі поняття “власності”, яке міститься у частині першій статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права” і, таким чином, як власність.
Тому при розгляді справи “Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки та допомогу виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає певні соціальні виплати і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).
У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені соціальні виплати з бюджету і який є діючим, та Закону України “Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 “Бурдов проти Росії”).
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21).
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Тобто чинне правове положення передбачає соціальні виплати і якщо дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є ветераном війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Право на отримання державної соціальної допомоги не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Отже, положення Законів України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік, не можуть бути застосовані в частині розрахунку розміру допомоги ветеранам війни, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву.
За таких підстав висновки суду першої інстанції відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного -частині першій статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини, як джерелу права.
Таким чином, стаття 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 діє у редакції, згідно з якою інвалідам війни ІІІ групи виплачується грошова допомога в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VІ від 28.12.2007 встановлений розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2008 -470,00грн., з 01.04.2008 -481,00грн., з 01.07.2008 -482,00грн., з 01.10.2008 -498,00грн.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню щорічна разова грошова допомога до 5 травня як інваліду війни ІІІ групи за 2008 рік в сумі 3017,00грн. згідно наступного розрахунку: 481,00грн.*7-350,00грн.
Відповідно до ст. 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту” щорічну виплату разової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органі праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача (пенсіонерам -за місцем отримання пенсії, особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Отже, Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації є належним відповідачем по справі.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 198, 200, п.1 ч.1 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації залишити без задоволення.
Постанову Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 08.10.2008 року по справі № 2-а-161/08 (суддя Крючков І.І. ) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис З.І.Курапова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя В.А.Омельченко