04.03.2014 р. Справа № 914/462/14
За позовом: Львівського комунального підприємства «Рембуд», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім-Львів», м. Львів
про: стягнення 182966,05 грн. зайво сплачених коштів
Суддя Кидисюк Р.А.
Секретар Емха Л.М.
Представники сторін:
від позивача: Башко В.В. (довіреність б/н від 12.10.2013 року)
від відповідача: Дудяк Р.А. - адвокат (довіреність б/н від 25.02.2014 року)
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 04.03.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Львівського комунального підприємства «Рембуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім-Львів» про стягнення 182966,05 грн. зайво сплачених коштів.
Ухвалою суду від 14.02.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 04.03.2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в результаті проведеної Державною фінансовою інспекцією у Львівській області планової ревізії фінансово-господарської діяльності Львівського комунального підприємства «Рембуд» за період з 01.04.2011 по 30.08.2013 р. встановлено завищення вартості робіт по об'єкту «Будівництво житлового будинку з мансардою на вул. Кульпарківській, 158в у м. Львові» на загальну суму 182966,05 грн., про що 06.11.2013 року складено Акт №06-24/23 ревізії фінансово-господарської діяльності Львівського комунального підприємства «Рембуд» за період 01.04.2011 по 31.08.2013. Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача встановлену перевіркою завищену вартість робіт.
Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 14.02.2014 року виконав, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві та поданій 03.03.2014 року через канцелярію суду заяві вх.№1095/14 про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив повністю з підстав, наведених у поданому 04.03.2014 року через канцелярію суду відзиві вх.№8939/14 на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що відповідач (субпідрядник) виконав роботи згідно проектно-кошторисної документації, наданої підрядником - приватним підприємством «КІК-Л», жодних претензій від позивача з приводу недоліків та/або неякісного виконання робіт не надходило відповідачу, акти приймання виконаних будівельних робіт підписані сторонами і оплачені. Вказав, що зауваження відповідача з приводу Акта ревізії №06-24/23 від 06.11.2013 року фінансово-господарської діяльності Львівського комунального підприємства «Рембуд» за період з 01.04.2011 по 31.08.2013, складеного Державною фінансовою інспекцією у Львівській області, викладені в запереченнях до акта планової ревізії фінансово-господарської діяльності ЛКП «Рембуд». Крім того, наголосив, що акт ревізії №06-24/23 від 06.11.2013 року фінансово-господарської діяльності Львівського комунального підприємства «Рембуд» за період з 01.04.2011 по 31.08.2013, складений Державною фінансовою інспекцією у Львівській області, не може бути беззаперечним доказом завищення вартості робіт на суму 182966,05 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
20.08.2007 року між Львівським комунальним підприємством «Рембуд» (Замовник, Генпідпрядник) та Приватним підприємством «КІК-Л» (Підрядник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрім-Львів» (Субпідрядник) укладено Договір № 02 на будівництво житлового будинку у м. Львові по вул. Кульпарківській, 158в, відповідно до п.1.1. на підставі п.10 Контракту № 01 на будівництво житлового будинку у м. Львові по вул. Кульпарківській, 158в, до додається до даного Договору «Субпідпрядник» виконує роботи, які проводяться на підставі проектно-кошторисної документації, що надається «Підрядником» і є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідач виконав взяті на себе договірні зобов'язання у встановленому Договором порядку і строки, що засвідчується відповідними первинними документами, а саме долученими до відзиву на позовну заяву актами приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма №КБ-3).
Жодних претензій від позивача з приводу недоліків та/або неякісного виконання робіт відповідачу не надходило, акти приймання виконаних будівельних робіт підписані сторонами і оплачені.
Державною фінансовою інспекцією у Львівській області було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Львівського комунального підприємства «Рембуд» за період з 01.04.2011 по 30.08.2013 р.
Відповідно до Акту №06-24/23 від 06.11.2013 року ревізії фінансово-господарської діяльності Львівського комунального підприємства «Рембуд» за період 01.04.2011 по 31.08.2013 рр. та проведених розрахунків встановлено завищення вартості робіт по будівництву житлового будинку на вул. Кульпарківській, 158в на суму 9848,71 грн., чим порушено п.3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правил визнання вартості будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174.
Проведеною звіркою визначення вартості роботи машин і механізмів, від підсумкових ресурсних відомостей до актів приймання виконаних робіт, та співставленням з відомостями роботи механізмів, шляховими листами та товарно-транспортними накладними встановлено розбіжності, а саме: не підтверджено витрати на роботу окремих машин та механізмів по об'єкту «Будівництво житлового будинку з мансардою на вул. Кульпарківській, 158в в м. Львові» на суму 39 751,84 грн. внаслідок відсутності первинних документів (шляхових листів), які б підтверджували їх використання, а також відсутності окремої будівельної техніки та механізмів на балансі ТзОВ «Стрім-Львів», чим порушено п.3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 року № 174.
Також в актах приймання виконаних робіт порушено ряд норм при розрахунках та завищено вартість робіт на загальну суму 133 365,50 грн., чим порушено п.3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 року № 174.
Всього за результатами зустрічної звірки встановлено завищення вартості робіт по об'єкту «Будівництво житлового будинку з мансардою на вул. Кульпарківській, 158в у м. Львові» на суму 182966,05 грн.
Акт ревізії №06-24/23 від 06.11.2013 року підписаний представником відповідача 11.11.2-13 року із запереченнями.
Зауваження відповідача щодо Акта ревізії №06-24/23 від 06.11.2013 року фінансово-господарської діяльності Львівського комунального підприємства «Рембуд» за період з 01.04.2011 по 31.08.2013, складеного Державною фінансовою інспекцією у Львівській області, викладені в запереченнях до акта планової ревізії фінансово-господарської діяльності ЛКП «Рембуд». Вказані заперечення відхилені Державною фінансовою інспекцією у Львівській області, про що в матеріалах справи є Висновок на заперечення до акта планової ревізії фінансово-господарської діяльності ЛКП «Рембуд» від 06.11.2013 №06-24/23 Держфінінспекції у Львівській області від 04.12.2013 року.
16.12.2013 року Львівським комунальним підприємством направлено претензійний лист до ТзОВ «Стрім-Львів» №216 про стягнення зайво сплаченої суми.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору № 02 від 20.08.2007 року між сторонами виникли правовідносини субпідряду.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У відповідності до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 321 ГК України встановлено, що у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення.
Пунктом 2.1. даного Договору визначено, що загальна ціна є договірною та складає 11113083,60 грн. (вартість устаткування - 78567,00 грн.). Загальна ціна є динамічною і залежить від необхідності покриття додаткових витрат, спричинених збільшенням цін на вартість матеріальних ресурсів, вартість експлуатації будівельних машин і механізмів, підвищення рівня кошторисної зарплати працівників зайнятих у будівництві, прийняття нових законодавчих актів, що впливають на вартість робіт, а також змін та прорахунків у проектно-кошторисній документації та ін.
Виходячи з встановлених обставин, відповідачем виконано підрядні роботи та позивачем їх прийнято шляхом оформлення відповідних актів приймання виконаних будівельних робіт, які підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень і претензій зі сторони замовника. Позивачем оплачено у повному обсязі вартість фактично виконаних підрядних робіт, визначених за домовленістю сторін у Договорі.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги обставинами, встановленими в акті №06-24/23 від 06.11.2013 року ревізії фінансово-господарської діяльності Львівського комунального підприємства «Рембуд» за період 01.04.2011 по 31.08.2013 рр. Правовою підставою для повернення завищеної вартості виконаних будівельних робіт позивач називає положення статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз зазначеного положення дає підстави для висновку, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
- має місце набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;
- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;
- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Натомість, як убачається із матеріалів справи, правовою підставою перерахування коштів позивачем відповідачу у даному випадку був Договір № 02 від 20.08.2007 року, а відтак ці кошти не можуть вважатися майном, набутим відповідачем без достатньої правової підстави, що виключає застосування до спірних правовідносин норм ст. 1212 ЦК України.
Вказане кореспондується з положеннями Постанови Верховного суду України від 22.01.2013 року № 5006/18/13/2012 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 2 липня 2012 року в справі № 5006/18/13/2012 за позовом державного підприємства «Донецька залізниця» до спільного підприємства «Агроспецмонтажник» про стягнення безпідставно сплачених коштів, в якій (постанові), зокрема, зазначається, що відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Оскільки між сторонами у справі, яка переглядається, було укладено договір про оплатне виконання замовлення на капітальний ремонт трактора, а кошти, які ДП «Донецька залізниця» просить стягнути з СП «Агроспецмонтажник», отримано останнім як оплату виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. Виявлені внутрішньою ревізією ДП «Донецька залізниця» порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.
З матеріалів справи не вбачається, що договір Договір № 02 від 20.08.2007 року в частині визначення ціни був визнаний в установленому законом порядку недійсними у зв'язку з її завищенням чи до них були внесені відповідні зміни.
При цьому, позивач не навів правового обґрунтування заявленого позову, пославшись лише на акт №06-24/23 від 06.11.2013 року, складений Державною фінансовою інспекцією у Львівській області, який сам по собі не є належним і допустимим доказом порушення відповідачем договірних зобов'язань і завдання позивачеві збитків, а відтак не свідчить про наявність підстав для задоволення даного позову.
Водночас, суд звертає увагу позивача, що наведене не позбавляє його права звернутися до суду з позовом про стягнення спірної суми грошових коштів за наявності інших обставин, як підстав позову.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, у позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на позивача.
З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 11, 204, 526, 530, 610, 627, 629, 837, 838, 875 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193, 321 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. У позові відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.03.2014 р.
Суддя Кидисюк Р.А