ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/1959/14 05.03.14
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» про відшкодування шкоди в порядку регресу 3 850,28 грн., за участю представників позивача -Бухало О.В., довіреність № б/н від 10.12.2013 року, відповідача - не з'явився,
У лютому 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 3 850,28 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.11.2012 року в м. Києві на перехресті вул. Багговутівська та вул. Овруцька сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Opel» д.н. НОМЕР_6 (застрахований у позивача транспортний засіб) під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Ford», д.н. НОМЕР_5, яким керував ОСОБА_3.
Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 3 850,28 грн.
Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_3 було застраховано в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Україна».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.03.2014 року.
Представник відповідача в судове засідання 05.03.2014 року не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з довідки відділу ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві та постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 05.12.2012 року у справі №3/2610/9424/2012, 12.11.2012 року в м. Києві на перехресті вул. Багговутівська та вул. Овруцька, ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Ford», д.н. НОМЕР_5, при зміні напрямку руху, належним чином не оцінив дорожньої ситуації, не був уважним, не обрав оптимальну швидкість та дистанцію руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Opel» д.н. НОМЕР_6.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 05.12.2012 року у справі №3/2610/9424/2012, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Opel» д.н. НОМЕР_6.
Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 620 від 11.10.2012 року.
Відповідно до звіту № АА9386ЕТ-21.11/5 від 21.11.2012 року вартість відновлювального ремонту, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Opel» д.н. НОМЕР_6, в результаті його пошкодження при ДТП склав 4 983,98 грн.
Як вбачається з страхового акту від 20.12.2012 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування на загальну суму 3 850,28 грн.
Зазначені кошти в розмірі 3 850,28 грн. позивачем було перераховано на вказані реквізити, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 5599 від 30.01.2013 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - автомобілем «Ford», д.н. НОМЕР_5 який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю «Opel» д.н. НОМЕР_6, керував ОСОБА_3.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем «Ford», д.н. НОМЕР_5, ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку.
Тому, ОСОБА_3 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Opel» д.н. НОМЕР_6 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено, що між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено договір (поліс) ОСЦПВВНТЗ № АВ/1204527 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Ford», д.н. НОМЕР_5, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено ліміт відповідальності за шкоду завдану майну у розмірі 50 000 та франшизу у розмірі 0,00 грн.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю «Opel» д.н. НОМЕР_6, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи 0,00 грн.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, а саме у розмірі 3 850,28 грн.
Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г; код 30636550) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; код 00034186) 3 850 (три тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 28 коп. боргу та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 11.03.2014р.
Суддя С.О. Чебикіна