Головуючий у 1 інстанції - Ципко О.В.
Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.
05 березня 2014 року справа №812/10393/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Сіваченка І.В.
Шишова О.О.
при секретарі судового засідання Котовського С.О.
за участю сторін по справі:
позивач: ОСОБА_3,
відповідач: Калінін А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014р. по справі № 812/10393/13-а (головуючий І інстанції Ципко О.В.) за позовом ОСОБА_3 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2013 №000144701 ,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2013 №000144701.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від14 січня 2014р. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач зазначив, що він не є платником податку на додану вартість, податкове законодавство не порушував, а спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем без урахувань вимог п. 136.1 ст. 136 ПКУ. Позивач вважає, що отримані ним авансові платежі не є об'єктом оподаткування відповідно до вимог п.1 ст. 136.1 ПКУ.
Позивач під час апеляційного провадження проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем згідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт перевірки від 01.11.2013 року за № 172/12-10-17/НОМЕР_1 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2013р. №000144701, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 88640грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 22160 грн..
Підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення вимог п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187 ПК України за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. занижені податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 88640 грн., у тому числі: у липні 2012 року - 13511 грн., у червні 2012 року - 7869 грн., у серпні 2012 року - 11533 грн., у вересні 2012 року - 12334 грн., у жовтні 2012 року - 15538 грн., у листопаді 2012 року - 19731 грн., у грудні 2012 року -8124 грн.
Пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Згідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
За приписами п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період,протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до податкового органу було надана податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік, в якій позивачем самостійно визначена сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності у сумі 662885 грн..
Під час проведення документальної перевірки, згідно наданих позивачем банківських виписок, було встановлено перевищення 300000 тис.грн. за період з січня 2012 року по травень 2012 року , а саме: січень 2012 р.-108376,87 грн., лютий 2012 р.- 37697,78 грн., березень 2012 р.-43123,38 грн., квітень 2012 р.-79874,04 грн., травень 2012 р.-40020.66 грн. Разом доходи з січня по травень 309092,73 грн.
Відповідно до п. 183.1 ст.183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку,подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу(п.183.2 ст.183 ПК України).
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що позивач зобов'язаний був зареєструватися платником податку на додану після того, як у травні 2012 року відбулось перевищення 300000 грн. загальної суми від здійснення господарських операцій, що підлягають оподаткуванню.
За приписами п.183.10 ст.183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
Посилання позивача на положення ст.136 Податкового кодексу України, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки наведена норма не регулює спірні правовідносини.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014р. по справі № 812/10393/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014р. по справі №812/10393/13-а - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 березня 2014 року.
Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 11 березня 2014 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: І.В.Сіваченко
О.О.Шишов