Копія
04 березня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/587/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Супруна Є.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Дубовик О.І.,
представника позивача - Решетнік С.І.,
представника відповідача - Мельника Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, треті особи: Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, ОСОБА_3 про зняття арешту та скасування постанови, -
12 лютого 2014 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - Банк, позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (далі - Київський ВДВС, відповідач), треті особи: Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, ОСОБА_3, в якому просить зняти арешт з рухомого майна (автомобіль марки AUDI модель A7, реєстраційний № НОМЕР_1), яке належить ОСОБА_3, скасувавши постанову Київського ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.09.2013 ВП №39828005 в частині накладення арешту на вищевказаний транспортний засіб, а також зобов'язати відповідача зняти арешт з автомобіля, заборонивши останньому вчиняти будь-які дії відносно майна, що перебуває у заставі Банку.
Мотивуючи свої вимоги позивач стверджує, що з метою забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_3, був укладений договір про заставу, предметом якого є автомобіль марки AUDI, модель А7, 2012 року виготовлення, колір - білий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 У листопаді 2013 року позивач дізнався, що постановою Київського ВДВС від 25.09.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, у тому числі і майно, яке є предметом застави.
У зв'язку з цим позивач вважає, що дії відповідача, пов'язані з винесенням даної постанови в частині накладення арешту на предмет застави, суперечать положенням ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 1, 3 Закону України "Про заставу" внаслідок чого порушено право Банку на першочергове задоволення кредиторських вимог у разі невиконання заставодавцем умов кредитного договору. З метою відновлення порушеного права позивач звернувся з даним позовом до суду.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Просив у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що дії державного виконавця та всі рішення, прийняті в рамках виконавчого провадження №39828005, повністю узгоджуються з приписами Закону України "Про виконавче провадження".
Представник третьої особи - ДПІ у м. Полтаві проти задоволення позову не заперечував, пояснень з цього приводу не надавав.
Представник третьої особи - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві.
У судове засідання 04.03.2014 представники третіх осіб не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.
Зважаючи на наявність у матеріалах справи розписок, які підтверджують факт поінформованості представників третіх осіб про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд і вирішення справи за даної явки сторін.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
27.04.2012 між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №R52150247332B, за яким останній отримав грошові кошти у розмірі 417 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19% з кінцевим терміном повернення кредиту 27.04.2019 (а.с. 8-12).
В забезпечення своєчасного та належного виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком (заставодержатель) та ОСОБА_3 (заставодавець) був також укладений договір про заставу №R52150247332B від 27.04.2012, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №494 (а.с. 16-17).
Предметом застави, відповідно пункту 3 договору застави, є автомобіль марки AUDI, модель A7, тип - легковий комбі-В, 2012 року випуску, колір білий, реєстраційний НОМЕР_1, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 27.04.2012 (а.с. 70-71).
На підставі укладеного договору про заставу приватний нотаріус вніс обтяження на предмет застави до Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом №35892920 від 03.05.2012 реєстраційний №12457066 (а.с. 68-69).
З досліджених у судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження ВП №39828005 суд встановив, що за заявою ДПІ у м. Полтаві постановою державного виконавця Київського ВДВС від 17.09.2013 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-1670/7015/12, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 08.08.2013, про стягнення з розрахункових рахунків фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 164826,53 грн. (а.с. 72).
В рамках вказаного виконавчого провадження постановою державного виконавця від 25.09.2013 було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 та оголошено заборону на його відчуження (а.с. 5).
03.10.2013 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_3, що знаходяться на розрахункових рахунках в банках (а.с. 75).
ПАТ "ВТБ БАНК" листом від 04.10.2013 вих.№1181/1000-2 повернув постанову Київського ВДВС від 03.10.2013 без виконання у зв'язку з тим, що зазначені в постанові рахунки боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 закриті (а.с. 76-77).
12.11.2013 державним виконавцем ВДВС Чутівського РУЮ Горбань І.І. при примусовому виконанні виконавчого листа №2а-1670/7015/12 від 08.08.2013 було складено акт опису й арешту майна на автомобіль марки AUDI A7, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який тут же був переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_3 (а.с. 6-7).
Не погоджуючись із накладенням арешту на майно, яке перебуває у заставі Банку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам та запереченням, суд виходить з наступного.
Приписами статті 54 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606-XIV) передбачено особливості звернення стягнення на заставне майно.
Так, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача -заставодержателя.
Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:
- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Таким чином, вказана правова норма передбачає дві обов'язкові умови, за наявності яких на заставне майно можливо було б звернути стягнення за виконавчим листом для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем.
Відповідно до положень статті 1 Закону України від 02.10.1992 №2654-XII "Про заставу" (далі - Закон № 2654-XII) застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Згідно зі ст. 12 Закону України від 18.11.2003 №1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (далі - Закон №1255-IV) взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.
Статтею 16 Закону №2654-XII визначено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Як встановлено судом з матеріалів адміністративної справи, право застави за договором №R52150247332B від 27.04.2012 зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 28.03.2008 за №12457066, що підтверджується витягом №35892920 від 03.05.2012, та в силу статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є чинним у відносинах з третіми особами.
У випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, банк в силу статті 572 Цивільного Кодексу України та статті 20 Закону №2654-XII набуває право звернення стягнення на предмет застави та право одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 14 Закону №1255-IV визначено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом.
З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №35892920 від 03.05.2012 видно, що приватне обтяження спірного рухомого майна на підставі договору про заставу №R52150247332B від 27.04.2012 зареєстроване 03.05.2012, тоді як арешт на все майно ОСОБА_3 накладено постановою державного виконавця 25.09.2013.
Отже, право застави на рухоме майно, що належить ОСОБА_3 виникло у позивача до винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Враховуючи вищевикладені обставини слід зазначити, що предмет договору застави не відноситься до складу майна, на яке може бути звернуто стягнення для задоволення вимог третіх осіб, право на майнові вимоги в яких виникло після реєстрації обтяження за договором застави.
У зв'язку з цим вимога позивача щодо скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.09.2013 ВП№39828005 в частині накладення арешту на вищевказаний транспортний засіб є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
В той же час вимога позивача про зняття арешту з транспортного засобу задоволенню не підлягає з огляду на приписи статті 60 Закону №606-XIV, у відповідності з якою у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. А тому належним і достатнім способом захисту порушеного права у даному випадку є скасування саме постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на вищевказаний транспортний засіб.
Частиною сьомою статті 54 Закону №606-XIV передбачено, що спори, які виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.
Статтею 60 Закону №606-XIV передбачено порядок зняття арешту з майна, у відповідності до якого особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідач не довів суду законності прийнятої ним спірної постанови у частині, що оскаржується, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необхідність її скасування та зняття арешту з транспортного засобу, що перебуває у заставі Банку.
Вимога позивача про заборону Київському ВДВС вчиняти будь-які дії в ході виконавчого провадження відносно предмету застави задоволенню не підлягає в силу положень частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Тобто судовому захисту підлягає лише порушене право, а не суб'єктивне міркування особи про можливі порушення в майбутньому.
Таким чином позов належить задовольнити частково.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Постанову Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.09.2013 ВП №39828005 скасувати в частині накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна, яке належить боржнику - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3, виданого Полтавським ВРЕР ДАІ УМВС України у Полтавській області 27.04.2012, а саме: автомобіль марки Audi, модель А7, 2012 року виготовлення, колір - білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, тип - легковий комбі - В, реєстраційний номер НОМЕР_1 та зняти арешт із вказаного майна.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України в особі Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" частину судових витрат, що пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 18 (вісімнадцять) грн. 27 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 11.03.2014.
Суддя (підпис) Є.Б. Супрун
З оригіналом згідно
Суддя Є.Б. Супрун