№ провадження 11-кп/781/107/14 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 122 (102) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
04.03.2014 м.Кіровоград
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисника, який діє в інтересах обвинуваченого, ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2013 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, такого, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
визнано винуватим за ч. 1 ст. 125 КК України, засуджено до покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин; за ч. 1 ст. 122 КК України, засуджено до покарання у виді обмеження волі на строк два роки. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк два роки.
Ухвалено стягнути на користь Кіровоградської обласної лікарні витрати, понесені на лікування потерпілого ОСОБА_9 у розмірі 2 249 (дві тисячі двісті сорок дев'ять) гривень 29 (двадцять дев'ять) копійок.
Ухвалено стягнути на користь потерпілого ОСОБА_9 1 206 (одну тисячу двісті шість) гривень 28 (двадцять вісім) копійок у відшкодування шкоди, завданої злочином, та 5 000 (п'ять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.
Вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим за вчинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто, умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених статтею 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, а також у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, при наступних обставинах.
ОСОБА_8 , 22 грудня 2012 року, приблизно о 19 годині 50 хвилин, перебуваючи біля входу до будівлі Олександрійської швейної фабрики, розташованої на площі Леніна, 27-В у місті Олександрія Кіровоградської області, під час розмови із ОСОБА_10 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень останньому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки даних дій та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_10 цілеспрямований удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи зліва, чим спричинив потерпілому тілесних ушкоджень у вигляді закритого перелому лівого кута нижньої щелепи, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 385 від 06.09.2013 року, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Крім того, 11 травня 2013 року, приблизно о 06 годині 50 хвилин, ОСОБА_8 , перебуваючи біля входу до будівлі Олександрійської швейної фабрики, розташованої на площі Леніна, 27-В у місті Олкесандрія Кіровоградської області, на грунті особистих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, наніс останньому цілеспрямований удар кулаком правої руки в область грудної клітини, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді забою грудної клітини, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 412 від 20.09.2013 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк два роки, застосувавши при цьому положення ст. 75 КК України, та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
В обґрунтування своїх вимог вказує наступне.
Не оспорюючи кваліфікації дій та доведеності вини, вказує, що при призначенні йому покарання недостатньою мірою враховані ті обставини, що внаслідок вчинених ним злочинів не настало тяжких наслідків, потерпілий одужав.
Крім того, його батько - ОСОБА_11 , передав потерпілому ОСОБА_10 у рахунок відшкодування завданої злочином шкоди грошові кошти у сумі 1 500 гривень.
Вказує, що він та потерпілий ОСОБА_10 примирилися, і потерпілий не має до нього претензій матеріального та морального характеру з приводу нанесених тілесних ушкоджень.
Також, зазначає, що судом першої інстанції, при призначенні йому покарання, не повністю враховано особу обвинуваченого.
Переконаний, що призначене йому покарання є явно несправедливим через суворість.
Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 у його інтересах, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого у повному обсязі, просили змінити вирок суду та пом'якшити призначене обвинуваченому покарання шляхом застосування положень ст. 75 КК України, прокурора, який не заперечив задоволення апеляційної скарги та висловився про можливість застосування ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, дослідивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України та ч. 1 ст. 122 КК України ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які досліджені судом першої інстанції у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.
Оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, учасниками судового провадження не оскаржуються фактичні обставини вчинення правопорушення в апеляційному порядку, колегія суддів не входить до оцінки доказів провадження, тому вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_8 винуватим у вчиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто, умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених статтею 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, а також у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, і правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 122 та за ч. 1 ст. 125 КК України.
При призначенні ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відноситься до категорії невеликої та середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, обставини, які пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та прийшов до висновку про призначення обвинуваченому покарання у межах санкцій частини статей обвинувачення, за правилами ст. 70 КК України, остаточно у виді обмеження волі на строк два роки, яке у даному випадку, за переконанням суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та відповідатиме цілям покарання.
Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 75 КК України суд першої інстанції не знайшов.
Однак, разом із тим, колегія суддів, із урахуванням особи винного та зваживши інші обставини справи, вважає про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 без відбування покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Із матеріалів кримінального провадження убачається та як встановлено колегією суддів обвинуваченим ОСОБА_8 вчинено кримінальні правопорушення, що відносяться до категорії невеликої та середньої тяжкості. Тяжких наслідків від вчинення кримінальних правопорушень не настало.
Кримінальні правопорушення ОСОБА_8 вчинено вперше, раніше останній до кримінальної відповідальності не притягався (аркуш провадження 42).
Свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень обвинувачений ОСОБА_8 визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину.
Негативні характеристики особи обвинуваченого ОСОБА_8 - відсутні, на обліку у лікарів нарколога та психіатра обвинувачений не перебуває (аркуш провадження 43-44).
Також, обвинуваченим ОСОБА_8 , у рахунок компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, сплачено потерпілому ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 1 500 гривень (аркуш провадження 100).
Крім того, як встановлено у ході апеляційного розгляду, на даний час обвинувачений ОСОБА_8 та потерпілий ОСОБА_10 примирились, останній жодних претензій до обвинуваченого не має.
Відтак, беручи до уваги наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що вказані обставини надають підстав до застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 положень ст. 75 КК України, та звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до переконання, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні у частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання з його пом'якшенням, а саме застосування відносно ОСОБА_8 ст.75 КК України, із звільненням його від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов'язків відповідно до вимог ст.76 КК України.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2013 року відносно ОСОБА_8 , - змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 122 КК України, на підставі ст. 70 КК України, до остаточного покарання у виді обмеження волі на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, встановити іспитовий строк тривалістю два роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця свого проживання та роботи.
В іншій частині вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2013 року відносно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: /підписи/
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 .
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області ОСОБА_2