Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/747/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Вдовіченко М.М.
Спори, що виникають із договорів оренди Доповідач Кодрул М. А.
Іменем України
11.03.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Кодрула М.А.
суддів: Кіселика С.А., Чорнобривець О.С.
за участю секретаря: Кечкіна А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Карат", відділу Державного земельного агенства у Маловисківському районі про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, зобов"язання вчинення дій, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „Карат" на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2013 року,-
У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Карат" (далі ТОВ „Карат"), відділу Державного земельного агенства у Маловисківському районі про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та зобов"язання відповідача повернути їй земельну ділянку.
Зазначала, що відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 22 березня 2002 року вона є власником земельної ділянки площею 6,60 га. Право власності на земельну ділянку набула в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_3, який 30 травня 2006 року уклав з відповідачем договір оренди землі строком на 5 років, який зареєстрований у Відділі ДЗК 14 червня 2006 року.
Після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом звернулася до ТОВ „Карат" з питанням про повернення земельної ділянки у зв"язку із закінченням договору оренди землі. Проте з"ясувалося, що нібито батько 12 серпня 2010 року підписав додаткову угоду до договору оренди землі, якою продовжено термін дії договору ще на 5 років з моменту реєстрації угоди.
Посилаючись на те, що батько додаткової угоди не підписував, довіреність не видавав та не уповноважував нікого на підписання додаткової угоди, просила визнати недійсною додаткову угоду до договору № 62 оренди земельної ділянки від 14 червня 2006 року між ОСОБА_3 та ТОВ „Карат" зареєстровану 28 жовтня 2010 року та зобов"язати ТОВ „Карат" повернути їй земельну ділянку.
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2013 року позов задоволено..
В апеляційній скарзі ТОВ „Карат", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною суд обгрунтовно виходив з того, що волевиявлення ОСОБА_3 на укладення додаткової угоди не відповідало його внутрішній волі, бо підпис на цій угоді було здійснено не ним, а іншою особою.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 травня 2006 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Карат» був укладений договір оренди землі № 62 площею 6,60 га. строком на 5 років, який зареєстрований у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК 16 черня 2006 року.
12 серпня 2006 року від імені ОСОБА_3 та ТОВ «Карат» укладена додаткова угода про внесення змін до договору оренди, зокрема, в частині строку дії договору вказано, що договір укладається на 5 років, початок строку його дії обчислюється після підписання сторонами цієї угоди та з дня державної реєстрації. Додаткова угода зареєстрована у Новомиргородському відділі ДП «Кіровоградська регіональна філія Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 28 жовтня 2010 року.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 липня 2012 року спадкоємцем зазначеного в свідоцтві майна ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його донька ОСОБА_2, спадщина складається з земельної ділянки НОМЕР_1, площею 6,60 га. в межах згідно з планом, розташованої на території Мануйлівської сільради, Маловисківського району Кіровоградської області, належної спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 111-КР № 008099, виданого Маловисківською райдержадміністрацією 22 березня 2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5826.
Про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2 на державному акті нотаріусом вчинено відповідний запис.
Висновком судової почеркознавчої експертизи від 18 жовння 2013 року, призначеною судом при розгляді цієї цивільної справи, встановлено, що підпис, виконаний від імені ОСОБА_3, в додатковій угоді про зміну до договору № 62 оренди земельної ділянки від 14.06.2006 року , укладеній 12.08.2010 року між ТОВ „Карат» та ОСОБА_3 , який міститься в графі « Орендодавець ОСОБА_2» виконаний не ОСОБА_3 а іншою особою. Про що в судовому засіданні не заперечив і представник відповідача
Тобто в справі встановлено, що позивач не брав участі в укладенні додаткової угоди і це відповідно ч. 1 ст. 218 ЦК України підтверджено належним письмовим доказом: висновком судової почеркознавчої експертизи та визнано відповідачем.
Частиною 1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити вказаному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно із ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч ч. 1, 3, 4, 5, 6 ст. 203 ЦК України .
Отже з матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України належно оцінивши надані сторонами докази та перевірівши обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову ОСОБА_2
З доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував ст. 1158 ЦК України погодиться неможливо, оскільки в даному випадку при укладенні додаткової угоди до договору оренди були відсутні обставини, які б свідчили, що майновим інтересам власника земельної ділянки загрожувала якась небезпека, настання невигідних для них майнових наслідків, що змусило іншу особу підписати замість власника додаткову угоду до договору оренди. Докази зазначених обставин відсутні в матеріалах справи, не зазначаються такі обставини та докази і в апеляційній скарзі.
При укладенні додаткової угоди до договору оренди відповідач зобов'язаний був дотримуватись порядку укладення та підписання договорів оренди безпосередньо власниками земельних ділянок та належним чином перевіряти повноваження представників на підписання додаткової угоди.
Доводи відповідача, що ОСОБА_3 схвалено додаткову угоду до договору оренди, підписану від його імені ОСОБА_4, спростовуються відсутністю його підпису про схвалення зазначеної додаткової угоди до договору оренди, а отримання ним орендної плати за те, що відповідач користувався його земельною ділянкою, є недостатньою підставою для висновку про схвалення додаткової угоди до договору оренди землі, яка оспорена в судовому порядку.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Карат" відхилити.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: