27 лютого 2014 року Справа № 876/15378/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Багрія В.М., Старунського Д.М.
з участю секретаря судового засідання: Волошин М.М.
представника позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2013 року за позовом ОСОБА_2 до УДАІ УМВС України в Запорізькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення серія АА2 №215363.
Оскаржуваною ухвалою судді від 26.11.2013 р. адміністративний позов було повернуто позивачу на підставі п. 6 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України як таку, що не підсудна Личаківському районному суду м. Львова.
Не погоджуючись із даною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що проживання його у АДРЕСА_1 підтверджується договором оренди жилого приміщення. У зв'язку із укладенням трудового договору із фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, а тому із урахуванням приписів Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та роз'ясненням даної норми, які містяться у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 р. №2, поданий ним позов повинен розглядатися Личаківським районним судом м.Львова. Тому просить ухвалу скасувати, а справу направити на продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта - ОСОБА_1, який апеляційну скаргу підтримав, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_2, суддя виходив із того, що оскільки місцем реєстрації позивача є АДРЕСА_2, а адреса відповідача АДРЕСА_3, тому дана справа не належить до територіальної юрисдикції Личаківського районного суду м. Львова.
Проте, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю таких висновків суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - це адміністративно територіальна одиниця на території якої особа проживає понад шість місяців на рік.
Як слідує з роз'яснень, що містяться в п.4 постанови Пленуму ВАС України № 2 від 06.03.2008р. судам слід врахувати, що згідно зі ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місцем проживання фізичної особи вважається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місцем перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.
З матеріалів справи видно, що на час звернення позивача з позовною заявою до суду місцем його проживання була АДРЕСА_1, що підтверджується Договором оренди житлового приміщення від 13.04.2013р., який не припинив свою дію згідно п.9.6. даного Договору: «Якщо за один місяць Орендодавець не попередив письмово Орендаря про укладення договору оренди цієї квартири на таких самих або інших умовах чи про відмову від укладення договору оренди цієї квартири на новий строк, а Орендар не звільнив квартиру, цей Договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.»
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, порушивши вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, належним чином обставин справи не встановив і не дав належної оцінки зазначеним доказам та помилково вважав, що позовна заява може бути подана за місцем проживання позивача, тоді як ч.2 ст.19 КАС України передбачає можливість пред'явлення позову за місцем перебування позивача.
З врахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення адміністративного позову на підставі п.6 ч.3 ст.108 КАС України, оскільки ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. 204, п. 6 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.
Ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 26 листопада 2013 року у справі №2-а/463/279/13 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий : Р.В.Кухтей
Судді : В.М.Багрій
Д.М.Старунський
Повний текст ухвали виготовлено 04.03.2014 р.