27 лютого 2014 року Справа № 876/15425/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Багрія В.М., Старунського Д.М.
з участю секретаря судового засідання: Волошин М.М.
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2013 року за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визнання протиправними рішення та його скасування, -
У листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради № 346 від 23.11.2007р. «Про влаштування заїзду до житлового будинку АДРЕСА_1».
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.11.2013 р. позов залишено без розгляду, оскільки на думку суду першої інстанції позивач пропустив процесуальний строк звернення до суду, а підстави для його поновлення не є поважними.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що судом було неповно з'ясовано причини пропуску ним процесуального строку, а тому висновки суду є передчасними. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, який апеляційну скаргу підтримав, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визнання протиправними рішення та його скасування суд першої інстанції виходив з того, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення його без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його неправильним, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що про існування оскаржуваного рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради ОСОБА_1 дізнався з тексту постанови Дрогобицького міськрайонного суду від 23.05.2013р. у справі 2-а-881/2011. Оскільки рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №346 не опубліковувалося у офіційних друкованих засобах масової інформації та не розміщувалося на сайті Дрогобицької міської ради в розділі де розміщені рішення сесій, позивач не мав можливості та не знав про існування даного рішення. Зазначена обставина не спростовується матеріалами справи.
Стаття 55 Конституції гарантує кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі в редакції чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Також цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З наведених вище приписів КАС України можна дійти висновку, що ч.2 ст.99 КАС України визначено загальний строк звернення до адміністративного суду та порядок його обчислення, за умови якщо цим Кодексом або іншими законами не визначено спеціальних строків та порядок їх обчислення.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.
Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно висновків, викладених у п.п.23,25 Рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.
У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції формально підійшов до вирішення питання щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, не надавши при цьому жодної оцінки зазначеним вище доводам позивача з цього питання, хоч був зобов'язаний їх перевірити, а лише вказав в оскаржуваній ухвалі, що підтверджуючих доказів поважності пропуску строку на звернення до адміністративного суду позивач не надав і матеріали позову таких не містять.
Крім того, на час прийняття ухвали судом першої інстанції стаття 100 КАС України містила положення, згідно якого адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Проте, суд керувався положеннями ст.100 КАС України, яке втратило чинність.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом є передчасним та необґрунтованим, що суперечить вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального справа, тому її слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. 204, п. 6 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2013 року у справі № 442/8051/13-а скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий : Р.В.Кухтей
Судді : В.М.Багрій
Д.М.Старунський
Повний текст ухвали виготовлений 04.03.2014 р.