05 березня 2014 року Чернігів Справа № 825/664/14
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Баргаміної Н.М.,
за участю секретаря Воєдило Л.П.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Репех Т.А.,
представника третьої особи Нікітенко М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області, третя особа - Деснянський відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області, третя особа - Деснянський відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про зобов'язання відповідача виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження № 3786546, об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_1; підстава обтяження: постанова б/н 07.12.2000, Державна виконавча служба.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 було знято арешт з квартири за адресою: АДРЕСА_1 накладений постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції від 07.12.2000. Не зважаючи на винесення судом постанови про зняття арешту, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно існує запис обтяження на невизначене майно, все майно, що належить позивачу, накладений постановою державного виконавця від 07.12.2000. Вказане обтяження позбавляє позивача права вільно розпоряджатися належною на праві власності квартирою.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, надав суду заперечення, в яких зазначив, що 11.12.2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації припинення обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 Проте, відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було виявлено запис від 19.09.2006 № 3786546, згідно з яким в описі предмета обтяження, суб'єктом якого є позивач, значиться все нерухоме майно, у зв'язку з чим на момент розгляду заяви існували очевидні розбіжності, які не давали змоги встановити відповідність заявленого для державної реєстрації припинення обтяження документам, що його посвідчують.
Представник третьої особи в судовому засіданні у вирішенні спору поклався на розсуд суду.
Вислухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 18584706 від 04.03.2014 позивачу на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 50).
Судом встановлено, що державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції Велікановим А.В. 07.12.2000 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить громадянину ОСОБА_1 (а.с. 61).
З пояснень представника третьої особи в судовому засіданні було встановлено, що матеріали вказаного виконавчого провадження було знищено у зв'язку з закінченням трирічного терміну зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих до архіву.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 у справі № 825/4075/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною, скасування постанови та зняття арешту, позовні вимоги задоволено частково, знято арешт з квартири АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця Веліканова А.В. відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції від 07.12.2000, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с 14-15).
03.12.2013 старшим державним виконавцем Деснянського відділу Державної виконавчої служби України Чернігівського міського управління юстиції на виконання вищевказаної постанови було винесено відповідну постанову про зняття арешту з майна боржника, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_1, накладений відповідно до постанови відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер б/н від 07.12.2000 (а.с. 62).
Крім того, 03.12.2013 державним виконавцем на виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.11.2013 у справі № -1-63/99 (а.с. 12) було винесено постанову про зняття арешту з майна боржника, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_1, накладений відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 08.07.1999 (а.с. 52).
04.12.2013 Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції у Чернігівській області Прус Т.В. на підставі заяв державного виконавця були винесені рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 8648303 та № 8642910, якими проведено державну реєстрацію припинення обтяження: арешт нерухомого майна на квартиру з реєстраційним номером 147182074101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 55,59).
Так, як вбачається з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 13950685 від 04.12.2013 та № 13940866 від 04.12.2013 обтяження на вказану квартиру було припинено (а.с 56, 60).
11.12.2013 старший державний виконавець Деснянського відділу Державної виконавчої служби України Чернігівського міського управління юстиції звернувся до Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції у Чернігівській області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції у Чернігівській області Прус Т.В. 11.12.2013 було винесено рішення про відмову у державній реєстрації припинення обтяження арешту нерухомого майна на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с 33).
Вказане рішення було прийнято державним реєстратором на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і пунктів 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703.
Підставою для такої відмови визначено: подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: наявність розбіжностей щодо предмету обтяження у заяві про державну реєстрацію обтяження, постанові про зняття арешту з майна від 03.12.2013 Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції та даних у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 14399335 від 11.12.2013 на підставі постанови Державної виконавчої служби від 07.12.2000 на все майно ОСОБА_1 накладено арешт, про що здійснено запис про обтяження № 3786546 (а.с. 32).
Позивач вважає, по відповідач зобов'язаний виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження з усього невизначеного майна, оскільки рішенням суду знято арешт з квартири, а на праві приватної власності у нього відсутнє інше нерухоме майно, а тому звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV).
Згідно статті 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Статтею 8 Закону № 1952-IV визначені повноваження органу державної реєстрації прав, зокрема, орган державної реєстрації проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації, забезпечує ведення Державного реєстру прав.
При цьому відповідно до пункту 1 частини другої статті 9 Закону № 1952-IV, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
В силу частини четвертої статті 15 Закону № 1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Статтею 19 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Частиною 1 статті 24 Закону № 1952-IV передбачені підстави для відмови у державній реєстрації, зокрема, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Згідно частини 4 статті 24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Поряд з тим, процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (далі - Порядок № 868).
Відповідно до пункту 8 Порядку № 868, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.
Заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита (пункт 13 Порядку № 868).
Згідно пункту 73 Порядку № 868, під час проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є особа, якою встановлено обтяження, а також особа, в інтересах якої встановлено обтяження (обтяжувач). У разі проведення державної реєстрації припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є також особа, якою припинено обтяження, а також особа, в інтересах якої припинено обтяження.
Пунктом 75 Порядку № 868 передбачено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є, зокрема рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.
В судовому засіданні, з пояснень ОСОБА_1, реєстрів прав власності на нерухоме майно судом було встановлено, що на праві приватної власності позивачу, окрім квартири за адресою: вул. Рокосовського 18/47, м. Чернігів, будь-якого іншого нерухомого майна не належить.
Крім того, згідно листа Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 05.03.2014 № б/н, станом на 05.03.2014 на виконанні у відділі виконавчі провадження, у яких ОСОБА_1 є боржником, не перебувають (а.с. 63).
Таким чином, в даному випадку, у зв'язку із зняттям постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 арешту з квартири та встановленням відсутності іншого майна у позивача на праві власності, суд вважає, що наявність обтяження в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно на невизначене майно позивача порушує його право приватної власності, зокрема розпоряджатися квартирою на власний розсуд, а тому позовна вимога про зобов'язання відповідача скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження № 3786546, об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_1; підстава обтяження: постанова б/н 07.12.2000, Державна виконавча служба підлягає задоволенню.
Також, суд при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип "належного урядування", який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy[GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-І; "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-ХІІ; "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п.73).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), n.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява №32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року).
Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Також суд бере до уваги, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області, третя особа - Деснянський відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Реєстраційну службу Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження № 3786546, об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_1; підстава обтяження: постанова б/н від 07.12.2000, Державна виконавча служба.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Баргаміна