Копія
Ухвала
Іменем України
29.04.2009 Справа № 2-а-794/08/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Дугаренко О.В. , Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Колб Т.П.
за участю представників сторін:
представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача, Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 23.12.08 по справі № 2-а-794/08/0170
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)
до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим (вул. Павленко, 20,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95006)
про визнання рішення протиправним та скасування рішення
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.12.2008 року (судя Трещова О.Р.) у справі №2-а-794/08 позов Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" до Державної інспекції по контролю за цінами в АР Крим про визнання рішення протиправним та скасування рішення, задоволений у повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державної інспекції по контролю за цінами в АР Крим № 9 від 22.02.2008року про застосування до ВАТ «Крименерго»економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 15 830,00грн. та штрафу у розмірі 31 660,00грн.
Стягнуте на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго»з Державного бюджету України судовій збір у розмірі 3,40грн.
Не погодившись з постановою суду, Державна інспекція з контролю за цінами в АР Крим звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.12.2008 року, прийняти нове рішення, яким застосувати до позивача економічні та штрафні санкції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення»та «Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. №1819 на Державну інспекцію з контролю за цінами в АР Крим покладені контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо оформлення, встановлення та застосування цін і тарифів. Державної інспекцією по контролю за цінами в АР Крим була проведена перевірка дотримання державної дисципліни цін ВАТ «Крименерго»Ленінського РЕМ, за наслідками якої складений акт №0005 від 22.02.2008р., в якому зазначено, що позивач за період з 01.01.2007р. по 01.02.2008р. при нарахуванні плати за реалізовану електроенергію пільговій категорії споживачів «пенсіонерам МВС»порушило вимоги ст. 22 Закону України «Про міліцію»від 20.12.1990р. №565-ХІІ, яка передбачає 50% знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, а працівникам міліції, які проживають у сільської місцевості та в селах міського типу, і членам їх сімей за встановленими нормами. Роз'яснення НКРЕ України №05-39-13/2149 встановлює 50% знижку працівникам міліції, які проживають у сільській місцевості та в селах міського типу в межах норми -75 кВт/год на сім'ю з однієї -двох осіб на місяць і додатково 15 кВт/год на кожного іншого члена сім'ї, а не 30 кВт/год, як вважає позивач.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 29 квітня 2009 р. не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами. Відповідно до цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.
Згідно п. 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами територіальні органи - державна інспекція з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення, а саме:
- проводити відповідно до законодавства перевірку бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників, що відображаються у розрахункових документах незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням цін (тарифів); знайомитися з установчими документами та свідоцтвом про державну реєстрацію; перевіряти у посадових осіб, відповідальних за формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи, що посвідчують особу; проводити перевірку достовірності даних, наведених у документах з питань порядку формування, встановлення та застосування державних фіксованих та регульованих цін;
- одержувати відповідно до законодавства письмові пояснення, довідки, документи, матеріали з питань, що виникають під час перевірки порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи (їх копії) про рівень і економічну обґрунтованість цін (тарифів) на товари, роботи та послуги, їх техніко-економічні характеристики, ефективність, споживчі властивості тощо;
- обстежувати в установленому порядку виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання, що використовуються для виготовлення, зберігання й реалізації товарів
- проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін (тарифів), на які запроваджено державне регулювання;
- приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів);
- начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб'єктом господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.
Статтею 13 Закону України “Про ціни та ціноутворення”№ 507 XII від 03.12.1990 року (у редакції, чинній на момент здійснення перевірки) державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Відповідальність за порушення державної дисципліни цін передбачена статтею 14 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, де зазначено, що вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішення суду.
Суд першої інстанції вірно встановив, що ВАТ “Крименерго” відноситься до підконтрольних відповідачу установ, Держана інспекція по контролю за цінами в АР Крим мала повноваження з проведення перевірки Ленінського РЕМ ВАТ “Крименерго” з питання перевірки порядку застосування тарифів на електричну енергію.
Відповідно до п.15 плану роботи Державної інспекції на 1 квартал 2008 року та наказу Державної інспекції № 05 від 08.01.2008 року, на підставі посвідчення від 28.01.2008 року № 0005, виданого Державною інспекцією, головним держінспектором по контролю за цінами Козорєз О.Д. проведена планова перевірка Ленінського РЕМ ВАТ “Крименерго” з питання перевірки порядку застосування тарифів на електричну енергію. Перевірка проводилась з 28.01.2008 року по 22.02.2008 року з відома начальника Бичковського О.С. за період з 01.01.2007 року по 01.02.2008 року.
За результатами перевірки складено Акт від 22.02.2008 року № 0005, якім встановлено наступне:
- Ленінським РЕМ при нарахуванні плати за реалізовану електроенергію пільговій категорії споживачів порушенні вимоги статті 22 Закону України “Про міліцію” № 565XII від 20.12.1990 року, в результаті чого надмірно отримані та сплачені кошти склали 4630,29 гривень.
- В порушення наказу Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002 року “Про затвердження Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії” Ленінським РЕМ необґрунтовано нараховувалась плата за перетікання електричної енергії СРПП “Аква”, ДАТ “Чорноморнафтогаз”, КП “Сількомунгосп”, в результаті чого сума завищення склала 11199,97 гривень.
Ленінським РЕМ ВАТ “Крименерго” при розрахунках з громадянами, що мають пільги, (а саме пенсіонери Міністерства Внутрішніх Справ, що проживають у сільській місцевості і селищах міського типу) пільги надавалися у межах норм, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 року № 879 “Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати”. При здійсненні таких розрахунків Ленінське РЕМ також керувалось роз'ясненнями Національної комісії регулювання електроенергетики України від 28.08.2001 року № 05-39-13/2149.
Відповідно до частини 4 статті 22 Закону України “Про міліцію” № 565XII від 20.12.1990 року (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг а також палива в межах норм встановлених законодавством.
У той же час частиною 5 статті 22 Закону України “Про міліцію”, зазначено, що працівники міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, і члени їх сімей, які проживають з ними, забезпечуються безплатно житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами а також користуються іншими пільгами, встановленим законодавством.
Частиною 6 статті 22 Закону України “Про міліцію” визначено, за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на додаткову соціальну пільгу, визначену КМУ.
Абзацом 5 п.п а) п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 року № 879 “Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати” встановлено, що зазначені пільги надаються в межах таких норм - споживання електричної енергії на комунально-побутові потреби у сільській місцевості і селищах міського типу для громадян, яким відповідно до законодавства держава забезпечує безоплатне освітлення житла (квартири) у розмірі 30 кВт.год на місяць.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що працівники (пенсіонери) міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу і члени сімей, які проживають з ними, мають 100 процентну знижку по оплаті електроенергії в межах встановлених норм споживання,тобто 30 кВт.год на місяць, а обсяг електроенергії, спожитий понад встановлену норму, особи оплачують за встановленим відповідним тарифом для населення.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що правова норма ч. 5 статті 22 Закону України “Про міліцію”, якою встановлено пільги для пенсіонерів МВД, які проживають у сільській місцевості є спеціальною стосовно загальної норми - ч. 4 статті 22 Закону України “Про міліцію”, про пільги пенсіонерам МВД, тому саме спеціальна норма підлягає застосуванню.
При цьому, зазначена категорія громадян може користуватися лише однією пільгою, встановленою статтею 22 Закону України “Про міліцію”.
Стосовно дотримання Ленінським РЕМ ВАТ “Крименерго” наказу Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002 року “Про затвердження Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії” судова колегія зазначає.
Згідно з пунктом 3.1. наказу Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002 року “Про затвердження Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії”, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 01.02.2002 року № 93/6381 розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацію в її мережу згідно з відповідними додатками до Договорів, здійснюються з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5 000 кВт/годину.
Середньомісячне споживання визначається, як правило, за даними року, що передує розрахунку ЕЕРП; для сезонних споживачів - за даними періоду сезонної роботи; для неритмічно працюючих підприємств - за даними робочих місяців; для нових споживачів - за даними проектної організації.
Висновки перевірки, викладені відповідачем у акті від 22.02.2008 року № 0005 , щодо порушення позивачем зазначеного вище наказу ґрунтуються на тому, що розрахунок з КП “Сількомунгосп”, як з новим споживачем, повинен здійснюватися за проектної організації.
Однак, перевіркою матеріалів по справі встановлено, що між Приозерненським Комунальним підприємством “Сількомунгосп” та ВАТ “Крименерго” 16.03.2004 року укладено договір № 1138 на поставку електричної енергії. Актом прийому-передачі від 14.07.2006 року Керченським ВП ВКГ на баланс Приозерненського Комунального підприємства “Сількомунгосп” передано цілісний майновий комплекс з новою назвою -“Центральна водопостачальна станція с. Приозерне”. Згідно з Актом інвентаризації токоприймачів насосної станції від 15.08.2006 року ліміт споживання електроенергії склав 6840 кВт/год у місяць. До передачі майнового комплексу на баланс, згідно накопичувальної відомості за період з 15.08.2005 по 21.07.2006 року середньомісячне споживання електричної енергії складало 6840 кВт/год у місяць. На підставі цього між Приозерненським Комунальним підприємством “Сількомунгосп” та ВАТ “Крименерго” до договору від 16.03.2004 року № 1138 укладено Додаток № 5 “Про порядок розрахунків за перетоки реактивної енергії”.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, та в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути доказами у справі.
Відповідачем не надано жодних доказів, на підтвердження доводів Акта від 22.02.2008 року № 0005, щодо визначення Приозерненського Комунального підприємства “Сількомунгосп” новим підприємством.
Але, у судовому засіданні позивач у повному обсязі підтвердив факт, що як КП “Сількомунгосп” так і цілісний майновий комплекс з новою назвою -“Центральна водопостачальна станція с. Приозерне, що є об'єктом, переданим на баланс зазначеному підприємству, не є новим споживачем, середньомісячне сумарне споживання електроенергії на цій площадці перевищує 5000 кВт.год у місяць, та складає 6840 кВт.год у місяць, тому позивач обґрунтовано отримує від Приозерненського Комунального підприємства “Сількомунгосп” плату за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацію в її мережу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ВАТ “Крименерго” законно проводило розрахунки за компенсацію реактивної енергії з Приозерненським Комунальним підприємством “Сількомунгосп”.
Висновки перевірки, викладені відповідачем у акті від 22.02.2008 року № 0005, щодо порушення позивачем зазначеного вище наказу ґрунтуються на тому, що сумарне середньомісячне споживання СРПП “Аква”, ДАТ “Чорноморнафтогаз” за 2006 рік активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці не перевищувало 5 000 кВт.годину.
Згідно з пунктом 3.1. наказу Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002 року “Про затвердження Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії” середньомісячне споживання визначається, як правило, за даними року, що передує розрахунку ЕЕРП; для сезонних споживачів - за даними періоду сезонної роботи.
Відповідно до роз'яснень Держінспекції України з нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії, щодо проведення розрахунків за перетікання реактивної електроенергії із сезонними споживачами, сумарне споживання активної електроенергії визначається за даними середньомісячного споживання, яке визначене за місяцями роботи основного виробництва.
Згідно з роз'ясненнями Держенергонагляду України від 12.03.2008 року до сезонних споживачів відносяться споживачі електричної енергії або окремі їх об'єкти (площадки), основна виробнича діяльність яких визначається сезонним характером подачі сировини, матеріалів, надання послуг, що спричинює різке, понад 50% збільшення навантаження споживача (об'єкту, площадки) у робочій період у порівнянні з неробочим періодом року.
Сезонність - поняття, що характеризує зміну явищ у динаміці, які повторюються і можуть бути викликані різними причинами, у тому числі змінами пори року, явищами природи, врожайністю, а також звичаями, традиціями, таке інше.
Судом встановлено, що Сільськогосподарське риболовецьке приватне підприємство “Аква” основну виробничу діяльність здійснює під час путини. Сезонний характер роботи підприємства підтверджується також розрахунком активної електроенергії за 2006 рік, 2007 рік, де у січні, травні, червні, липні, серпні середньомісячне споживання електричної енергії у багато разів перевищує споживання її у інші періоди.
Згідно з розрахунками активної електроенергії за 2006 рік, 2007 рік по ДАТ “Чорноморнафтогаз” основне сезонне навантаження на виробництво, що значно збільшує середньомісячне споживання електричної енергії приходиться на січень, лютий, листопад, грудень (тобто на період опалювального сезону).
Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 23 грудня 2008 р. підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної інспекції по контролю за цінами в АР Крим про визнання рішення протиправними та скасування рішення - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в АРК на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.12.2008 року у справі №2-а-794/08 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.12.2008 року у справі №2-а-794/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис О.В.Дугаренко підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Суддя З.І.Курапова