Справа: № 826/16760/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.
Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
27 лютого 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Коротких А.Ю., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київмлин» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Київмлин» до Державної інспекції України з контролю за цінами про визнання протиправними та скасування рішення та припису, -
Приватне акціонерне товариство «Київмлин» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної інспекції України з контролю за цінами про визнання протиправними та скасування рішення № 27 від 02 жовтня 2013 року та припису № 29 від 02 жовтня 2013 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 110-13 від 11 вересня 2013 року відповідачем проведена планова перевірка дотримання позивачем вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
За підсумками проведеної перевірки встановлено, що позивачем при формуванні оптово-відпускної ціни на борошно в/г в серпні 2013 року застосовано рівень рентабельності в розмірі 19,17 %, у липні 2013 року - 18,8 %; на борошно житнє обдирне в січні 2013 року застосовано рівень рентабельності в розмірі 15,96 %; у грудні 2012 року - 15,67 %.
У ході перевірки відповідачем встановлено, що при формуванні цін на фасування борошна в дрібну упаковку для давальців у лютому 2013 року застосовано рівень рентабельності в розмірі 24,47 %, у березні 2013 року - 21,22 %, у квітні 2013 року - 21,36 %, у липні 2013 року - 10,89 %, на фасування борошна в 50 кг пакети в грудні 2012 року застосовано рівень рентабельності в розмірі 11,06 %, у жовтні 2012 року - 13,86 %.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 021 від 30 вересня 2013 року, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем діючих законодавчих норм, а саме: пп. 1.1 п. 1 Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради № 741 від 08 травня 2012 року, у результаті чого необґрунтовано отримано суму виручки в розмірі 2 627 533,08 грн.; пп. 1.2 п. 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради № 741 від 08 травня 2012 року, у результаті чого необґрунтовано отримано суму виручки в розмірі 154 734,39 грн.
У зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем прийнято: рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін № 27 від 02 жовтня 2013 року, яким вирішено виучити у позивача в дохід державного бюджету необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 2 782 267,47 грн. та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки - 2 782 267,47 грн.; припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін № 29 від 02 жовтня 2013 року, яким позивача зобов'язано в місячний термін усунути порушення пп. 1.1 п. 1 та пп. 1.2 п. 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 741 від 08 травня 2012 року «Про регулювання цін на продовольчі товари» шляхом приведення цін у відповідність до зазначених норм, а саме: у подальшому здійснювати формування оптово-відпускних цін при виробництві борошна в/г, борошна житнього обдирного відповідно до вищезазначених вимог.
Не погоджуючись з рішенням та приписом відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство «Київмлин» зареєстроване в якості юридичної особи 19 квітня 2007 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ № 889696.
Позивач звернувся до Головного управління з питань цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) за наданням роз'яснення, за який період необхідно обчислювати рентабельність виробництва, що підпадає під дію розпорядження Київської міської ради «Про регулювання цін на продовольчі товари» № 741 від 08 травня 2012 року.
Згідно з листом Головного управління з питань цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 09050/2-1120 від 31 березня 2009 року, позивача повідомлено, що дотримання державної дисципліни цін в частині встановленого розпорядженням органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про регулювання цін на продовольчі товари» № 741 від 08 травня 2012 року граничного рівня рентабельності виробництва борошна пшеничного вищого, першого і другого сортів, борошна житнього обдирного у розмірі 8 відсотків здійснюється відповідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в якому передбачено, що звітним періодом є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року.
З огляду на вищевикладене позивач дійшов висновку, що незалежно від визначеного ним рівня рентабельності у будь-якому місяці, у підсумку за рік ним визначений рівень рентабельності виробництва борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту, борошна житнього обдирного в межах 8 відсотків та пакування (фасування) продовольчих товарів, щодо яких запроваджено державне регулювання цін, без урахування вартості сировини в межах 10 відсотків.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення», норматив рентабельності - рівень прибутковості, що визначається суб'єктом господарювання під час формування ціни. Граничний норматив рентабельності є його максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб'єктом господарювання під час встановлення ціни товару.
Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, ціноутворення - процес формування та встановлення цін.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення», суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.
Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.
Згідно зі ст. 12 вказаного Закону, державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.
Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).
Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.
Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв'язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб'єкта господарювання.
Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов'язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом: 1) установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів); 2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.
Згідно зі ст. 16 вказаного Закону, органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.
Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про ціни і ціноутворення», основними функціями уповноважених органів є: 1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; 3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення.
За змістом ст. 18 вказаного Закону, уповноважені органи мають право: 1) проводити у суб'єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки: достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін; наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб; 2) одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки; 3) одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб'єктами господарювання на їх вимогу; 4) робити запити та одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на них функцій; 5) вимагати від суб'єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 6) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 7) надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 8) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення», до суб'єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за: 1) порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки; 2) стягнення плати за товари, які згідно із законодавством надаються безоплатно, - штраф у розмірі 100 відсотків вартості проданих (реалізованих) товарів; 3) надання уповноваженим органам недостовірних відомостей - штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 4) невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій - штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суми адміністративно-господарських санкцій зараховуються до державного бюджету.
Сума необґрунтованої виручки, одержаної суб'єктами господарювання, які на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача, повертається споживачам.
За змістом п. 1 Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 741 від 08 травня 2012 року «Про регулювання цін на продовольчі товари», встановлено для всіх суб'єктів господарювання: граничні рівні рентабельності виробництва борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту, борошна житнього обдирного - 8 відсотків, хліба вагою більш як 500 грамів з борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту та їх суміші, борошна житнього та суміші борошна пшеничного та житнього простої рецептури (борошно, дріжджі, сіль, вода) без додавання цукру, жиру, інших наповнювачів, а також хліба і хлібобулочних виробів для діабетиків - 12 відсотків; граничні рівні рентабельності пакування (фасування) продовольчих товарів, щодо яких запроваджено державне регулювання цін, без урахування вартості сировини не вище ніж 10 відсотків.
Згідно з п. 6 Порядку формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 373 від 17 квітня 2008 року, формування цін на продовольчі товари здійснюється з урахуванням планованого обсягу їх виробництва, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі галузевих технологічних нормативів (норм) матеріальних витрат, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та цін у планованому періоді, визначених на підставі прогнозних індексів зміни цін виробників.
За змістом п. 8 вказаного Порядку, планування витрат здійснюється на підставі галузевих технологічних нормативів використання матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів, норм і розцінок з оплати праці, нормативів витрат з управління та обслуговування виробництва, затверджених Мінагрополітики.
Витрати, об'єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням економічно обґрунтованих планованих витрат за попередній рік, прогнозу індексів зміни цін виробників та техніко-економічних розрахунків.
Планування витрат з оплати праці працівників суб'єкта господарювання здійснюється згідно з додатком до цього Порядку та з урахуванням положень Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями, галузевої угоди між Мінагрополітики, галузевими об'єднаннями підприємств, профспілкою працівників агропромислового комплексу та колективного договору.
Проаналізувавши викладені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що належними та допустимими доказами у справі доведено, що позивачем не допущено порушення граничних рівнів рентабельності виробництва борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту, борошна житнього обдирного, а також пакування (фасування) продовольчих товарів, щодо яких запроваджено державне регулювання цін, без урахування вартості сировини, оскільки останній діяв відповідно до вимог Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 741 від 08 травня 2012 року, роз'яснень, наданих в листі Головного управління з питань цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 09050/2-1120 від 31 березня 2009 року, а тому відповідач під час прийняття оскаржуваних рішення та припису діяв з порушенням наведених вимог Закону України «Про ціни і ціноутворення», Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 741 від 08 травня 2012 року «Про регулювання цін на продовольчі товари».
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваних рішення та припису, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київмлин» до Державної інспекції України з контролю за цінами про визнання протиправними та скасування рішення та припису є обґрунтованими та засновані на нормах права.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київмлин» - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року - скасувати та ухвалити нову.
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Київмлин» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції України з контролю за цінами про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін № 27 від 02 жовтня 2013 року та припису Державної інспекції України з контролю за цінами про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін № 29 від 02 жовтня 2013 року.
Повний текст постанови виготовлений 04 березня 2014 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді А.Ю. Коротких
Н.М. Літвіна
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Коротких А. Ю.
Літвіна Н. М.