Справа: № 2а/2506/1587/11 Головуючий у 1-й інстанції: Коверзнєва В. О. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
Іменем України
27 лютого 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Грибан І. О., Губської О. А.
при секретарі: Тур В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 листопада 2013 р. у справі за заявою відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про зміну способу та порядку виконання рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 14.07.2010 року перерахунок пенсії позивачу з урахуванням доплат та надбавок, пов'язаних з виконанням службових обов'язків у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, в розмірі 150% мінімальної заробітної плати, та виплатити перераховану суму з урахуванням зроблених виплат.
17.10.2013 року до суду звернувся відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області з поданням про зміну способу та порядку виконання постанови суду та стягнення з боржника нарахованої за постановою суду суми надбавки до пенсії в розмірі 8185 грн. 35 коп., яку до цього часу стягувачеві не виплачено.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 листопада 2013 р. заяву задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу і прийняти нове рішення, яким клопотання залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, представник боржника пояснила, що нарахована позивачу сума доплати невиплачена через відсутність відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Відповідно до частини 1 статті 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами пункту другого частини четвертої статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).
Аналіз резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року та синтез наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.
За таких обставин заявник просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. Хоча в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 198, 223 КАС України).
Відтак суд першої інстанції, задовольняючи заяву про зміну способу виконання рішення, не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, чим змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.
Крім того, в розумінні ч. 1 ст. 263 КАС України підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його виконання є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
З матеріалів справи вбачається, що виконання судового рішення неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
Також колегія суддів наголошує, що "захист порушеного права у судовому рішенні" і "спосіб виконання судового рішення" не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).
Аналіз оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про те, що суд першої інстанції, змінюючи спосіб виконання постанови суду, фактично змінив її суть, що належить до повноважень суду апеляційної або касаційної інстанції.
Вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовують позицію суду першої інстанції, а тому підлягають задоволенню.
У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 листопада 2013 р. у справі за заявою відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про зміну способу та порядку виконання рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов"язання вчинити дії задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 листопада 2013 р. скасувати.
Прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні заяви відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя О. О. Беспалов
Суддя І. О. Грибан
Суддя О. А. Губська
(Повний текст ухвали виготовлено 04.03.2014 року)
.
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.