07 березня 2014 рокум. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ситнік О.М., розглянувши касаційну скаргу
ОСОБА_2 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 31 жовтня 2004 року, вона, маючи намір придбати житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, за попередньою домовленістю передала ОСОБА_2 аванс у розмірі 10 % від вартості житлового будинку, що складає 5 тис. доларів США; 15 лютого 2005 року позивачка передала ОСОБА_2 45 тис. доларів США, що підтверджено розпискою.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровській області від 07 липня 2011 року у позові ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 та визнання за нею права власності на вказаний будинок відмовлено. Виселено ОСОБА_3 з житлового будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку не був визнаний дійсним, просила суд стягнути з ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 50 тис. доларів, що за курсом НБУ еквівалентно 398 500 грн.
Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 398 500 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.
Судами першої та апеляційної інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.
Суди обґрунтовано задовольнили позов відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України, оскільки належних доказів повернення відповідачкою наданих ОСОБА_3 грошових коштів за розпискою не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені у рішенні апеляційного суду Дніпропетровській області від 07 липня 2011 року доказуванню не підлягають, належних доказів про скасування чи оскарження вказаного судового рішення не надано.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ О.М. Ситнік