20 лютого 2014 р. Справа № 9104/13146/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Рибачука А. І., Яворського І. О.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року по справі №809/2569/13 - а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано - Франківській області про визнання незаконним та скасування наказу Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано - Франківській області від 10 липня 2013 року за №34 о/с про звільнення, поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до Івано - Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано - Франківській області і просив: визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 10 липня 2013 року за №34 о/с про звільнення його з посади; поновити на посаді, яку він займав на час звільнення та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 липня 2013 року начальником Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано - Франківській області видано наказ №34 о/с, відповідно до якого його (позивача) було звільнено з посади старшого інспектора (з організації служби, озброєння та спецзасобів) відділу охорони Галицької виправної колонії (№128) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Вважає, що при прийнятті рішення про звільнення відповідачем не дотримано вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань, у зв'язку з чим відповідач прийшов до помилкового висновку про грубе порушення ним Інструкції з організації охорони кримінально - виконавчих закладів і, відповідно, видав безпідставний наказ про звільнення. За результатами інспекційної перевірки складення висновку службового розслідування є неможливим. Також, як вважає позивач, наказ про призначення службового розслідування стосовно нього не видавався, а в ході службової перевірки він був позбавлений можливості дати пояснення по суті допущеного порушення дисципліни. Крім того, йому на надали для ознайомлення копію висновку службового розслідування і відповідачем було порушено порядок притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. При прийнятті оспорюваного наказу не було враховано, що звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
ОСОБА_2 - Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано - Франківській області про визнання незаконним та скасування наказу Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано - Франківській області від 10 липня 2013 року за №34 о/с про звільнення, поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Позивач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Окрім цього, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що звільненню з посади повинен передувати висновок службового розслідування, який окрім іншого повинен містити пропозиції щодо виду дисциплінарного стягнення. Станом на день звільнення, йому не були відомі причини такого звільнення, а саме звільнення є незаконним, оскільки зазначені підстави не відповідають дійсним обставинам справи. Тобто, як зазначає позивач, звільнення його з посади проведено без дотримання та врахування відповідних положень Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України». Проте, судом першої інстанції ці обставини не були враховані. Крім цього, судом були взяті до уваги показання свідків, які в силу службової залежності не могли дати об'єктивних показань з приводу фактичних обставин справи.
Особа, яка подала апеляційну скаргу (позивач) в судове засідання не прибула, а також не направив представника в судове засідання відповідач, хоча особи, які беруть участь у справі, належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час та місце судового засідання у справі.
Також, від вказаних осіб відсутні клопотання про розгляд справи за їх участі та участі їх представників.
У зв'язку з цим та у відповідності до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні питання про дисциплінарну відповідальність позивача у вигляді звільнення з Державної кримінально - виконавчої служби України взято до уваги тяжкість проступку, обставини, за яких його вчинено, заподіяну шкоду, попередню поведінку позивача, характеристику, його ставлення до виконання службових обов'язків, зауваження по службі та дисциплінарні стягнення до прийняття оскаржуваного рішення.
Обставини, встановлені в ході службової перевірки, повністю підтвердилися в ході судового розгляду адміністративної справи. При цьому, як зазначає суд першої інстанції, залишення місця несення служби начальником варти протягом трьох годин без необхідності, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, є грубим дисциплінарним проступком, який спричинив тяжкі наслідки у вигляді порушення правил охорони Галицької виправної колонії №128, яка є кримінально - виконавчою установою закритого типу.
Тому, суд першої інстанції погодився з прийнятим відповідачем рішенням щодо застосування до позивача звільнення з органів державної пенітенціарної служби України, як крайнього заходу дисциплінарного впливу.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, наказом начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано - Франківській області від 23 травня 2011 року за №26 о/с позивача призначено тимчасово виконуючим обов'язки інспектора відділу нагляду і безпеки Галицької виправної колонії №128. Наказом Державної пенітенціарної служби України №73 від 02 серпня 2011 року йому присвоєно спеціальне звання лейтенант внутрішньої служби.
З 11 грудня 2012 року позивач проходив службу у Галицькій виправній колонії №128 на посаді старшого інспектора (з організації служби, озброєння та спецзасобів) відділу охорони, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта внутрішньої служби.
Згідно з наказом начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано - Франківській області від 10 липня 2013 року за №34 о/с позивача звільнено з посади старшого інспектора (з організації служби, озброєння та спецзасобів) відділу охорони Галицької виправної колонії №128 з 10 липня 2013 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Виданню вказаного наказу передувала службова перевірка по факту порушення позивачем дисципліни, на підставі якої були видані накази: від 12 червня 2013 року за №139 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Галицької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Івано - Франківській області №128» та від 08 липня 2013 року за №161 «Про виконання пунктів 1 та 2 наказу управління Державної пенітенціарної служби України в Івано - Франківській області від 12 червня 2013 року №139».
Згідно матеріалів службової перевірки по факту порушення дисципліни старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_1 в ході її проведення встановлено, що відповідно до наказу начальника Галицької виправної колонії від 05 червня 2013 року за №158 та постової відомості варти колонії за 7 - 8 червня 2013 року позивач заступив начальником варти з охорони колонії та відповідальним по відділу охорони із 08:00 години 07 червня 2013 року по 08:00 годину 08 червня 2013 року. Близько 23 години 20 хвилин 07 червня 2013 року під час проведення раптової перевірки несення служби було виявлено, що начальник варти у вартовому приміщенні відсутній. В ході перевірки встановлено, що позивач близько 20 години 20 хвилин залишив свою табельну вогнепальну зброю у сейфі начальника варти та самовільно покинув місце несення служби, вибувши за межі колонії. При цьому, як було встановлено в ході перевірки, позивач під час відсутності за місцем несення служби, вживав спиртні напої в парку села Маріямполя Галицького району і повернувся на територію Галицької виправної колонії №128 лише о 23 годині 40 хвилин. Тому, рішенням начальника колонії о 01 годині 30 хвилин 08 червня 2013 року позивача було відсторонено від несення служби.
Відповідно до наказу від 08 липня 2013 року за №161 вирішено звільнити з Державної кримінально - виконавчої служби України старшого інспектора (з організації служби, озброєння та спецзасобів) відділу охорони Галицької виправної колонії №128 старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 за порушення службових обов'язків, що виразилося у невиконанні пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ», пункту 92 наказу Державного департаменту з питань виконання покарань від 08 грудня 2003 року №237 дск «Про затвердження Інструкції з організації охорони кримінально - виконавчих установ закритого типу», а також у відсутності у вартовому приміщенні установи протягом трьох годин та появі на службі у нетверезому стані.
Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року, який також розповсюджується на органи Державної пенітенціарної служби України, встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників, дотримуватися норм професійної та службової етики, у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Статтями 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ передбачено накладення на осіб рядового і начальницького складу органів Державної пенітенціарної служби України за порушення службової дисципліни такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, а у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Інструкцією з організації охорони кримінально - виконавчих установ закритого типу, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 08 грудня 2003 року №237 дск визначено обов'язки начальника варти.
Зокрема, відповідно до ст. 83 Інструкції начальник варти відповідає за надійну охорону та оборону доручених варті об'єктів, за пропускний режим, рівень готовності особового складу варти до дій за надзвичайних обставин, правильне виконання службових завдань, стан дисципліни і порядок у вартовому приміщенні, додержання законності і заходів безпеки, за збереження та справність зброї, боєприпасів, інженерно-технічних, матеріальних і транспортних засобів, засобів пожежогасіння, зв'язку, іншого майна згідно з описом, а також за правильне їх використання.
Згідно ст. 92 Інструкції начальнику варто заборонено виходити з вартового приміщення, крім випадків, пов'язаних з виконанням службових обов'язків; у разі виходу з вартового приміщення він призначає замість себе свого помічника або одного з вартових.
Відповідно до п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 передбачено звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що у даному випадку факт порушення позивачем дисципліни, підтверджений належними і допустимими доказами, які були досліджені і яким суд першої інстанції дав правильну оцінку.
Судом першої інстанції також, були допитані як свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтвердили фактичні обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку
При цьому, за фактом порушення дисципліни відповідачем проведено службову перевірку у відповідності до вимог Інструкції про порядок обліку та проведення службових розслідувань за випадками надзвичайних подій і правопорушень за участю персоналу Державної кримінально - виконавчої служби, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 17 вересня 2008 року за №240.
Тому, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на те, що службове розслідування за фактом порушення дисципліни не проводилося.
Крім цього, питання про звільнення позивача з Державної кримінально - виконавчої служби України за порушення дисципліни розглядалося на засіданні кадрової комісії, а також при вирішенні питання про дисциплінарну відповідальність позивача були враховані усі обставини і, зокрема, зауваження по службі та дисциплінарні стягнення, застосовані до прийняття оскаржуваного рішення. Відповідно до наказу від 01 червня 2013 року за №135 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за неналежний контроль за станом озброєння, відпрацювання нормативів і ввідних з черговими вартами, ведення службової документації.
Тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що до позивача дисциплінарне стягнення застосовано обґрунтовано, у відповідності до визначеного порядку та з урахуванням усіх обставин, що підлягають врахуванню.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, застосування до позивача звільнення з органів Державної пенітенціарної служби України, як крайнього заходу дисциплінарного впливу, у даному випадку є обґрунтованими, з огляду також і на те, що вчинене позивачем порушення дисципліни має ознаки грубого дисциплінарного проступку.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що оспорюваний наказ про звільнення позивача за порушення дисципліни прийнятий відповідачем законно, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та у межах визначених законом повноважень
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності звільнення, невідповідність підстав звільнення дійсним обставинам справи, а також щодо звільнення його з посади без дотримання та врахування відповідних положень Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» не заслуговують на увагу, оскільки вказані доводи та відповідні обставини були викладені позивачем на обґрунтування позовних вимог, і щодо цих доводів суд першої інстанції прийшов до законних і обґрунтованих висновки.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що постанова суду відповідає вищевказаних вимогам щодо законності та обґрунтованості судових рішень.
Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року по справі №809/2569/13 - а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано - Франківській області про визнання незаконним та скасування наказу Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано - Франківській області від 10 липня 2013 року за №34 о/с про звільнення, поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення особам, які беруть участь у справі копії ухвали і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Клюба
Судді: А. І. Рибачук
І. О. Яворський