№ 712/8528/12
21.02.2014 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого: Івашкович І.І.
при секретарі: Гайданка Г.В.
з участю представника: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про визнання недійсним державного акту на право власності на землю,
ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із даним позовом, посилаючись на те, що у грудні 2011 року в процесi розгляду справи №2-1244/11 вони дізналися про існування у відповідачки ОСОБА_4 державного акту на право приватної власності на землю від 12.06.2007 року серй ЗК №005837.
По вищезазначеній судовій справі позивачем була ОСОБА_5 (оспорювався державний акт серії ЗК №051461 від 17.03.2006 року, виданий ОСОБА_6 ) і основною підставою відмови у позові було те, що ОСОБА_5 06.02.1997 року за договором дарування було подаровано ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кожному по ? частині житлового будинку з надвірними спорудами та по 1/2 частині земельної ділянки, що знаходитъся по АДРЕСА_1.
Враховуючи зазначене суди прийшли до висновку, шо права ОСОБА_5 не можуть бути порушені так як вона не являється власнком ні будинку,нi земельної ділянки, яка межує з відповідачем (з будинковолодінням по АДРЕСА_2) у зв'язку з чим вони заявляють даний позов.
Згідно ст.198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних дiлянок. Кадастрова зйомка включає: погодження меж земельної дiлянки з суміжними власниками та землекористувачами.
Відповідно до ст.95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов'язані співпрацювати при вчиненні дiй, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного (ст.ст.91,96,103 ЗК України).
Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осiб на земельнi дiлянки здійснюєтъся шляхом, зокрема:
визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способiв.
Таким чином, перелік та захист їхніх прав як суміжних землекористувачів та власників чітко передбачений Законом.
Як встановив суд першої інстанції по справi №2-1244/11 (рішення суду набрало законної сили) межі земельної ділянки, не погоджувались ні з ОСОБА_5 нi з ОСОБА_3 та ОСОБА_8
Стаття 198 ЗК України визначає обов'язок погодження меж земельної ділянки з суміжними власникамн та землекористувачами.
Згідно технічної документації, щодо переоформлення права приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 на гр. ОСОБА_4 «місцеположення кутів зовнішніх меж землекористування відновлені в натурі по фактичному їх положенню на мiсцевості в присутності представника землекористувача та погоджено з представниками суміжних землекористувачів. При узгодженні зовнішніх меж земельної ділянки сумiжними землекористувачами претензій не заявлено».
Зазначений висновок землевпорядника не відповідає дійсності так як на момент його складання в мiсцевому судi знаходилися справи по межових спорах зiнiцiйованих як ОСОБА_4, так і з їхнього боку.
Крім того, в зазначеній землевпорядній документації міститься акт узгодження меж земельної ділянки вiд 13.05.2005 року з гр.ОСОБА_9, а не з ОСОБА_4.
Разом з тим, даний акт затверджено представником зовсім iншої організації (КП «Румб» ОСОБА_10) нiж тією, яка розробляла техдокументацію.
Згідно ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов»язковою. Інформація про права на нерухоме майна та їx обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав, держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не данють змоги встановити вiдповiднiсть заявлених прав документам, що їх посвідчують.
При оформленні державного акту на право приватної власності на землю від 12.06.2007 року серії ЗК №005837 крім підробленого підпису ОСОБА_5 в землепорядній техдокументації були також відсутні підписи суміжних землевласників ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Посилаючись на вказане просять визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 12.06.2007 року серії ЗК №005837, виданий на ім.»я ОСОБА_4.
У судовому засіданні позов підтримано.
Представник Ужгородської міської ради та відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилися.
Третя особа - ОСОБА_5 в судове засідання не з»явилася.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.
Із матеріалів справи слідує, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК №005837, такий видано ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,06 га, розташовану в АДРЕСА_2 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд.
Право власності на земельну ділянку набуто ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 21.12.2006 року.
Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просять визнати недійсним вказаний вище державний акт на право власності на земельну ділянку з тих підстав, що із ними, як суміжними землекористувачами не було погоджено межі земельної ділянки.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачені способи захисту прав на земельні ділянки.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення буд-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб здійснюються шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.
Згідно ч.1 ст 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19.12.2011 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Ужгородської міської ради та ОСОБА_4 відмовлено у визнанні недійсним Державного акту на право власності на землю серії ЗК 051461 від 17.05.2006 року виданого ОСОБА_6на земельну ділянку розміром 0,06 га по АДРЕСА_2.
При розгляді вказаної справи судом встановлено, що згідно Державного акту право власності на землю №1344 виданого на підставі рішення Ужгородської міської ради від 25.09.1996 року ОСОБА_5 являлася власником земельної ділянки розміром 0,075 га по АДРЕСА_1.
На підставі договору купівлі-продажу №884 від 17.03.2005 року ОСОБА_6 17.03.2006 року було видано Державний акт на земельну ділянку по АДРЕСА_2.
Згідно договору дарування від 05.02.1997 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_11та ОСОБА_8 по ? частці житлового будинку з надвірними будовами та по ?? частині земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.12.2006 року ОСОБА_6 продала ОСОБА_4 належний їй на праві власності житловий будинок та земельну ділянку площею 0,06 га по АДРЕСА_2.
Згідно доданого до справи плану меж земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:17:003:0022) суміжними землекористувачами є ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,ОСОБА_16, ОСОБА_5
Із змісту позову вбачається, що позивачами не оспорюються будь-які дії відповідачки ОСОБА_4 щодо користування земельною ділянкою, не ставиться питання про порушення меж, визначених Державними актами на право власності на землю, не вказується на дії що порушують права або створюють небезпеку порушення прав позивачів на належну їм земельну ділянку, на заподіяння збитків, тощо.
Достатніх доказів про те, що відповідачкою порушені права позивачів, як власників земельної ділянки по АДРЕСА_1 суду не надано.
Передбачених ст. 378 ЦК України підстав для припинення права власності відповідачки на земельну ділянку кадастровий номер: 2110100000:17:003:0022 суд не вбачає.
Із вказаних підстав позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст.10,11,60,214,215 ЦПК України, ст.378 ЦК України, ст.ст.152,153,198 ЗК України, суд,-
У позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акта на право власності на землю серії ЗК 005837 від 12.06.2007 року, виданого на ім.»я ОСОБА_4 - відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку , встановленому Цивільно-процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Івашкович І.І.