Головуючий у 1 інстанції - Качуріна Л.С.
Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.
04 березня 2014 року справа №812/9286/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е. Г., суддів Яманко В. Г., Васильєвої І. А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 р. у справі № 812/9286/13-а (головуючий І інстанції Качуріна Л.С.) за позовом Державного підприємства "Антрацит" до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення №1559 від 06 серпня 2013 року,-
Державне підприємство "Антрацит" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 1559 від 06 серпня 2013 року.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 р. позов задоволено. Суд першої інстанції скасував рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області № 1559 від 06.08.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, стягнув з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Антрацит» документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 172,05 грн..
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування скарги відповідач зазначає про неправильний висновок суду першої інстанції щодо розповсюдження дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку із порушенням справи про банкрутство позивача, оскільки дія мораторію не поширюється на вимоги поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсій та інше соціальне страхування.
Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ВП «Антрацитівський ремонтно-механічний завод» ДП «Антрацит» ( далі ВП «АРМЗ» ДП «Антрацит» ) є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 1 січня 2011 року. Відокремлений підрозділ належить до платників збору відповідно до ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).
13 травня 2013 року ВП «АРМЗ» ДП «Антрацит» подано до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області звіт про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2013 року, відповідно до якого самостійно нараховано до сплати єдиний внесок у розмірі 469 641,19 грн. (рядок 8 звіту) (а. с. 12-18).
Платіжними дорученнями № 334 від 13 травня 2013 року, № 359 від 20 травня 2013 року, № 374 від 31 травня 2013 року, № 396 від 31 травня 2013 року ВП «АРМЗ» ДП «Антрацит» сплачено єдиний внесок за квітень 2013 року відповідно до призначення платежу (а.с.20-23).
З картки особового рахунку ВП «АРМЗ» ДП «Антрацит» вбачається, що сплачена позивачем сума єдиного внеску за квітень 2013 р. у розмірі 469 641,19 грн. зарахована відповідачем в рахунок погашення недоїмки, штрафних санкцій та пені попередніх періодів.
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області № 1559 від 06 серпня 2013 року до ВП «АРМЗ» ДП «Антрацит» застосовано штрафні санкцій у сумі 46 964,12 грн. та нараховано пеню - 24865,48 грн. за період з 28.05.2013 по 29.07.2013 (а.с.8).
Як вбачається з розрахунку фінансових санкцій та пені затримка у сплаті страхових внесків за період з 28.05.2013 року по 29.07.2013 року становить від 30 до 62 днів. (а. с. 8 зворотній бік)
Позивач не погодившись із вищезазначеним рішенням оскаржив його до Пенсійного фонду України. Рішенням Пенсійного фонду України № 26350/09-10від 03.10.2013 скарга ДП «Антрацит» залишена без розгляду (а. с. 6-7).
Відповідно до матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Луганської області від 09 січня 2013 року порушено провадження у справі про банкрутство щодо ДП «Антрацит» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а. с. 10).
Постановою Вищого господарського суду України від 19 грудня 2013 року у справі № 913/124/13-г припинено провадження у справі 913/124/13-г про банкрутство Державного підприємства "Антрацит".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату винесення рішення заборгованість з єдиного внеску, яка підлягає сплаті в умовах дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у позивача відсутня.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Проблемою даного спору є наявність у органу Пенсійного фонду права на здійснення зарахування сплачених після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів особою, відносно якої порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, сум єдиного внеску в рахунок погашення недоїмки, штрафних санкцій та пені, які виникли до дати введення мораторію.
Частиною 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно з ч. 6 ст. 25 вказаного Закону за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Відтак, зарахування в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені сплачених сум єдиного внеску у разі наявності у платника заборгованості є обов'язком органу Пенсійного фонду.
Разом з тим, приписи цього Закону до правовідносин, що розглядаються, повинні застосовуватися з урахуванням того, що відносно ДП «Антрацит» ухвалою господарського суду Луганської області від 09.01.2013 р. в справі № 913/124/13-г порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Статтею 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (частина 1).
Частиною 3 цієї правової норми визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Виходячи з наведеного можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Відтак, під час дії мораторію зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, в тому числі щодо сплати єдиного внеску, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань.
Стосовно зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання. Тож оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.01.2013 р. в справі № 913/124/13-г порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Тобто, на стягнення недоїмки з єдиного внеску ДП «Антрацит», яка утворилася станом на 9 січня 2013 року, розповсюджується заборона стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, та забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій. З обставин справи вбачається, що УПФУ не увійшло до складу кредиторів, оскільки оголошення у справі № 913/124/13-г про банкрутство не було розміщено завдяки оскарженню рішень господарського суду.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 р. в справі № 812/9599/13-а за позовом Державного підприємства «Антрацит» до Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування вимоги про сплату боргу.
Зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що станом на 1 січня 2013 року недоїмка позивача з єдиного внеску склала 554092 грн. 45 коп., що є залишком боргу за звітом за листопад 2012 року.
Також даним судовим рішенням встановлено, що примусове стягнення існуючої станом на 9 січня 2013 року недоїмки в сумі 553941 грн. 45 коп. до припинення за постановою Вищого господарського суду України від 19 грудня 2013 року провадження у справі № 913/124/13-г про банкрутство державного підприємства «Антрацит» не повинно було здійснюватися, оскільки УПФУ в розумінні статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є конкурсним кредитором, тому на дії відповідача відносно стягнення боргу з єдиного внеску в розмірі 553941 грн. 45 коп. розповсюджується мораторій введений в процедурі банкрутства.
Як вбачається з матеріалів справи поточні зобов'язання з єдиного внеску на суму 469 641,19 грн. за звітом за квітень 2013 р. були погашені ДП «Антрацит» у травні 2013 р., а направлення поточних платежів в погашення суми боргу, на яку станом на час формування спірної вимоги розповсюджувався мораторій, не повинно спричиняти утворення поточного боргу (недоїмки) з застосуванням заходів щодо його примусового стягнення.
Оскільки зарахування сплачених позивачем сум єдиного внеску як поточних платежів за квітень 2013 р. в рахунок наявної заборгованості, штрафів та пені за періоди до введення в дію мораторію, є заходом, спрямованим на забезпечення виконання позивачем зобов'язань щодо сплати єдиного внеску, термін виконання яких настав до введення в дію мораторію, таке зарахування після введення в дію мораторію ухвалою господарського суду від 09.01.2013 р. є протиправним.
Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції, що станом на дату винесення рішення заборгованість з єдиного внеску, яка підлягає сплаті в умовах дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у ВП «АРМЗ» ДП «Антрацит» відсутня.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно неврахування судом п. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки, згідно зазначеної норми, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Тобто, дія мораторію не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих поточних сум страхових внесків.
Оскільки зарахування сплачених після введення в дію мораторію поточних сум єдиного внеску здійснено в рахунок заборгованості, штрафів та пені, які виникли до введення в дію мораторію та на які поширюється дія мораторію, доводи апелянта є безпідставними.
На підставі викладеного, колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. 195, ст.196, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 р. у справі № 812/9286/13-а залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 р. у справі № 812/9286/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий Е.Г. Казначеєв
Судді В.Г. Яманко
І.А. Васильєва